СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Ми дякуємо Всевишньому за наших підпільних єпископів, священників, монахів і монахинь», — Глава УГКЦ у Страдчі
«Вміння робити добро та здійснювати Божу волю навіть ціною власного життя — це те, що найбільше єднає людину з Творцем. Саме це не боялися робити духовенство, монашество та віряни у період підпілля Української Греко-Католицької Церкви, адже вони ставали на захист віри в Бога. Тому зараз важливо не вдаватися до «християнської декорації», а плекати задум Творця». На цьому наголосив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у середу, 26 червня 2019 року, у своїй проповіді до вірних під час Архиєрейської Божественної Літургії в межах Всеукраїнської прощі до с. Страдч (Львівська область).
Цьогоріч прощу присвятили пам’яті страдецьких блаженних, Дню мирянина та 30-літтю виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля. У спільній молитві взяли участь тисячі паломників із різних куточків України.
У межах прощі також відбувся з’їзд прочан у с. Ямельня, на місці мученицької смерті блаженних священномученика Миколи Конрада та мученика Володимира Прийми, Молебень до страдецьких блаженних, піша хода до молитовного поля біля Страдецької гори. А після богослужіння — благословення та освячення всякої речі, присяга тверезості, похід до парафіяльної церкви та молитва до блаженних.
З Главою УГКЦ співслужили: владика Ігор, архиєпископ і митрополит Львівський, владика Василь, архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський, владика Михайло, єпископ Сокальсько-Жовківський, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, владика Тарас, єпископ Стрийський, владика Михайло, екзарх Одеський, владика Василь, Екзарх Харківський, владика Володимир, єпископ-помічник Львівської архиєпархії, владика Теодор, єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, владика Петро, єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії.
У своїй проповіді Блаженніший Святослав наголосив на цінності добра та Божої волі для людини. Він переконаний, що коли люди зрозуміють, що Всевишній не лише бажає добра для нас, а й чинить його, тоді це здатне змінити людину, суспільство та світ. «Людина, яка чинить Божу волю, стає доброю. Навіть більше, вона стає розумнішою, бо починає усвідомлювати те, який Господь має задум щодо неї та до її життєвої місії. Людина стає мудрою. Вона стає спадкоємицею Софії Київської – Божої мудрості, яку наш народ прийняв у своє тіло та історію, у свої муки та страждання в момент Хрещення від князя Володимира Великого», – мовив Предстоятель.
«Здатність творити Божу волю навіть коштом власного життя – це особливо звучить саме тут, біля підніжжя цієї Страдецької гори. Адже ми подумки повертаємося до тих трагічних червневих днів 1941 року, коли по дорозі, якою ми нещодавно проходили, йшли люди та рухалася колона військової техніки, – розповідає духовний лідер греко-католиків. – І в момент пошуку таїнственної Божої волі сталася одна річ. У той час, коли люди боялися вийти зі свого дому, був один добрий і ревний священник, який взяв Святі Тайни і дяка та пішов до вмираючої людини. Вона чекала останньої сповіді, дивилася у вічі смерті, але очікувала безсмертя, яке може отримати через Святе Причастя. Саме тоді священник зрозумів Божу волю до тієї конкретної особи, до свого священничого служіння та життя, і попри все він чинить добро та здійснює волю Творця. Сьогодні ми знаємо його як блаженних священномученка Миколу Конрада і мученика дяка Володимира Прийму… На прикладі цих осіб ми роздуємо, як це чинити волю Небесного Отця».
І згодом додав: «Сьогодні цією прощею та Літургією ми хочемо подякувати Богу за 30 років свободи нашої Церкви на рідних землях. Саме в другій половині 1989 року завершився тріумфальний похід – вихід нашої Церкви з підпілля. Він розпочався ще 4 серпня 1987 року, коли підпільний єпископ Павло Василик разом із духовенством і мирянами написали відкритого листа папі Іванові Павлу ІІ й тодішньому президенту СРСР Михайлу Горбачову про те, що вони не можуть більше бути в підпіллі. Вони готові чинити Божу волю ціною власного життя. Пізніше пригадуємо, як занепокоїлася велика державна «тюрма народів» цією жменькою людей (потім історики назвуть їх найбільш незламними і найбільшою опозиційною силою в СРСР), яка остаточною заявою про вихід з підпілля провістила смерть цій «тюрмі народів».
Крім того, Глава УГКЦ згадав і про акцію голодування греко-католиків на Арбаті в Москві. Її розпочали єпископи Павло Василик, Софрон Дмитерко і Филимон Курчаба в приміщенні Верховної Ради СРСР 18 травня 1989 року. Пізніше до акції долучилися духовенство й миряни, котрі змінювали одні одних протягом п’яти місяців. Голодування викликало великий резонанс у Радянському Союзі й у світі. Згодом СРСР довелося визнати свою поразку та реєструвати громади УГКЦ.
«Ми дякуємо Всевишньому за наших підпільних єпископів, священників, монахів і монахинь, нашим родинам за «домашні церкви», а також нашим дідусям та бабусям за те, що вчили нас хреститися і творити добро. Можливо, вони й не усвідомлювали, що чинять Божу волю та відкривають нам, їхнім наступникам і молодим поколінням, велич Царства Небесного. Ба більше, вони передають нам відповідальність за Церкву-мученицю, переможницю над гріхом і смертю, а також над атеїзмом та переслідуванням, просвітницею свободи та волі українського народу», – заявив Блаженніший Святослав.
Глава Церкви зауважив, що про ці важливі речі варто згадати, коли будемо йти голосувати на парламентські вибори, щоб обрати того, хто, на нашу думку, буде здійснювати Божу волю. Адже недобросовісну владу до правління приводять саме безвідповідальні українські виборці. А за те, як ми проявимо цю волю, нестимемо відповідальність перед Богом. Тож варто будувати країну не лише словами і молитвами, а передусім вчинками. При цьому не треба вдаватися до «декоративного християнства», бо «немає тепер більшого лиха для Церкви, як «декоративне християнство», коли наші обряди та звичаї ми трактуємо саме як «декорацію», тобто щось цілковито далеке від Бога».
По завершенні Літургії Блаженніший Святослав ще раз подякував усім присутнім за участь у велелюдній прощі, а владика Ігор у своєму слові подяки також привітав Главу УГКЦ із 25-ю річницею ієрейського рукоположення, яку він святкує цього дня. Відтак з привітаннями до Блаженнішого Святослава звернулися і діти, які приймали з його рук Святе Причастя.
Фото прес-служби Львівської архиєпархії УГКЦЗа матеріалами Департаменту інформації УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
