«Молитися — це жебрати». Відеоблог № 89 владики Венедикта Алексійчука

7 грудня 2020

Більшість наших молитов є прохальними і благальними. Ми постійно представляємо перед Богом свої потреби. І це є нормальним. Саме про це у черговому відеоблозі «Школи молитви» роздумує владика Венедикт Алексійчук, єпарх Чиказький.

«Молитися — це жебрати». Відеоблог № 89 владики Венедикта Алексійчука

Коли ми роздумуємо чи говоримо про молитву, доволі часто вона зводиться до певного прохання до Бога. Якщо ж подивитися на наші спільні молитви у Божому храмі, то ми завжди щось просимо у Бога. Не існує такої миті, коли б ми Його ні про що не просили. Ми звертаємося із різними проханнями і благаннями. І це є нормальним, адже сам Господь сказав: «Просіть, і дасться вам».

Тому коли поглянути на наше життя, у великій мірі ми виглядаємо у своїх молитвах немовби жебраки. І це є правда: ми є тими потребуючими, а Бог є тим, Який може дати. Саме тому ми повинні до Нього звертатися у своїх потребах, адже Він може їх задовільнити. Проте, найважливішим є усвідомлення своєї потреби, усвідомлення своєї нужди.

Все більше приходжу до переконання, що Бог, кажучи у лапках «не може нам дати» чи «не хоче нам дати» лише тому, що ми самі не чуємо у цьому потреби, не відчуваємо у цьому нужди. Ми не стаємо перед Ним як жебраки, що звертаються до Нього. Тому просім у Господа, і дасться нам!