СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Моє батьківське звернення до захисників нашої Батьківщини про нецензурну лексику», — владика Степан Меньок
«Я противник матюкальних слів, тому що вони несуть негативну енергетику і тим самим ослаблюють духовний захист людини. На жаль, про це майже ніде не говорять». Про це мовив екзарх Донецький владика Степан Меньок у своєму зверненні до вірних, вказуючи на моральну неприйнятність лихослів’я.
Пригадаймо собі, скільки разів ми були свідками лайливих слів, які перепліталися різними матюками. На душі стає дуже важко, ніби хтось тебе обкидав нечистотами. І потім дивишся на цю особу, або ж на групу осіб, і думаєш, яка це велика чеснота — не говорити таких слів. Ось тут виникає запитання, а потім і ствердження, що виховний процес є важливішим від надання освіти.
Коли чуєш лайливі слова з уст наших недругів, і то при розмові зі своїми рідними, то якось прощається їм, бо така їхня реальна дійсність. Але матюкатися може навіть малюк, який не хоче йти в дитячий садок, — це для мене було таким разючим відкриттям, що я не міг повірити. Але коли середовище, у якому живе така дитина, заповнене такими словами, то, звичайно, дитина наслідує те, що чує. Гірко. Проте діти — це дзеркало батьків.
Коли слухаєш команди і накази російських офіцерів, переплетені нецензурними словами, перед нами стоїть модель радянської армії. Але, як бачимо, «прогрес» у цьому пішов далеко вперед, а з тим і деградація людини.
Не враховується такий чинник, що кожний матюк відкриває діру в нашій духовній оболонці, якою захищене наше тіло, через яку диявол має доступ до душі й тіла. Тіло стає вразливим на поранення, як кулями, так і осколками, які ангел може відвести. Ми самі робимо вразливим наші душі й тіла, добровільно віддаючи їх на знищення. Більшість людей про це навіть не знає.
Пам’ятай про це, наш захиснику! Кожен матюк — це вітання з дияволом!
Іван Белявський, доктор біологічних наук, констатує факт, який досліджував багато років, що люди, які матюкаються, виглядають набагато старшими від свого паспортного віку, частіше хворіють і швидше вмирають. Навіть діти в матері, що матюкається, народжуються зі спадковими хворобами. Адже через нецензурні слова руйнується генетичний код і запускається програма на самознищення на клітинному рівні.
Слово — це чуттєвий знак для вираження наших понять назовні. Ці поняття, які формуються в нашому розумі чи фантазії, їх ще називають ідеями, штовхають до вчинків. А з вчинків складається життя.
Недаремно кажуть: які думки, таке й життя, яке життя, така й смерть, яка смерть, така й вічність. Ісус таким вмістилищем наших бажань називає СЕРЦЕ.
«Бо де скарб твій, там буде й серце твоє» (Мт. 6, 21).
«Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!» (Лк. 6, 45).
«Серце чисте створи в мені, Боже, і духа правого обнови в нутрі моєму» (Пс. 50).
«Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мт. 5, 48).
«Кажу бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, — дадуть відповідь судного дня за нього. Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений» (Мт. 12, 36–37).
Сила слова дуже велика. Ми навіть не уявляємо, наскільки воно впливає як на нас, так і на навколишнє середовище. Тому й сила молитви виявляється в багатьох випадках.
Наприклад, свячена вода, яка має властивість довший час не псуватись, змінює свою структуру, отримуючи цю властивість через молитву священнослужителя. Це можна побачити на візерунках кристаликів замерзлої води, як свяченої, так і взятої із крана водопроводу. У першому випадку кристалики дуже гарні, зірочки геометричної форми, а в другому — неправильні, деформовані.
Я вже не кажу про слова освячення, промовлені священнослужителем над хлібом і вином, які стають Тілом і Кров’ю воскреслого Ісуса Христа в часі Святої Літургії. Євангелист Іван починає своє Євангеліє такими словами: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог. З Богом було воно споконвіку». Слово — Бог. І «Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (1, 14). «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об’явив» (1, 18).
Друга Особа Пресвятої Тройці — Син Божий — це повна відбитка Ідеї, або Поняття Бога Отця. Найкращий спосіб прийти до Отця — через Сина, вочоловіченого Ісуса Христа.
Бачимо, яку позитивну інформацію несе ця фраза про Слово, коли Син Божий взяв таку назву для себе.
Я противник матюкальних слів, тому що вони несуть негативну енергетику і тим самим ослаблюють духовний захист людини. На жаль, про це майже ніде не говорить.
Процитую тут думку, яку прочитав в одному медіа. «Мені не дуже приємно, коли в містах вішають білборди і сітілайти з нецензурщиною. Все ж таки діти формуються, і вони це бачать. І я б не хотіла, щоб матюк ставав для дітей повсякденним життям. І тут питання не в українській мові, а просто в загальній культурі. Навіть якби ми англійською послуговувались, я б теж не хотіла, щоб були матюки», — каже п. Рудницька в ефірі «Радіо Свобода».
«Бо людина не народжена для війни, вона не готова бачити кожного дня шалену кількість смертей і таке інше. І, як я зараз розумію, — це захисна реакція організму на такий надпотужний стрес». Так стверджує одна читачка, даючи коментар на подібну статтю. Але це неправда.
Я б хотів звернутися до наших воїнів: не матюкайтеся! Це не полегшить і не захистить вашу душу! Це самообман. Старайтесь більше молитися! Боже, поможи! Боже, рятуй! Боже, просвіти! Дай сили все це перенести! Амінь.
