«Між чашею і зрадою»: роздуми єпископа Василія Івасюка на Великий четвер
У духовному слові на Великий четвер владика Василь Івасюк, єпископ Коломийської єпархії, розкриває глибину двох великих Таїнств — Пресвятої Євхаристії і Священства, які були встановлені Ісусом Христом під час Тайної вечері. Він наголошує на особистому запрошенні кожного християнина до участі в Божій Любові через Літургію, на силі Сповіді як духовної зброї проти зла, а також на величі і відповідальності священичого покликання. Окрема частина присвячена драматичному образу Юди Іскаріота — його вибору, падінню та Божому милосердю, що сягає навіть найглибших зрад. Усе слово просякнуте закликом до самопізнання, покаяння і молитви.

З цієї проповіді владики Василя Івасюка ви дізнаєтеся:
- які два Таїнства були встановлені Ісусом Христом під час Тайної вечері, і як Церква продовжує їх звершення?
- чому Пресвята Євхаристія є центром християнського життя, і як вона виявляє Божу любов до людини?
- у чому полягає суть і велич Таїнства Священства, згідно з духовною традицією та вченням святих Отців?
- чому Ісус обрав Юду Іскаріота серед апостолів, знаючи про його зраду?
- чому приклад Юди не повинен бути для нас підставою до осуду інших, а радше — пересторогою і нагодою до самопізнання?
- чи є межі Божому милосердю?
- яке значення має особисте покаяння для спасіння навіть найтяжчого грішника?
«Це творіть на Мій спомин»
(Лк. 22: 19–20)
Вступ. Великий четвер — День встановлення таїнств Пресвятої Євхаристії та Священства. Під час Тайної вечері Ісус Христос установив та передав апостолам виконувати два святі таїнства: Пресвяту Євхаристію та Священство.
І). Тайна Пресвятої Євхаристії. Сьогодні чуємо слова сказані Христом майже дві тисячі років для Своїх учнів й апостолів на Тайній вечері. Ісус звершив її перед Своїми стражданнями і смертю на Хресті. «Прийміть, їжте, це є Тіло Моє, що за вас ламається, на відпущення гріхів», «Пийте з неї всі, це є Кров Моя Нового завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів». Такі слова ми читаємо у Святому Письмі і чуємо в храмі під час кожної Літургії.
Саме тоді, на Тайній вечері, Христос вперше звершив таїнство Євхаристії і Причастя. Він звершив це для Своїх учнів і послідовників, сказавши: «Це творіть на Мій спомин». Тому щоразу у храмі під час звершення Божественної Літургії, люди приймають Тіло і Кров під виглядом хліба і вина з рук Самого Христа. Цим самим стаємо учасниками цього Таїнства і «смерть Господню сповіщаємо, допоки Він прийде». Сповіщаючи смерть Господню, проголошуємо про Любов Божу до людей. Тобто через смерть на Хресті проявилася у повній мірі Любов Божа до нас. На Літургії Господь закликає покликаних на бенкет Божої Любові. І нам потрібно постійно пильнувати, аби ніякі наші земні справи і турботи не стали для нас важливішими за Літургію і ми були покликаними і вибраними.
Дорогі отці! Сповідайся часто і добре! Диявол жахається сповіді, бо вона вириває душі з його рук і повертає у руки Божі. Сповідь — це найсильніший екзорцизм. Сповідь — це кров Христа, яка омиває душі!
ІІ). Тайна Священства. Кожне покликання — це таємниця, яку Господь відкриває перед людиною за умови, що вона прийме це запрошення. Справляти бенкет Божої Любові Ісус Христос доручає покликаним священникам. Священник — це той, хто приходить до Бога від імені і за дорученням людей.
Звідки походить розуміння священства? Вчення апостолів краще всіх розуміли їх учні. Вони пишуть про необхідність єпископського рукоположення і тяглости. Їх учні ще більш ясно про це пишуть. Апостольське слово говорить про необхідність свячень від єпископа. І це по простій причині — передання Отців прямо показує, де священство може бути, як воно може бути і при яких умовах. Тільки єпископська тяглість від апостолів. Розуміння святих Отців є джерелом правильного пояснення Святого Письма, бо інакше у кожного буде своя думка.
В Старому Заповіті Аарон помазав вуха священникам, щоб вони чули голос Бога, руки, щоб вони служили йому і ноги, щоб вони ходили перед Ним. Сьогодні духовну їжу дає нам Христос. І чим більше ми нею живимося, тим більше в нашому житті миру і радості.
Іван Золотоустий каже: «Якщо священик не правильно вчить, то не на його життя дивись, а слухай навчання його. І не кажи: „Чому він мене вчить, а сам того не виконує?“. На священникові лежить обов’язок навчити всіх. Якщо він чогось не виконує, то за це його Господь буде судити. А якщо ти не будеш слухати його, то тебе засудять. Перш ніж священика судити, яким би він не був, чи від священика втікати і від Церкви якій служить, то краще було би втікати від їх обмовників? Поки ти будеш в Церкві, то і з грішним священиком завжди спасешся. А з обмовниками поза Церквою пропадеш.
Пресвята Богородиця і жодний з ангелів не можуть вислухати Сповіді і дати вам Тіло і Кров Господа. Вони не мають повноважень привести свого Сина до чаші і не мають влади прощати гріхи. Тільки священник має повноваження сказати тобі: «Прощаються тобі гріхи. Іди в мирі». Священство — це дійсно дуже велика річ. Священник добре зрозуміє свій сан тільки на небі. Якби ми зрозуміли на землі, що таке священство, ми б померли від любові. Однак, священик сам собі не священик. Він не може зробити себе висвяченим. Він не може дати собі жодного таїнства. Священник живе не для себе, а живе для людей. Коли хтось хоче знищити релігію, він спочатку нападає на священиків, бо там де немає священика, там немає Служби Божої, там немає поклоніння Богові. Священство — це любов до Ісуса. Коли зустрічаєш священика, завжди думай про Ісуса.
ІІІ). Апостоли. У роздумах про вибір апостолів зупинім свою увагу на Юді Іскаріоті. Чому Христос вибрав саме його на апостола? Адже Ісус знав, що Юда стане зрадником. Три причини чого Господь вибрав Юду Іскаріота?
3.1). Першою причиною є та, про яку люди часто забувають. У мами є важко хвора дитина. Подивіться що вона робить. Вона робить все можливе. Плаче, ридає, молиться, шукає лікарів і шукає все можливе. Це є першою причиною чому Христос вибрав Юду. Потрібно було зробити все можливе, тільки щоб він не загинув. Тому що Бог є любов. І по своїй людській природі Він зробив все можливе. «Філософ Григорій Сковорода сказав: „Любов виникає із любові: якщо хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю“.
3.2). Друга причина — пристрасть і жадібність. Вона може підкорити людину дуже легко. Юда добре бачив Ким був в його житті Ісус з Назарету. Це був Месія! Однак, він не зміг перебороти своєї пристрасті. Випадок дуже простий! Тридцять срібняків отримати за ніщо. Що робить пристрасть! Яка це глибока наука. Як це треба нам розуміти? Ось воно духовне життя! Це і була причина. Цим прикладом Господь показав, якщо серед дванадцяти апостолів знайшовся такий, то варто памʼятати, що такі будуть і дальше біля вас. Апостоли пишуть, що увійдуть в стадо вовки, котрі будуть роздирати отару.
3.3). Ось і третя причина — хижі вовки в отарі. Щоб ви не впадали в спокусу, коли побачите вовків серед овець в отарі Христовій. Потрібно знати, що без цього Церква не може існувати. Чому не може? Ось чому. Пригадується одна думка святих Отців, яка роз’яснює ситуацію. Вони пишуть, що не було би дияволів, то не було би святих. Виявляється, що дияволи, юди, зрадники потрібні для тих, хто бажає спастися і стати святим. Чому? А тому, хто вже був спокушуваний, то не важко його буде спокусити ще раз. «Кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.» (Як. 1:13–14). Нам корисно пізнавати себе. Коли ми бачимо юду, зрадника чи злодія, то що ми робимо? Робімо те, що сказав один зі святих: «Коли бачиш людину впавшу в гріх, не засуджуй її, а помолись за неї і допоможи їй встати». Так і тут, коли ми бачимо таку людину, то маємо не осуджувати, як ми це часто робимо, а допомогти їй встати. Зверніть увагу, що твориться тепер. Всіх осуджуємо — один я добрий, а решта всі не добрі. Всі не добрі зверху до низу. Один жах! Всі здичавіли як звірі. Всіх осуджують. Не розуміючи того, коли осуджуємо ближнього це все одно, що говорити: «Тільки я добрий». Жах який! Яка гординя! Яке безумство! Так ось іще одна причина. Господь показує, що будуть серед вас хижі вовки. Будуть. Для чого? Щоб ми пізнавали себе. Потрібно не осуджувати, а молитися за них. Не класти їм підніжку і штовхати до гріха, а навпаки, допомогти встати людині. Допомогти молитвами своїми. Ось ще одна із причин чому Господь вибрав Юду й 12 апостолів.
ІV). Чи мають шанс на прощення вбивці, ґвалтівники і злодії? Милосердя Господа не має меж, Він дійсно прощає всіх, навіть тих, хто робить найжахливіший і найстрашніший гріх. Немає такого діяння, яке б не могло бути прощено Господом, адже навіть однієї-єдиної краплі крові Ісуса Христа достатньо для відкуплення всіх злочинів людства. Всі гріхи Господь прощає — якщо людина сама хоче бути прощеною.
Що стосується Юди, то прощення Бога поширюється і на нього. Ісус молився за Юду. Можна стверджувати, що Юда відчував поклик благодаті, але він був занадто гордий, щоб покоритися перед Господом. Замість того, щоб прийти до Господа, він відправився до тих, котрі засудили його смерть.
Треба зауважити, що в Євангелії не стверджується, що Юда потрапив у пекло. Хоча в ньому присутні признаки, які наводять на думку про це. Наприклад: «Горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще тому чоловікові не народитися» (Мр. 14:21).
Господь намагався торкнутися серця Юди усіма способами. Однак Іскаріот в своїй поведінці виявляє знаки затятості в гріхові. Він залишається в цьому стані до кінця життя, додаючи до всього скоєного тяжкий гріх: відчай в своєму спасінні. Таким чином, Юда відкинув прощення Господа.
Висновки. Ми нічого не знаємо про вічну долю Юди — засуджений чи виправданий. Бог дарує Своє прощення всім. Хто приймає і кається, той — врятований. Не можна судити жодну людину, якими б жахливими не були її злодіяння. Навіть в останню мить у житті людини є шанс розкаятися, бути повністю прощеною.
Приклад про Юду Іскаріотського має на меті бути пересторогою кожному священнику, якою дорогою не треба йти. Життєва дорога апостола — зрадника є наукою для майбутніх поколінь священиків.
Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» вислухає благання мого народу, почує голосіння вдів і сиріт та витре їхні сльози.
Господи, за молитвами блаженного Миколая Чарнецького, зглянься на страждання мого народу, почуй голос вбитих і зішли Своє милосердя на живих.
єпископ Коломийської єпархії
катедральний храм Преображення Господнього,
у Великий четвер,
17 квітня 2025 року