СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМісце проведення Синоду Єпископів УГКЦ 2019 року: Українська папська колегія святого Йосафата
Цьогоріч Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви відбудеться у Римі впродовж 1–10 вересня у стінах Української папської колегії святого Йосафата, що має свою довголітню та унікальну історію.
Українська папська колегія св. Йосафата в Римі офіційно започаткувала своє існування окремим актом Папи Льва XIII, висловленим у документі «Paternam Benevolentiam» («Батьківська доброзичливість») з дня 18 грудня 1897 року.
В цьому документі Вселенський Архиєрей Лев XIII урочисто заявляє, що своєю Апостольською Владою встановляє та утворює у місті Римі Колегію для українських клириків на більшу славу Божу, на честь і користування українського народу, на плекання надії української Церкви. В цьому знаменному документі Папа підкреслює, що його найбільшим бажанням є, щоб ця Українська Колегія у Римі виховувала святих і вчених католицьких священиків для добра своєї Церкви, збагачених чеснотами для відповідальної душпастирської праці.
Цей офіційний акт Папи випередили довгі приготування — цінна історія живих зв’язків нашої Церкви з Римом, де численні студенти Русі-України проходили свої студії богослов’я у папських університетах.
Історію організування Української папської колегії св. Йосафата в Римі можна б поділити на три основні періоди. Два перші тісно в’яжуться з історією Папської грецької колегії св. Атанасія, заснованої 3 листопада 1576 року. Саме звідтіль бере свій початок майбутня Українська папська колегія св. Йосафата, що, наче в лоні матері, дозріває до часу свого самостійного існування.
Перший період охоплює роки 1596 до 1803, тобто від прибуття до Папської грецької колегії св. Атанасія у Римі перших богословів Київської Митрополії — до тимчасового закриття тієї Колеґії під час наполеонських воєн у 1803 р. Після Берестейської Унії у 1596 році, рішенням Папи Климента VIII, згодом же й Павла V, було зарезервовано спочатку чотири, згодом же вісім місць — стипендій для студентів богослов’я нашої Церкви. У 1596–99 рр. прибули до Колеґії св. Атанасія на філософічно-теологічні студії два студенти: Іван Йосиф Вельямин Рутський та Ілля Мороховський. Це вони розпочинають довгий ряд своїх послідовників, яких між роками 1596–1803 було 139.
Другий період охоплює роки 1845 до 1897, тобто від поновного відкриття грецької Колеґії св. Атанасія після наполеонських війн — до заснування Папою Львом XIII самостійної Колегії св. Йосафата при осідку прокуратури Отців Василіян і Київської митрополії на Piazza Madonna dei Monti у Римі.
В цьому короткому періоді — після розборів Польщі і скасування Москвою Київської митрополії в 1805 році — прибували до Риму на студії кандидати лише з оновленої Галицької митрополії, яких у цьому періоді було всього 62. Всі вони були кандидатами з епархіяльного клиру. З поміж них вийшов визначний теолог Сильвестер Сембратович, пізніший Галицький митрополит, великий літургіст о. Ісидор Дольницький та гідний всієї хвали педагог о. Лев Дейницький, префект Львівської Семінарії.
Третій період розпочинається, якраз, заснуванням Колегії Св. Йосафата, що знаходиться на самій Ватиканській території завдяки щедрості Папи Льва XIII, «будівника» теперішнього осідку, 18 грудня 1897 року. Цей період найбільше цікавить зокрема тому, що в ньому розгорнулось уже самостійне життя Української Папської Колегії, яка започаткувала своє існування найперше при Piazza Madonna dei Monti 3, а згодом, від 1932 року, в новому осідку на Джаніколо (Янікул).
У 1925 році ректор цієї колегії о. Діонізій Головецький, ЧСВВ, звернувся до Апостольської Столиці з проханням про надання більшого приміщення через зростаючу кількість студентів. Після Лятеранських Угод 1929 року, Ватикан отримав від італійської держави велику земельну ділянку на пагорбі Gianicolo, де розпочалося будівництво нової колегії.
28 жовтня 1929 року відбулося урочисте освячення наріжного каменя під будівництво колегії св. Йосафата, а її торжественне освячення відбулося 13 листопада 1932 року.
З 1941 року у Колегії св. Йосафата замешкав владика Іван Бучко, Апостольський візитатор для українців католиків у Західній Європі. Під час ІІ Ватиканського Собору у колегії проживали і проводили наради Соборові Отці УГКЦ.
28 лютого 1963 року у колегії відправив Святу Літургію Ісповідник Віри, Митрополит Йосиф Сліпий, який 9 лютого прибув до Риму після звільнення з радянських таборів.
25 листопада 1963 року відбулося торжественне перенесення мощів Святого Йосафата, покровителя колегії, до Базиліки св. ап. Петра (покладені у престолі св. Василія Великого), за участю Святішого Отця Павла VI, Митрополита Йосифа та 17 Єпископів.
1982 року колегія святкувала 85-ту річницю від свого заснування та 50-ту річницю осідку на пагорбі Янікул (Gianicolo).
16 січня 1983 року Колегію відвідав Папа Іван Павло ІІ. Вселенський Архиєрей відправив Молебень до Пресвятої Богородиці та після Євангелія звернувся до присутніх українською мовою.
У жовтні 1991 року студентам з незалежної України вперше відкрилася можливість навчатися у вищих духовних закладах Риму. З того часу, до колегії щороку приїжджають багато студентів, щоб продовжити навчання у вищих Папських навчальних закладах.
Від офіційного заснування Української папської колегії святого Йосафата аж до сьогодні в ній вишколювалось приблизно біля 900 семінаристів.
Історія колегіальної каплиці
Розпис каплиці Колегії св. Йосафата здійснив мистець Маріо Барберіс. Покриття коштів за розмалювання каплиці взяли на себе єпископи нашої Церкви — митрополит Андрей Шептицький, владика Григорій Хомишин, владика Йосафат Коциловський та інші.
У жовтні 1934 року митець Маріо Барберіс розписав іконостас та 4 ікони: свв. Володимира і Ольги, св. Івана Золотоустого і св. Івана Дамаскина. Митець Полліні написав два образи для бічних престолів — Покрови Пресвятої Богородиці і св. Йосифа.
На початку 1935 року було встановлено мармуровий престіл зі святими і дияконськими дверима. Їх подарував владика Йосафат Коциловський. Проект престолу розробив інженер Джеллі, а виконав інженер Роттолі. 25 жовтня 1937 року єпископ Йосафат прислав до колегіальної каплиці кивот, який є моделлю Собору Святої Софії у Києві. Кивот є вирізьблений із дерева і позолочений львівським скульптором і різьбярем Андрієм Коверко.
Каплиця папської колегії св. Йосафата через 30 років після збудування потемніла. Завдяки старанням ректорату, Конгрегація для Східних Церков виділила кошти на її віднову, чим і зайнявся учень Маріо Барберіса — професор Буфакі.
У 1966 році єпископ Стемфордський Йосиф Шмондюк, подарував для колегії два мармурові проскомидійники і тетрапод. Їх виконав відомий італійський митець Уґо Маццеї. У 1966 році у каплиці поміщено новий запрестольний образ Христа-Пантократора зі свщмч. Йосафатом та св. Володимиром, який написав Святослав Гординський. 21 грудня 1966 року, оновлення колегіальної каплиці було закінчено. Її наново освятив єпископ Іван Бучко. Востаннє реставраційні роботи у каплиці проводилися у 2006 році.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
