СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМісце проведення Синоду Єпископів УГКЦ 2023 року: Українська папська колегія Святого Йосафата
Цьогоріч Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви відбувається у м. Римі (Італія) впродовж 3–13 вересня у стінах Української папської колегії Святого Йосафата, що має свою довголітню та унікальну історію.
Українська папська колегія Святого Йосафата в Римі офіційно розпочала своє існування з 18 грудня 1897 року. У цей день папа Лев XIII видав документ «Paternam Benevolentiam» («Батьківська доброзичливість»), який це затверджував.
У цьому документі Вселенський Архиєрей Лев XIII урочисто заявляє, що своєю Апостольською владою встановляє та утворює у місті Римі Колегію для українських клириків «на більшу славу Божу, на честь і користування українського народу, на плекання надії української Церкви». У ньому ж папа підкреслює, що його найбільшим бажанням є, щоб ця Українська колегія у Римі виховувала святих і вчених католицьких священників для добра своєї Церкви, збагачених чеснотами для відповідальної душпастирської праці.
Цьому офіційному акту папи передували тривалі приготування — цінна історія живих зв’язків нашої Церкви з Римом, де численні студенти Русі-України здійснювали вивчення богослов’я у папських університетах.
Історію постання Української папської колегії Святого Йосафата в Римі можна поділити на три основні періоди. Два перші тісно пов’язані з історією Папської грецької колегії Святого Атанасія, заснованої 3 листопада 1576 року. Саме звідтіль бере свій початок майбутня Українська папська колегія Святого Йосафата, що, наче в лоні матері, дозріває до часу свого самостійного існування.
Перший період охоплює період з 1596 до 1803 року, тобто від прибуття до Папської грецької колегії Св. Атанасія у Римі перших богословів Київської митрополії й аж до тимчасового закриття тієї колегії під час наполеонівських воєн у 1803 році. Після Берестейської унії у 1596 році, рішенням папи Климента VIII, згодом же й Павла V, було зарезервовано спочатку чотири, згодом же вісім місць — стипендій для студентів богослов’я нашої Церкви. У 1596–99 рр. прибули до колегії Св. Атанасія на філософічно-теологічні студії два студенти: Іван Йосиф Вельямин Рутський та Ілля Мороховський. Це вони розпочинають довгий ряд своїх послідовників, яких між роками 1596–1803 було 139 осіб.
Другий період охоплює роки з 1845 до 1897, тобто від відновлення грецької колегії Св. Атанасія після наполеонівських війн — до заснування папою Львом XIII самостійної колегії Св. Йосафата при осідку прокуратури отців василіян і Київської митрополії на площі Мадонни дей Монті (Piazza Madonna dei Monti) у м. Римі.
У цьому короткому періоді — після поділів Польщі і скасування Москвою Київської митрополії в 1805 році — прибували до Риму на студії кандидати лише з оновленої Галицької митрополії, яких у цьому періоді було всього 62 осіб. Всі вони були кандидатами з епархіального клиру. З поміж них вийшов визначний теолог Сильвестр Сембратович, подальший Галицький митрополит, літургіст о. Ісидор Дольницький та педагог о. Лев Дейницький, подальший префект Львівської семінарії.
Третій період розпочинається самим заснуванням колегії Св. Йосафата, що знаходиться на Ватиканській території завдяки щедрості папи Льва XIII, «будівника» теперішнього осідку, 18 грудня 1897 року. Цей період найбільше цікавить зокрема тому, що в ньому розгорнулось уже самостійне життя Української папської колегії, яка розпочала своє існування найперше при Piazza Madonna dei Monti, 3, а згодом, від 1932 року, в новому осідку на пагорбі Джаніколо (Янікул).
У 1925 році ректор цієї колегії о. Діонізій Головецький, ЧСВВ, звернувся до Апостольської Столиці з проханням про надання більшого приміщення через зростаючу кількість студентів. Після Латеранських угод 1929 року, Ватикан отримав від Італійської держави велику земель у ділянку на пагорбі Джаніколо (Gianicolo), де розпочалося будівництво нової колегії.
28 жовтня 1929 року відбулося урочисте освячення наріжного каменя під будівництво колегії Св. Йосафата, а її урочисте освячення відбулося 13 листопада 1932 року.
З 1941 року у колегії Св. Йосафата замешкав владика Іван Бучко, апостольський візитатор для українців католиків у Західній Європі. Під час ІІ Ватиканського Собору у колегії проживали і проводили наради Соборові Отці Української Греко-Католицької Церкви.
28 лютого 1963 року у колегії відправив Святу Літургію Ісповідник віри, митрополит Йосиф Сліпий, який 9 лютого прибув до Риму після звільнення з радянських таборів.
25 листопада 1963 року відбулося урочисте перенесення мощів Святого Йосафата, покровителя колегії, до базиліки Святого Петра. Вони були покладені у престолі Святого Василія Великого за участі Святішого Отця Павла VI, митрополита Йосифа Сліпого та 17-ти єпископів.
1982 року колегія святкувала 85-ту річницю від свого заснування та 50-ту річницю осідку на пагорбі Джаніколо (Gianicolo).
16 січня 1983 року колегію відвідав папа Іван Павло ІІ. Вселенський Архиєрей відправив Молебен до Пресвятої Богородиці та після Євангелія звернувся до присутніх українською мовою.
У жовтні 1991 року студентам з незалежної України вперше відкрилася можливість навчатися у вищих духовних закладах Риму. З того часу до колегії щороку приїжджають багато студентів, щоб продовжити навчання у вищих Папських навчальних закладах.
Від офіційного заснування Української папської колегії святого Йосафата аж до сьогодні в ній навчалося близько 900 семінаристів.
Історія колегіальної каплиці
Розпис каплиці колегії Святого Йосафата здійснив митець Маріо Барберіс. Покриття коштів за розмалювання каплиці взяли на себе єпископи нашої Церкви — митрополит Андрей Шептицький, владика Григорій Хомишин, владика Йосафат Коциловський та інші.
У жовтні 1934 року митець Маріо Барберіс розписав іконостас та 4 ікони: свв. Володимира і Ольги, св. Івана Золотоустого і св. Івана Дамаскина. Митець Полліні написав два образи для бічних престолів — Покрови Пресвятої Богородиці і св. Йосифа.
На початку 1935 року було встановлено мармуровий престіл зі святими і дияконськими дверима. Їх подарував владика Йосафат Коциловський. Проєкт престолу розробив інженер Джеллі, а виконав інженер Роттолі. 25 жовтня 1937 року єпископ Йосафат прислав до колегіальної каплиці кивот, який є моделлю собору Святої Софії у Києві. Кивот є вирізьблений із дерева і позолочений львівським скульптором і різьбярем Андрієм Коверком.
Каплиця Папської колегії Св. Йосафата через 30 років після побудови потемніла. Завдяки старанням ректорату, Конгрегація для Східних Церков виділила кошти на її віднову, чим і зайнявся учень Маріо Барберіса — професор Буфакі.
У 1966 році єпископ Стемфордський Йосиф Шмондюк подарував для колегії два мармурові проскомидійники і тетрапод. Їх виконав відомий італійський митець Уґо Маццеї. У 1966 році у каплиці поміщено новий запрестольний образ Христа-Пантократора зі свщмч. Йосафатом та св. Володимиром, який написав Святослав Гординський. 21 грудня 1966 року оновлення колегіальної каплиці було закінчено. Її наново освятив єпископ Іван Бучко. Востаннє реставраційні роботи у каплиці проводилися у 2006 році.
Теперішнє життя колегії
Сьогодні Папська українська колегія Святого Йосафата є місцем проживання і молитовного життя українських студентів різних Папських університетів. Вони прибувають у Рим на навчання після завершення формації в одній із українських семінарій заради здобуття поглиблених знань із різних ділянок богослов’я. Найбільш популярними навчальними закладами є Папський Східний університет, Папський Григоріанський університет, Папський Латеранський університет, Папський Урбаніанський університет, Папська Салезіанський університет, Університет Святого Хреста, Академія «Альфонсіана», Августиніанум, Університет Святого Томи Аквінського «Анджелікум» та інші. У них українці вивчають канонічне право, східну та західну духовності, біблійне богослов’я, пасторальне богослов’я, моральне богослов’я, соціальну комунікацію, місіологію, соціальну доктрину Церкви, психологію, духовний провід, тощо. Під час 2022–2023 навчального року у колегії перебувало 48 українських студентів.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну студенти колегії організовують різноманітні молитовні марафони, беруть участь у маніфестаціях, які відбуваються щонеділі на вулицях Риму. Окрім цього, колегіанти активно залучені до зборів та передачі гуманітарної допомоги, яку організовує Українське релігійне товариство «Свята Софія» при прокатедральному соборі Святої Софії для постраждалих регіонів України.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
