СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Людина потребує спасіння та очікує нагороди від Господа!» — митрополит Ігор Возьняк
«Господи, тобі під силу завершити війну. Ми віримо та довіряємо тобі, що ти це незабаром вчиниш. Не відмов у цьому проханні, бо ми перепрошуємо тебе, каємося за усі наші та нашого народу вчинені беззаконня!» Звернувся із молитвою до Бога під час проповіді архиєпископ і митрополит Ігор Возьняк у 32-у неділю після Зіслання Святого Духа, 14 січня 2024 року.
З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви довідаєтеся:
- у чому виявляється зіпсуття частини нашого українського суспільства?
- яким чином Святе Письмо ставиться до гріха крадіжки та злодіїв?
- до якого життя закликав своїх дітей у вірі апостол Павло?
- чому християнин повинен бути вдячним?
Святому апостолові Павлові йшлося про те, щоб люди покидали гріх і щиро служили Богові через здорові відношення між собою. Апостол вказував людям на Ісуса як того, ким повинна жити кожна людина, звертаючи увагу на славне життя після воскресіння. Святий Павло закликає покинути гріхи: пожадання злого, розпусту, нечистоту, захланність, словом, служіння підручним ідолам.
Пересторога злодіям
Ми з вами є свідками того, що в Україні точиться війна, з’являються особи, жадні грошей, багатства, які готові ціною крові наших воїнів та воячок багатіти в долари, будинки, дорогі автомобілі, дорогоцінні каміння, тощо. Купують чи виготовляють браковані бронежилети, каски, берці (взуття) і т. д., що несуть загрозу військовим. Цікаво, що потім ведуться довгі розборки, ми розуміємо, в багатьох випадках підкупи, оправдання… Замість пожиттєвого терміну в’язниці з конфіскацією майна — благі терміни, чим заохочують інших злодіїв красти, приносити кривду суспільству, наражати військових на небезпеку смерті.
Прогнило наше суспільство. Подібно, як у свій час якийсь грецький філософ взяв гниле яблуко, здається, прийшов у парламент, й кинув його перед парламентарями. Яблуко розбилося, залишилося лиш кілька здорових зéрен, які філософ порівняв з тодішнім деградованим суспільством, вказуючи на необхідність пошуку здорових та чесних осіб. Ділюся з вами тими словами не для критики, а для того, щоб таких перестерігати, молитися, щоб не крали, тощо.
У книзі Виходу написано таке про злодіїв: «Не дивно, якщо когось зловлять, як краде… Якщо ж буде пійманий, віддасть всемеро і, давши все своє майно визволить себе» (Прит. 6, 30–31). Злодій повинен був повернути в сім разів більше, як украв. Повернувши усе своє майно, тоді був визволений. Святий апостол у листі до коринтян пригадує строгішу річ: «Ні злодії, ні скупарі, ні п’яниці, ні злоріки, ні розбійники Божого Царства не успадкують» (1 Кор. 6, 10). Злодії дуже ризикують долею свого вічного життя. На землі крадії не зможуть постійно користуватися вкраденим, бо люди обмежені особи, смертні. Краще жити чесно, скромніше і в такий спосіб здобувати вічну нагороду!
Заклики апостола Павла до життя у правді
Святий апостол Павло навчав людей, щоб вони не шукали в своєму житті спроб опиратися на достатки й багатства, посаду та вченість. Закликав відкинути гнів, злобу, сороміцькі слова, стати новими людьми. Він бажав бачити оновлених благородним характером людей, осіб, що володіють благим стержнем життя, не гнуться перед багатими й багатством, не потурають могутнім цього світу та їхній владі, не лякаються погроз та надуживань! Він виховував вірних, що мають відвагу говорити правду у вічі, вказувати на помилки та промахи життя. І святий писав, щоб говорити правду завжди, ніколи — неправди, яка дуже кóле в очі самовпевнених осіб. Відомо, що за відвертість можна поплатитися і дуже потерпіти від владних осіб!
Вдячний самарянин серед десяти прокажених
Цікаву історію описав святий апостол Лука про десятьох прокажених осіб, які стояли здалека, — так приписував закон, — і голосно кликали: «Ісусе, наставнику, помилуй нас» (Лк 17,13).
Ісус звернув на них увагу й сказав, щоб показалися священникам, бо так велів тодішній закон. Вони прислухалися до слів Ісуса й подалися до священників. Сталося чудо, бо в дорозі усі видужали, проказа щезла. З тексту виходить, що це були особи з різних місць, які прямували до знаних їм священників. Один з них, побачивши себе очищеним, повернувся, прославляючи Бога. Став перед Ісусом, вірніше, припав обличчям до землі, й висловлював Христові безмежну вдячність. Він не був юдеєм, а самарянином, ким юдеї погорджували. Ісуса зворушили слова та постава вдячного самарянина, він запитав про інших дев’ятьох оздоровлених.
Спасителеві було приємно, що самарянин, чужинець, висловив вдячність Богові. З іншого боку, вказав на черствість сердець оздоровлених юдеїв, які не здобулися на слова вдячності та прослави Господа. Лише зцілений самарянин почув слова, які промовив Ісус: «Підведися і йди; твоя віра тебе врятувала» (Лк. 17, 19). Господь звернув увагу на віру самарянина й не міг нічого корисного сказати про віру дев’ятьох оздоровлених юдеїв.
Звертаймося з великою вірою до Бога
Богові нічого не додає й нічого не забирає вдячність чи невдячність людини, бо Він — незмінний, повен любові та усякого добра. Це людина повинна показати свою віру, вдячність та любов до Бога. Людина потребує спасіння та очікує нагороди від Господа!
Звертаймося з великою вірою до Бога, особливо в справі нашого спасіння. Вигукуймо з вірою до Господа, щоб завершив війну! Перепрошуймо за нашу та багатьох осіб невдячність і беззаконня.
Господи, тобі під силу завершити війну. Ми віримо та довіряємо тобі, що ти це незабаром вчиниш. Не відмов у цьому проханні, бо ми перепрошуємо тебе, каємося за усі наші та нашого народу вчинені беззаконня!
Маріє, Мати милосердного Бога, заступися за нас своєю мольбою-благанням. Амінь.
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
