«Любов сильніша за страх»: митрополит Борис Ґудзяк зустрівся з учасниками Богословської школи УКУ
«Педагогіка стосунків» — головна тема цьогорічної Богословської школи Українського католицького університету, яка відбулася 22–25 червня в Карпатах і зібрала понад 70 викладачів та працівників університету. Митрополит Борис Ґудзяк, який здійснює служіння президента Університету (голови Наглядової ради), приєднався до учасників школи.

«Все наше церковне життя: будова храму, оздоблення, ікони, божественні служби, Таїнства, хрещення, наші практики, аскеза, молитва — усе це має одну ціль: поєднати нас із Богом», — зазначив він 22 червня у своїй проповіді на Літургії в університетському храмі Софії — Премудрості Божої, якою розпочалася Школа. Програма включала лекції, панельні дискусії та спільну молитву.
Ділимося кількома тезами владики Бориса, президента УКУ під час його виступу перед учасниками Богословської школи:
- Наша ціль — розпізнати, що є важливим у житті, щоб дрібне не стало на перепоні великого, і ми не допустили ворога до нашого ядра;
- Ми перебуваємо в хмарі війни. Війна — сукупність всього лукавства, це пряме заперечення Божої волі. Бог хоче щоб ми жили, а війна вбиває, нищить, бо побудована на жадобі;
- У час війни треба загострювати зір — знати, що приймати, а що — лишати за межами нашої сфери. Наш ворог хоче залізти в душу, думку, наші почуття і керувати ними. Його ціль — тероризувати, зламати людину, суспільство. Але життя йде вперед — це певна перемога;
- Не слід давати емоціям багато влади. Вони не вічні, бо приходять і йдуть. Не дозволяйте, щоб вони над вами панували. Нам треба тримати фокус і зрозуміти, яке наше покликання;
- Маємо захистити себе від спроби деморалізувати нас. Ми не мусимо бути маріонетками в руках Путіна. Це не означає, що не можемо переживати відчай, страх, але важливо, щоб ми вміли розпізнати ці емоції, і дати цим пережиттям відбутися, але не тоталізуватися. Важливо, щоб вони нас не захопили і не керували нами.
Визначальним впродовж навчання був контекст війни: учасники молились за Україну, воїнів та полеглих Героїв, говорили про виклики для університету, культуру та мистецтво, бізнес і лідерство, які є фундаментом стійкості і надії.
«Страх — це те зло, яке не відбулось, а любов — це те, що є тут і зараз. Вона повертає нас до життя. Через любов, стосунок відбувається формування людини. Богословська школа УКУ — лабораторія стосунків», — зауважив Володимир Турчиновський, декан Факультету суспільних наук.
Наприкінці духовної мандрівки, учасники Богословської школи співали пісень біля ватри — це багаторічна традиція, яка обʼєднує усіх в єдиний оркестр, де кожен звучить по-іншому, але всі разом творять суголосся.
Богословська школа — це проєкт, створений для спільноти УКУ, щоб дати можливість наблизитися до Бога, краще пізнати одне одного й відчути дух єдності. Перша Богословська школа УКУ відбулася в серпні 1996 року в Святоуспенській Унівській лаврі.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ