СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Кожний з нас нагадує паралітика, що потребує допомоги духовної», — владика Василь Івасюк
23 травня 2021 року, у Неділю розслабленого, преосвященний владика Василь Івасюк, єпарх Коломийський, поділився своїми роздумами над черговим євангельським уривком. Зокрема єпископ розповів, яким чином справжній християнин повинен сприймати моменти хворіб, немочей та нестачі здоров’я.
«...не гріши більше» (Ів. 5, 10–14).
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Христос Воскрес!
Вступ. Чудесне оздоровлення паралізованої людини (див. Ів. 5, 1–15) показує силу Божу, а з другої сторони — видно незадоволених, зависних та лицемірних фарисеїв, котрі очорнювали й звинувачували Сина Божого.
І). Неділя Розслабленого або приклад сильної віри в одужання. Ісус йшов на празник в Єрусалим помолитися в храмі. Він проходив через ворота, якими проганяли овець в місто місцеві жителі на продаж або для жертвоприношення. Поряд знаходилася Овеча купіль, яка називалася Витезда, що в перекладі означає Дім Милосердя для хворих людей.
Кожного року в цій незвичайній купелі творилося чудо: Ангел Господній сходив і порушував воду; хто перший входив у цю воду, то видужував, хоча би якою хворобою не був одержимий. Люди приходили сюди самі, а також до купелі приносили безнадійно хворих, котрі не могли рухатися. Таким приреченим якраз і був наш паралізований чоловік, котрий 38 років лежав біля купелі. Скоріш за все людина була розбита паралічем, тому що не могла рухатися без сторонньої помочі. Ісус починає з ним розмовляти і запитує: «Чи хочеш бути здоровим?». Звичайно, це мрія для кожного безпомічного чоловіка. Недужий не знає з ким розмовляє і смиренно відповідає Христові: «Так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить» і я змушений чекати наступного приходу ангела.
Спаситель бачить його віру і сильне бажання ходити та жити повноцінним життям. І тільки тепер Ісус говорить йому: «Встань, візьми постіль твою і ходи!» (Ів. 5, 6–8). Далі звершилось велике чудо: спаралізований видужав і взяв свою постіль та пішов. Все пройшло дуже добре, крім одного — зцілення відбулося в суботу. Субота для юдеїв — це день спокою і відпочинку від праці, а тому не можна запалювати вогонь, готувати їжу, подорожувати і навіть носити шапку. Порушник суботи — великий грішник. Парадокс в тому, що фарисеї виявились сліпими і глухим до виконаних чудес та старалися звинуватити Спасителя в порушенні закону, неначе Ісус виконував тільки звичайну працю.
ІІ). Чудеса Спасителя призначені встановити істину. Істина — це коли дух закону стає вище букви закону, тобто діла милосердя перевищують шанування суботи. Людина не для суботи, а субота для людини. Християнська правда має основу у Божій любові і тому Господь допомагає терплячій людині в день суботній. Зерно пропадало в час Голодомору!
Фарисеї і книжники слідкували за кожним словом і дією Ісуса та завжди шукали причини притягнути Його до суду. Вилікуваного чудесним способом чоловіка юдеї звинуватили у тому, що він носив свою постіль після одужання у суботу. Фарисеї хотіли залякати зціленого і в його особі отримати свідка проти Христа. Тому вони допитувалися хто той чоловік, хоча самі добре знали, що це Ісус. Злоба і ненависть в їхніх серцях закривала всі думки і почуття на добрі справи.
Зціливши паралізованого тілесно, Господь показує нам, що людина потребує також духовного оздоровлення. Піднявшись з ліжка хвороби на свої здорові ноги, він продовжував бути в духовному паралічі. Господь швидко відходить, щоб не чути для себе слів похвали і подяки. Спаситель добре знає, що не за таке зцілення треба дякувати, а за зцілення від духовної розслабленості. Невипадково Господь знаходить цього чоловіка в храмі і каже оздоровленому впевнено і переконано: «Ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталось чого гіршого» (Ів. 5, 10–14).
Оздоровлений побачивши Ісуса в храмі, пішов до юдеїв і вказав їм на Христа. Найперше він хотів перед синедріоном підтвердити правду та прославити ім’я Боже, не знімаючи зі себе відповідальності за порушення суботи. Після слів Спасителя відкрились у нього духовні очі на те, що його недуга є наслідком грішного життя. Відбувши покуту 38 років паралічу за свої злодіяння, людина стала окрилена своїм щастям, але тієї радості всі довкола не розуміли і тому не розкривали свою душу Господеві. На жаль юдеї, та як теперішні люди, не хочуть чути про чудо і стають засумованими з чужого щастя. Вони думають тільки про одне — звинуватити Христа Спасителя і покарати Його. Тут маємо важливий моральний урок — з однієї сторони величаємо ім’я Господнє, а з другої — зраджуємо Ісуса. Гріхи наші спонукують людей йти на шлях чорної невдячності — зраджувати праведного чоловіка.
ІІІ). Не гріши! Нинішнє Євангеліє відкриває важливу роль небесних ангелів. Ангел Господній сходив в купіль біля Овечих воріт й оздоровляв людей. Дійсно, небесні сили часто допомагають людям. Кожна людина має ангела-хоронителя, даного їй Богом. Пророка Даниїла кинули в яму з голодними левами й ангели закрили пащі голодним звірям. Молодих і побожних юнаків кинули в розпалену піч, ангели врятували їх від смерті. Ангел вивів апостола Петра з в’язниці, зберігаючи його життя від передчасної смерті з рук влади. Ангели хоронителі завжди невидимо знаходяться близько нас і стримують кожну людину від участі в гріхах. І тому не втікайте від наших небесних доброчинців. Гріхи людські проганяють ангелів життя від нас так, як дим проганяє бджіл.
Роздуми над особою розслабленого. Людина довгі 38 років була прикована до постелі і не втратила надії та віри в Бога. Надія на Боже милосердя рухала рідними і близькими тривалий період, бо вони кожного разу приносили спаралізованого до купелі біля Овечих воріт. Очікуючи ангела Божого, вогонь надії горів в душі хворого, що цього разу він буде тим єдиним щасливим оздоровленим. Спаралізований не нарікав на Бога і на нікого не сердився. Він змирився з волею Божою і все терпеливо зносив. І напевно за це смирення і мудрість вибрав його Син Божий, щоби на ньому виконати це чудо. У наших хворобах, ми дуже часто падаємо у безнадію і терпимо, а в серці нарікаємо на Бога й осуджуємо наших доброчинців. Важливі слова сказав Ісус зціленому у храмі «не гріши більше, щоб з тобою не сталось чого гіршого» (Ів. 5, 10–14).
ІV). Не гріши — це попередження адресоване кожній людині. Хвороби народжуються гріхами, бо між ними існує прямий зв’язок. Адам і Єва в Раю мали здорове тіло, нічого не терпіли та не хворіли. Первородний гріх пустив свої численні метастази гріховні і люди пізнали, що таке біль, недуга та смерть. Спаситель вказує спаралізованому, що його хвороба послана за вчинені злодіяння. Тому Господь закликає не грішити. Ми так само знаємо звідки беруться наші хвороби і терпіння. Непоміркована безпечність і неуважність до себе та своєї душі приводять до хвороби. Захворівши, люди негайно купляють лікарства, біжать до лікарів, замість починати молитися і каятися! Кожна людина має почуття самозбереження. Однак ми не завжди слухаємо природного розуму, хоча із задоволенням йдемо за покликом грішного тіла. В результаті маємо хвороби, терпіння, переживання душевні і тілесні. Великим досягненням є навчитися шукати в наших недугах лікування через справжнє покаяння і бажання очиститися. Тільки дійсне зцілення прийде тоді, коли будемо пам’ятати на слова Ісуса «Ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталось чого гіршого» (Ів. 5, 10–14).
У тяжких хворобах, глибоких переживаннях і труднощах завжди залишається тверда надія на Божу поміч. Душа обтяжена власними гріхами не повинна нарікати на когось, тобто на Бога. В труднощах відчуваємо свою немічність, а покора підсилює молитву і Господь чує та бачить кожну сльозинку. Бог в одну мить може людину потішити, сумного розрадити, хворого вилікувати, а тільки це приходить у відповідний час. Він любить нас і вимагає тільки одного — щирої віри. Спаралізований повірив тільки в одно Боже слово і тієї ж хвилини зцілився та взяв свою постіль.
Ісус Христос вчить нас бути милосердними і не проходити мимо чужого горя. За прикладом Спасителя подаймо руку всім терплячим і нещасним. До цього нас спонукує любов до ближнього і пам’ять про Страшний суд. Апостол Яків каже: «Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя ж понад суд» (Як. 2, 13). Хто не має доброго серця, не робить діла любові і милосердя, тому Грізний Суддя скаже: «Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли» (Мт. 25, 41–42).
V). Образ розслабленого віддзеркалює стан нашої душі. Параліч душі значно страшніший, аніж параліч тіла. Душа, поглинута гріхами і пристрастями, не може дотягнутися до животворящої купелі Церкви Христової. Святі Тайни, молитва і церковне життя подає правдиве зцілення хворим. Кожний з нас нагадує паралітика, що потребує допомоги духовної. Тоді чому так багато хворих у благодатній купелі Церкви? Відповідь проста: «Господь не допомагає байдужим і тим, хто не недовіряє силі Божій».
Овеча купіль — це наш світ, обтяжений страстями, спокусами, злочинами і гріхами. Сам Господь говорить нам: «Візьми постіль твою і ходи». А ми недовіряємо і нарікаємо: «людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купіль». Паралізований роками чекав зцілення і не отримував. Однак він не відступив і не відмовився від своєї мети. Ось такими непохитними треба бути в праведності, милосердними в ділах і переконаними у вірі. Тільки тоді Ісус зцілить наші душі.
Нещасливі люди без ніг і рук, але значно більш нещасливі залишені доброго і чистого серця. Чимало людей з висохлою душею, ніколи не скропленою Божою благодаттю. Люди звертають увагу в купелі, в лікарні чи в Церкві на стражданнях тіла, а ми повинні турбуватися і лікувати душу. Будьте уважні, бо пильнуючи тіло, як ті перші, що входили в купіль, не пропустіть час Божого милосердя, щоб отримати зцілення душі і тіла.
Висновки. Не гріши. Страшно чути, що людина 38 років перебувала в крайній потребі, розбита і зламана тілесної хворобою. Ніхто нічого не допоміг! І це трапляється нині з мільйонами інших людей, бо ми холодні серцем, нам немає діла до голодуючих, до страждаючих хворобами, до тих хто знаходиться в душевному розпачі і не можуть знайти Живого Бога. Байдужість залишає мільйони людей у темряві і холоді, на самоті і в страху.
Не гріши. Це попередження відноситься до тих, хто стоїть поруч з вами і дуже чогось потребує, навіть набагато більше ніж ви, але в тій же потребі ніхто з нас не пожертвував собою, не відступив убік, і сказав: «ти пройди першим, а я почекаю». У відповідь на такий вчинок, Господь міг би дати кожному з нас таку душевну тишу і світло, яке задовольнило б наші прагнення.
Не гріши. Христос говорить цій людині берегтися і не грішити більше, інакше тобі буде ще гірше. Гріх виражається словами, думками, вчинками і волевиявленнями; гріх — це зруйнування союзу і єдності між християнином та Богом.
Нехай Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможе вам у свідомості і вчинках носити в серці мир та славу Божу.
Господи благослови Україну і допоможи нам вчасно каятися і не втікати від свого ангела хоронителя у грішний світ. Амінь!
Благословення Господнє на вас!
єпарх Коломийський
23 травня 2021 року Божого,
с. Космач (Косівський район, Івано-Франківська область)
