СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Кожен, хто потребує нашої помочі, є тим голосом, котрим кличе нас Господь», — владика Василь Івасюк
26 грудня 2021 року владика Василій Івасюк, єпарх Коломийський, відвідав парафію святого Архистратига Михаїла с. Палагичі, Тлумацького протопресвітеріату, де здійснив освячення відреставрованого престолу. Під час своєї проповіді архиєрей застановився над значенням літургійного спомину Святих Праотців та Різдвяного посту у приготування до світлого празнику приходу Божого Сина.
«багато покликаних, але мало вибраних»
(Лк.14, 24)
Вступ. Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Неділю, за два тижні до Різдва Христового, називають неділею Праотців. В цей день згадуємо усіх праведників, які жили від створення світу до Різдва Христа Спасителя.
І). Праотці — це надзвичайно важливі особи
Вони були провідниками свого народу, вірними слугами Бога, царями, священниками та пророками. Праотців об’єднувало духовне життя, послух Богові та виконання Його святої волі. Їхні життя були надзвичайно змістовні, глибокі хоча вони й різнилися згідно свого майнового становища; царі були багатші, а пророки — бідніші і поневірялися та були переслідувані, не маючи доброго місця проживання.
Святе Письмо нічого не приховує з їхнього життя, показуючи, що й у них були свої вади та недоліки, гріхи та прогрішення, бунт та спротив волі Божій. Праотцями називаємо Адама, Авеля, Еноха, Сита з Ноєм та священника Мелхіседека, а також Авраама, Івана Хрестителя і ще багато інших.
Читаючи Євангеліє про запрошення вибраних людей на банкет, розуміємо, що Бог хоче спілкуватися із своїми друзями. Наближається час, коли і ми з вами кликатимемо своїх знайомих і друзів на спільну вечерю — хто на Новорічну ніч, хто на Святий вечір або й на саме Різдво Христове. Кожен із нас турбується про те, як до цього запрошення віднесуться інші. Чи, пошанують нас, як господарів дому і чи приймуть наше запрошення? А, можливо, у них на той час будуть якісь важливіші справи? На сьогоднішній день — це уже не купівля поля й волів, а щось, пов’язане із іншими сферами життя, в яких працює сучасна людина. Що тоді виберуть наші друзі — спілкування з нами чи власні невідкладні справи?
ІІ). Притча про покликаних на святковий банкет
Вона стосується не тільки праотців, всіх праведників та всіх старозавітних людей, які жили від часу створення світу, а також усіх нас. Господь закликає людей насолоджуватися Його гостинністю: «Ідіть, усе готове» (Лк. 14, 17). Готова велика вечеря, але люди нехтують нею через більш зручні для них причини. Всі відмови не виправдовують неохоту наблизитися до Бога.
Кожного з нас закликають бути з Богом і брати участь у банкеті. Іншими словами, треба прийти і взяти участь у цьому святкуванні через церковні Таїнства — Хрещення, Миропомазання, Покаяння та Пресвяту Євхаристію, щоби благодать Божа знаходилася всередині нас. Банкет уже готовий, але ми через різні причини відволікаємося важливішими, на нашу думку, земними справами, котрі відвертають нашу увагу від Бога, спроваджуючи нас на гріховний шлях.
Коли запрошені відмовились брати участь у банкеті, то господар звелів слузі: «Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих» (Лк. 14, 21). І у цьому є добра новина для нас, котрих запрошено на багату вечерю — тут не враховуються наші духовні вади.
Не будемо засуджувати людей, що відкинули свого часу цей Божественний заклик через пророків і праведників. Подивимося із засудженням на самих себе, неупереджено, об’єктивно і зауважмо, що ми нічим не кращі за них. Не шукаймо виправдання своєму недбальству. Ми занедбуємо молитву, відволікаємося від покаяння, забуваємо про Євангеліє. Молитва — це порятунок душі і введення людини в Царство Боже та з’єднання з Богом заслугами Ісуса Христа. Молитва, Покаяння та Святе Причастя — це і є тією великою вечерею, яка вже готова в нашому серці і до якої закликає нас Господь тепер та закликав по всі часи.
ІІІ). Різдвяний піст готує нас до зустрічі Новонародженого Спасителя
В неділю Праотців Церква пригадує нам, що ці праведники старозавітного часу спасалися вірою в прийдешнього Месію.
Церква безпосередньо нагадує нам про те, як праотці були покликані до Бога, починаючи з перших людей, Адама і Єви. Бог розкриває перед людиною Свої обійми і запрошує праотців на вічну радісну вечерю із Богом, яку переживали наші праотці у первісному саді Едемі. Кличе Він із пустельних глибин і праотців обраного народу — Авраама, Ісака, Якова, щоб і їх зробити причетними до цієї радісної вечері.
Та що ж трапляється? Праотці, Адам і Єва, послухавши слів змія-спокусника, втрачають радісну можливість споглядати Господнє обличчя і перебувати разом із Ним у Раю. Чимало ж Авраамових нащадків, за майже дві тисячі років після приходу їхнього першого патріарха до Обіцяної Землі, підбурювані своїми релігійними провідниками і наставниками, вигукуватимуть: «Розіпни, розіпни Його». Вони не впізнають Спасителя світу в убогому проповідникові з Галилеї. Вони чекають на Месію-воїна, Який не тільки повалить панування римлян, але й їх самих зробить своїми помічниками, коли Він утвердить своє царювання у світі. Тодішня перевага суто світських, політичних амбіцій в свідомості багатьох з них унеможливила сприйняття поклику дійсного Господаря.
Сьогодні ми міркуємо про трагедію праотців, а водночас пригадуємо ті моменти, коли голос Божий долинав і до нашого серця, кличучи кожного з нас до Його Господньої вечері. Цією Господньою вечерею стає кожна наша Служба Божа, коли до нас спрямовується проповідь Святого Письма й ми зустрічаємося біля престолу. Престіл — це стіл, на якому Сам Господь подає Себе нам на поживу вічного й радісного життя. Ісус Христос щедро дає нам євангельську науку, а також Свої Тіло і Кров, які нам належить приймати якомога частіше, особливо в час посту, що наближається до завершення.
Необхідно часто застановлятися і роздумувати над біблійними текстами, бо так важливо — чи прийдемо ми на банкет євхаристійний? Чи станемо причасниками Його страждань і Воскресіння?
Запрошує нас Ісус Христос на банкет слова Доброї Новини — Євангелія. Господь запрошує єднатися з Ним через слухання цього слова. Святе Євангеліє для нас є вічною вечерею, споживаючи яку, ми ніколи не будемо голодні. Чи часто читаємо Євангеліє і поринаємо у нескінчені глибини цієї книги? Чи, може, споглядаючи на цю книгу або згадуючи її, знаходили собі якісь інші справи і відверталися від неї як від посланця, котрий кличе нас на вечерю Небесного Господаря та йшли в своїх справах?
Кожен, хто потребує нашої помочі, є тим голосом, котрим кличе нас Господь. Бо участь у справі Господній і є та ж сама присутність на Його святковому банкеті. Святом для душі християнина є спасіння душі ближнього, допомога йому, а можливостей для цього є так багато. Чи завжди ми використовуємо ці можливості? Чи не відверталися ми, зустрічаючи бездомного, маленького жебрака, хвору самотню бабусю?
Господь закликає нас пам’ятати про Його повсякчасну присутність і ніколи не забувати, що саме спілкування з Ним є найбільшим даром і щастям у цьому житті. Кожен із нас має безліч своїх дрібних справ і повсякденних турбот. Великі справи, вимагають від нас забути про всі свої другорядні заняття, а зосередитися на єднанні з Богом у церковних Таїнствах, молитві, читанні Святого Письма, справах милосердя. Служіння своєму ближньому може стати формою нашої присутності на Господній вечері, коли спрямоване воно не для задоволення власних амбіцій і забаганок, а для добра Божого люду.
Саме тоді, коли ми зможемо зректися всього, що відвертає нашу увагу від найважливіших речей і, почувши голос посланців, які кличуть до Господа, піти до Нього. Господар вечері знайде спосіб не тільки винагородити нас, але й обдарувати тим, чого ми потребували і про що мали дбати під час своїх цих повсякденних справ. Кожна спокуса, яка приходить до нас і змушує зосередитися виключно на самих собі, відвертаючись від Бога, Церкви, від потреб свого ближнього, стає втечею. Втеча закінчується втечею у вічну й згубну пітьму, звідки не зможе нас витягти навіть голос того Господаря. Той голос кличе людство на всіх роздоріжжях голосами старозавітних патріархів і пророків, Христових апостолів, подвижників віри наших днів. Наближення до Різдва Христового посилює цей голос Божого заклику до нас, який долинає в нашу свідомість у міру сумління кожного християнина, щоб не забув про свою належність до церкви.
Приклад. Застереження з Небес. Помер молодий чоловік. Всі тужили за ним. Комусь він був сином чи братом, комусь чоловіком і татом, ще комусь другом чи ворогом. Але не зважаючи на його поведінку, всі молилися за нього, щоб душа пішла до Неба. Одного разу, чоловік приснився своїй сестрі.
— Тут дуже гарно! Бачимо красиві лани, річки, небачені фрукти й овочі, прекрасні квіти таких кольорів, яких ніколи не було на землі!
— То ти в Раю? — спитала. Відповіді не почула.
— Я бачив й інші місця, де люди мучаться, кричать, де чути «… плач і скрегіт зубів» (Мт. 24, 51). Там темно і холодно, буває і пекельно жарко, багато різної тварі повзає, вони всі страшні і бридкі. Душі, крики яких я чув, наче намагалися достукатися до своїх близьких на Землі: «не чиніть, так як ми чинили, не робіть зло!» Якби я знав, як тут грішники мучаться, я б на землі жив по іншому. Сон обірвався…
Там доведеться відповідати за все: за вчинок, дію, слово і, навіть, за осудливий погляд. «Багато бо покликаних, але вибраних мало… І підуть ті на вічну кару, а праведники — на життя вічне…» (Мт. 22, 14; Мт. 25, 46). Бережімо свою душу!
Висновки. «багато покликаних, але мало вибраних» (Лк.14, 24)
Це запрошення на банкет спрямоване також і до сьогоднішнього покоління. Люди, котрі опинилися на роздоріжжях, під огорожами та без власного житла і на закутках сучасного суспільства повинні негайно прийняти Благу звістку.
Праотці вже прийшли на гостину, а ми тільки отримали запрошення, одягаємо святковий одяг та прямуємо на банкет до Ісуса з Вифлеєму. Господня вечеря вже чекає нас у Раю і тому не зволікаймо з відповіддю та йдіть негайно за голосом тих правдивих посланців, які сьогодні просять на кожному роздоріжжі, котрі закликають прийти всіх на вечерю Господню.
Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», допоможи Україні почути голос Ісуса з Вифлеєму та знайти дорогу спасіння.
Господи допоможи очистити душу кожної людини і прийти на банкет. Амінь.
Благословення Господнє на вас!
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
26 грудня 2021 року,
у XXVIII Неділю по Зісланні Святого Духа,
храм Святого Архистратига Михаїла,
с. Палагичі (Тлумацький район, Івано-Франківська область)
