Коломияни на чолі із єпископом Василем Івасюком пом’янули «не злим, тихим словом» великого Кобзаря

СЛОВО

преосвященного владики Василія Івасюка, єпарха Коломийського,
до 206-ої річниці з дня народження і 159-ої річниці з дня смерті Тараса Шевченка

«Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем’я люте,
В останню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть!»

Тарас Шевченко

Вступ. День народження Тараса Григоровича Шевченка є святим для нашого народу і початком воскресіння України.

І). Життя Шевченка — це боротьба за незалежну Україну. Ім’я Тараса Шевченка увібрало в себе живу душу нашого народу і стало часткою його життя. Його поезія понад сто років викликає в людях почуття гордості і захоплення красою України, силою духа нації і народною мудрістю. Він цілком справедливо посідає перше місце серед Великих Українців і залишається духовним батьком нашого народу. Автор безсмертного «Кобзаря» все своє життя присвятив боротьбі за визволення українців від соціального і національного поневолення.

Найбільш принизливим у людському середовищі є рабство. Однією з таких форм за своєю суттю було кріпацтво в царській Росії, а в Незалежній Україні — новітнє вигнання людей з рідної землі у найми по цілому світу. Шевченко рішуче виступав у своїх віршованих творах «Розрита могила», «Чигирине, Чигирине», «Наймичка», «Сон», «Сліпий» («Невольник») та деяких інших. Згадаймо, що сам Тарас до 24 років був безправним кріпаком, а потім підневільним солдатом у царській армії і безправним засланцем самодержавного режиму. Він ніколи не був вільним громадянином Російської імперії. Міжнародний правовий документ у четвертій статті Декларації визначає, що ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані. А Шевченко за це боровся майже за сто років ще до прийняття цього документа.

Наприкінці 1845 року, будучи важко хворим, Шевченко написав свій знаменитий «Заповіт» з циклу «Три літа», у якому проголосив заклик до боротьби з самодержавством за визволення українського народу з неволі, кажучи: «Борітеся — поборете, Вам Бог помагає!».

ІІ). Шевченко і теперішня Україна. Актуально й адресовано нам сьогодні лунають слова Кобзаря: «Чия правда, чия кривда, і чиї ми діти?». Або ж такі: «Якби ви вчились, так, як треба, то й мудрість би була своя». У написаному на засланні вірші «Чи ми ще зійдемося знову?» Тарас Григорович щиро радив: «Свою Україну любіть, Любіть її во время люте, В останню тяжкую мінуту за неї Господа моліть».

З позицій сьогодення у поглядах Шевченка поєднувалися ідеї демократії, самостійності та незалежності України: «В своїй хаті — своя правда, і сила, і воля», де кожна людина матиме право бути вільним громадянином. Основи народного самоуправління «стали на папері» у віршованих думах поета і це мала бути суспільна власність і на землю у трудовій демократичній республіці. «Де немає святої волі, не буде там добра ніколи…» — писав Тарас у своєму вірші «Бодай кати їх постинали». Воля народу — це основа влади уряду, про що і писав та до чого прагнув Тарас Шевченко у своїх думках і багатьох літературних творах.

Висновки. Прийдешні покоління українців зобов’язані любити Україну та слідувати заповіту Великого Кобзаря: «Борітеся — поборете, Вам Бог помагає!». Справа єдності нації, історичної правди та мови вимагає жертви, відповідальності та любові. «Свою Україну любіть, Любіть її во время люте, В останню тяжкую мінуту за неї Господа моліть».

Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», допоможи зберегти Україну!

Народе мій, проси прощення, чини покуту, молися так як народ в місті Ніневії і будеш помилуваний ти, діти і їхнє майбутнє та благословенною буде Батьківщина Україна.

Цар Давид дає вам дуже добру пораду «не покладайся на вельмож, який спасти не може. Виходить його дух, і він повертається у землю, і того ж дня гинуть його задуми. Щасливий той, (…) в кого надія на Господа» (Пс. 146, 3–5).

Благословення Господнє на вас!

† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський

9 березня 2020 року,
м. Коломия