«Катехизація — бути Христовим учнем та жити по-християнськи»: Звернення владики Богдана Дзюраха щодо відновлення катехитичного служіння

Вих. АЕ-21/127

ЗВЕРНЕННЯ

преосвященного владики Богдана Дзюраха,
апостольського екзарха у Німеччині та країнах Скандинавії,

до духовенства про важливість катехизації

Всесвітліші і Всечесні Отці-душпастирі
Преподобні богопосвячені особи,
дорога наша молоде,
дорогі у Христі брати і сестри!

Слава Ісусу Христу!

Після періоду літніх канікул та відпусток наші діти і молодь повертаються до навчальних класів і аудиторій, а ми, дорослі, — до нашої щоденної праці — домашньої чи професійної. Водночас початок вересня — це також початок нового церковного року, який ми розпочинаємо 1 (14) вересня. Початок церковного року означає для нас, Христових учнів, початок нового етапу в нашій мандрівці віри, яку ми розпочали від моменту Хрещення і яку довершимо переходом до вічності. Невипадково, початок і закінчення церковного року позначені двома богородичними святами — Різдвом Богородиці і Її Успенням, бо Богородиця є образом кожної людини — улюбленої дитини Божої, яка мандрує у вірі назустріч Своєму Небесному Отцеві, а водночас — Вона є образом Церкви — Матері і Вчительки, яка вірно супроводжує своїх дітей на цій дорозі віри.

Важливість катехизації

У цій мандрівці віри ми покликані ставати учнями-місіонерами Христа Спасителя, тобто тими, хто щораз глибше пізнає нашого Спаса і Господа через життя молитви і навчання правд святої віри, а відтак — свідчить про Христа перед іншими людьми і ділиться скарбом віри з ними. Одним з незамінних інструментів пізнання правд християнської віри і християнського життя є катехизація, завдяки якій ми, християни, вчимося, що то означає: бути Христовим учнем та жити по-християнськи. Цей процес починається в ранньому дитинстві і триває усе життя. Свого часу Праведний митрополит Андрей зауважував, що «хто в десятім або одинайцятім році життя не має ще доброго поняття про Бога, про головні прави віри і про свої обов’язки щодо Бога і людей, той, певно, не буде в житті добрим християнином» (Послання «О катехизації дітей», 1905 р.).

Тому слушно Церква звертає особливу увагу на катехизацію дітей. Кажучи словами Праведного митрополита Андрея, «священник, навчаючи дітей релігії, працює над найкращим і найбільшим ділом, над яким лише людині дано коли-небудь працювати. Він на душі дитини, що має бути горожанином Церкви Божої та горожанином своєї вітчини, виробляє, витискає знаки Христових чеснот, виробляє в ній христяинське життя. Він неначе малює Христову ікону, … і чим більше в ту роботу вкладає молитви й жертви, тим вищим і ліпшим виходить мистецький твір його рук» (Послання «Наука катехизму» 1934 р.). За митрополитом Андреєм скажу, що «ревність у сповненню того обов’язку вважаю за найпевнішу ознаку доброго священника» («О катехизації дітей»).

Катехизація усіх вікових груп — першочергове завдання Церкви

Катехизація дітей у нашій церковній традиції, як правило, розпочинається від підготовки до першої Св. Сповіді і урочистого Святого Причастя. Я вдячний отцям-душпастирям, Сестрам-монахиням, катехитам і катехиткам, які відповідально і совісно ставляться до цього обов’язку та з року в рік проводять катехитичні заняття для дітей, допомагаючи їм зробити їхні перші свідомі кроки на дорозі віри.

З іншого боку, спостерігаю тривожну тенденцію, що часто-густо катехизація і у батьків і, на превеликий жаль, у деяких священників і катехитів, асоціюється лише і майже виключно з цим першим початковим етапом на дорозі пізнання і зростання у вірі. Кажучи про підготовку до Урочистого св. Причастя, ми тим самим, можливо, несвідомо, самі неначе визначаємо певний рубікон, після якого вже немає місця на поглиблення знань про Бога, про Церкву і про життя віруючої людини у світі. Таким чином «урочисте св. Причастя», в якому так багато ваги кладеться на урочистий одяг, урочисту церемонію, фотосесію, цінні дарунки для дитини і святковий обід, для багатьох із цих дітей стає, що так скажу, «урочистим прощанням з катехизацією».

Спитаймо себе: хіба може дитина, закінчивши (навіть дуже успішно) перший клас школи, здобути достатньо глибокі знання і засвоїти собі необхідні навики, які будуть їй служити впродовж решти дорослого життя? Очевидно, що ні! Так само і катехизація, якщо її обмежити лише до підготовки до урочистого Причастя і першої Сповіді (навіть якщо вона охоплює конечний мінімум 30–40 катехитичних уроків), не принесе тривалих плодів глибокого християнського життя в дитині, а з часом навіть ця дитяча віра, якій не дадуть шансу поглибитися і розвинутися, може завмерти і канути у небуття.

Щоб цього не сталося, мусимо усвідомити і прийняти ми усі — священники, батьки і катехити, — що катехизація — це церковний супровід охрещеної особи в її безперервному зростанні у вірі, який має охоплювати усе життя віруючої людини, а отже має бути скерованим до усіх категорій вірних — дітей, підлітків, молоді, дорослих і осіб похилого віку.

Ось чому катехизація усіх вікових груп мусить стати нашим душпастирським пріоритетом і повсякчасною турботою кожного душпастиря в нашому Апостольському Екзархаті.

Відповідальні за катехизацію: батьки, священник, катехити

а) батьки і хресні родичі

Першими відповідальними за релігійне виховання і навчання дітей є, без сумніву, їхні батьки. Бо саме рідний дім є першим «катехитичним класом», де дитина вперше зустрічає Христа і вчиться християнського світогляду і християнської поведінки. Роль батьків у релігійному вихованні дитини є важливою передовсім з природніх мотивів, тому що наука батька і матері найглибше і найсильніше закарбовуються у серці і свідомості дитини.

І хоч не раз батькам може забракнути інтелектуальних знань в ділянці християнської науки, все ж щира молитва і приклад християнського життя стануть найкращим підручником, який батьки можуть запропонувати своїм нащадкам. Нещодавно проголошений Папою Франциском Довідник з катехизації підкреслює цю виховну роль батьків щодо своїх дітей так: «Віруючі батьки своїм щоденним прикладом життя мають найкращу здатність передавати своїм дітям красу християнської віри». (124).

Тому християнські батьки нехай не піддаються «ментальності делегування» (Там же), перекладаючи справу релігійної освіти своїх дітей на «спеціалістів від релігії» — священників і катехитів. Бо Церква може допомогти батькам, але ніколи не замінить їх у цій важливій виховній і спасенній місії. Що більше, якщо євангельська наука, яку діти отримають у храмі, не буде підкріплена молитвою і прикладом щоденного християнського життя батьків, паростки віри, які щойно проростуть в душі дитини, дуже швидко зів’януть і не принесуть бажаних плодів.

Окрім цього, у загальній свідомості християн практично відсутня важлива роль хресних родичів у християнському вихованні своїх похресників. Знаково, що хресні батьки приходять привітати дитину, як правило, у чергове святкування Дня її народження, а не з нагоди спомину Дня Хрещення. При цьому основним завданням і моральним зобов’язанням хресних родичів, яке вони прийняли у день Хрещення своїх похресників, є поміч у пробудженні і плеканні живої віри у серці і у поведінці дитини.

б) священники і катехити

Церква, розуміючи ці труднощі дорослих, зокрема — батьків, у релігійному вихованні дітей, виходить їм назустріч і доручає завдання катехизації дітей, молоді і дорослих окремо призначеним до цього членам християнської парафіяльної спільноти, — священникам і катехитам.

То ж сьогодні я прагну пригадати усім, що катехизація — це святий і невідкличний обов’язок кожного душпастиря і саме священник є першим катехитом на парафії. Щоб священники могли це служіння належним чином виконувати, Церква приготовляє їх протягом довгих років навчання в семінарії, проводячи заняття з різних ділянок богослов’я, біблійних наук, канонічного права, історії Церкви, педагогіки, катехитики тощо, а після свячень дає можливості постійно оновлювати і поглиблювати свої знання так, щоб священники могли передавати здорову науку віри своїм вірним.

Оскільки катехитичне служіння, якщо ним займатися серйозно, вимагає багато труду і часу, до помочі священникові призначаються належним чином підготовлені катехити з числа богопосвячених осіб і практикуючих мирян. Хочу підкреслити, що для здійснення цього завдання катехити мусять мати дозвіл Єпископа, — так звану «канонічну місію», яку слід поновлювати кожного року. Саме наявність катехитів на парафії буде свідчити, наскільки серйозно поставлене питання катехизації в парафії. З іншого боку, я впевнений, що неможливо буде уявити собі позитивних зрушень в ділянці катехизації без активної співпраці з боку мирян. Тому до цієї співпраці усіх вас закликаю і заохочую!

Практичні плани і пропозиції

Підсумовуючи дотеперішні роздуми, пропоную такі практичні кроки задля оживлення катехитичного служіння в Екзархаті:

По-перше: доручаю Отцям-душпастирям відновити, а де цього ще не було — започаткувати катехизацію різних груп вірних: дітей, підлітків, молоді і дорослих. Працю священника, який не катехизує сам і не організував катехизації в своїй громаді, вважатиму незадовільною. Слова праведного митрополита Андрея звучать для нас як пересторога з вічності: «Обов’язок зглядом дитини не сповнений — то річ страшна, бо так далекі має наслідки. Справді, справа та [занедбання катехизації] несе у собі вічне осудження і вічне прокляттє. Чим же заслониться на Страшнім суді священник недбалий, котрий знайде душі, що через єго недбальство пропали на віки?» («О катехізації дітей»).

По-друге: Закликаю і заохочую мирян зголошуватися до навчання в Катехитично-педагогічному інституті Українського Католицького Університету за спеціальністю «Катехит». Навчання відбувається дистанційно, а тому може бути доступним для кожного бажаючого. Пройшовши трьох-річний курс навчання, Ви, без сумніву, поглибите свої знання і свою духовність, а відтак зможете послужити Вашим даром і іншим — чи то членам Ваших родин, чи тим більше членам парафіяльної спільноти. Детальні інформації отримаєте від Ваших душпастирів, які в додатку до цього листа Послання отримали відповідні інструкції та посилання.

По-третє: вже зараз доручаю отцям-душпастирям та членам парафіяльних рад подбати про те, щоб вірні могли придбати при наших храмах добру релігійну літературу, зокрема Святе Письмо, Катехизм Католицької Церкви, Катехизм УГКЦ «Христос — наша Пасха», Катехизм для молоді та інші церковні книги та посібники, за допомогою яких зможуть самостійно вдома чи під час молитовних зібрань при парафіях поглиблювати свої знання і набувати новий досвід богоспілкування і побожного життя.

Дорогі у Христі! Св. Петро закликає нас «святити у серцях наших Господа Христа» та «бути завжди готовими дати відповідь кожному, хто у нас вимагає справоздання про нашу надію» (1 П. 3, 15). Саме для цього, щоб ми могли зростати у святості та бути здатними свідчити нашу надію, запрошую усіх вас до спільної і захоплюючої мандрівки дорогами віри під натхненням Святого Духа, в школі Ісуса Христа і під Покровом Богородиці.

Молюся, щоб світло віри в нашому житті заясніло з новою силою та щоб ми могли словами і свідченням нашого життя вказувати іншим людям шлях до Бога і до вічного спасіння. Спільно берімося до праці! І нехай нас в цьому супроводжує і укріпляє Божа благодать і благословення всемогучого Бога Отця, і Сина, і Святого Духа!

† Богдан Дзюрах,

Дано у Мюнхені,
при катедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці
і святого апостола Андрія Первозванного
дня 08 вересня 2021 року Божого