СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиIV Апостольська подорож Папи Лева XIV в Іспанію. День п’ятий
На п'ятий день своєї апостольської подорожі до Іспанії, 10 червня 2026 року, Папа Лев XIV відвідав Барселону. Він розпочав з візиту до пенітенціарного центру Brians 1, де зустрівся з ув'язненими та персоналом, після чого провів молитву розарію в абатстві Монтсеррат та велику зустріч з благодійниками та соціальними працівниками у церкві Сант-Агусті. На завершення Папа Лев XIV провів історичну подію в соборі Саграда Фамілія, яка стала центральною подією всього його візиту до Барселони.
Лев XIV у в’язниці: життєві помилки не визначають особистість людини
«Кожна людина є „гідною“ лише тому, що була бажана, створена і люблена Богом. Тому не існує жодної ситуації, яка б змусила Господа відвернути від нас Його погляд», — підкреслив Папа, зустрічаючись у середу 10 червня 2026 року з ув’язненими, працівниками та волонтерами дієцезіального пенітенціарного душпастирства у в’язничному комплексі «Бріанс 1» біля Барселони. Візитом до цього закладу розпочався 5 день його IV Апостольської подорожі. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Місце очікування і надії
В’язниця «Бріанс 1», відкрита у 1991 році, є слідчим ізолятором, де утримуються близько тисячі чоловіків і 150 жінок, які очікують на судовий розгляд. Майже половину ув’язнених становлять іноземці — вихідці з Латинської Америки, країн Магрибу, Африки на південь від Сахари та Східної Європи. Багато з них опинилися тут через злочини, пов’язані з наркоторгівлею чи крадіжками. Важливу роль у житті установи відіграє душпастирська опіка, яка допомагає не лише підтримувати духовне життя ув’язнених, але й відновлювати родинні зв’язки та шукати шлях до суспільної реінтеграції. Саме в цьому контексті відбувся візит Святішого Отця.
Гідність, яку неможливо втратити
Папу привітав директор закладу, після чого відповідальний за пенітенціарне душпастирство Барселонської архидієцезії звернувся з вступною промовою, а далі прозвучали свідчення двох ув’язнених. Звертаючись до присутніх, Лев XIV наголосив на тому, що людська гідність не залежить від життєвих обставин чи скоєних помилок, адже Божа любов завжди є більшою за добро чи зло, яке людина зробила у своєму житті. «Коли у вас виникне спокуса почуватися меншовартісними і ви думатимете, що не варто йти далі, „підніміть погляд“ до Того, Хто через присутність багатьох людей ніколи не перестає виявляти вам свою любов і близькість», — сказав Папа. Святіший Отець особливо згадав про біль розлуки з близькими та випробування, які переживають люди, позбавлені волі, запевнивши їх, що Господь залишається поруч навіть у найважчих обставинах.
Минуле не засуджує майбутнє
Посилаючись на святого Августина, Папа заохотив ув’язнених не дозволяти минулим помилкам визначати їхнє майбутнє. Він нагадав, що навернення і внутрішня переміна завжди залишаються можливими для людини, яка відкривається на Божу благодать. «Якщо ми покладаємося на Божу благодать і дозволяємо їй вести та перетворювати нас, то відкриваємо, що в нашому житті минуле не засуджує майбутнє, а дає нам можливість змінити наші рішення та вибір», — вів далі Лев XIV. За його словами, справжня свобода починається всередині людини, коли вона дозволяє Богові діяти у своєму серці та вести її дорогою надії.
Мріяти Божою мрією
На завершення зустрічі Папа закликав ув’язнених не втрачати надію та пам’ятати, що Господь завжди відкриває можливість нового початку. Він пояснив, що християнське життя полягає не в безпомилковості, а в здатності навертатися, примирятися та прощати. «Кожному з вас я кажу: Бог любить тебе таким, яким ти є, але бачить тебе кращим! Господь дозволяє нам усім завжди починати спочатку», — мовив Папа.
Вручаючи ув’язнених під опіку Богоматері Милосердя (Mare de Déude la Mercè), покровительки в’язнів, статуя якої стояла поруч, Лев XIV побажав їм ніколи не втрачати довіри до Божого милосердя та пам’ятати, що «бути людиною і бути християнином не означає не помилятися, а зростати у здатності навертатися, каятися, виправлятися і, насамперед, примирятися та прощати».
Папа у Монсерраті: складімо обладунки жорстокості
Після відвідин в’язничного комплексу «Brians 1», 10 червня 2026 року, Папа Лев XIV вирушив до абатства Монсеррат. Лише за 40 кілометрів від Барселони розташована святиня на честь Матері Божої Монсерратської — духовне серце Каталонії. Саме тут, у п’ятий день своєї Апостольської подорожі, Святіший Отець очолив молитву Розарію.
Святиня «Смуглянки» — марійське серце Каталонії
Бенедиктинське абатство Матері Божої Монсерратської — один із найвідоміших Марійських паломницьких центрів Європи. Монастирський комплекс, яким опікуються бенедиктинці, розташований на висоті 720 метрів над рівнем моря, на схилах гори. Заснований у 1025 році монастир уже в XII столітті став важливим осередком паломництв. За переданням, первісну фігуру Богородиці ще у 880 році знайшли діти-пастухи в одній із гірських печер.
Головною святинею абатства є романська дерев’яна статуя Пресвятої Діви Марії з Дитятком Ісусом, відома у народі як Моренета («Смуглянка») через темний колір обличчя і рук. Темний колір фігури зумовлений хімічними змінами лаку під дією кіптяви від свічок і лампад, які прочани століттями палили на знак своєї відданості та молитви. Ця скульптура уособлює матір, яка представляє нам свого Сина, Спасителя. Діва Марія тримає Дитятко Ісус на колінах, а у правій руці стискає сферу, що символізує космос або творіння. Водночас Дитятко підняло праву руку в жесті благословення, а в лівій тримає шишку — символ родючості та вічного життя.
Протягом своєї тисячолітньої історії монастир пережив кілька хвиль руйнувань та переслідувань. У 1811 році він був пограбований та підірваний наполеонівськими військами, а під час Громадянської війни в Іспанії (1936–1939) чернеча спільнота була змушена покинути абатство, причому 23 ченці прийняли мученицьку смерть за віру. У 1939 році монастир остаточно відновив свою діяльність.
Діва Марія — осердя життя християнина
Після молитви Розарію Папа звернувся з промовою до єпископів, священників, богопосвячених осіб та всіх присутніх вірних. «Стіни цієї святині могли б розповісти нам незліченні історії побожності, вдячності та надії, що розгорталися навколо Матері Божої Монсерратської протягом століть. Вони також стали свідками крові, пролитої з любові до Ісуса Христа. Вони були охоронцями радощів і скорбот, щастя і сліз багатьох вірних, і чули ангельські голоси дитячого хору з найстарішої в Європі хорової школи», — розпочав свій виступ Святіший Отець.
У своїй промові Лев XIV згадав історичний жест свого попередника, Папи Франциска, який приймаючи у 2023 році представників братства Пресвятої Богородиці Монсерратської, подарував їй Золоту Троянду. Тоді Папа наголосив, що перед обличчям Матері в людині пробуджуються найшляхетніші почуття, а сама вона є осереддям життя кожного християнина, збираючи навколо себе мільйони прочан для молитви Розарію.
Лев XIV підкреслив, що Пресвята Діва Марія завжди спонукає до глибокого навернення. Яскравим прикладом цього є святий Ігнатій Лойола, який саме в Монсерраті після нічної молитви склав свою лицарську зброю, розпочавши нове життя на служінні Христу.
Скласти обладунки жорстокого серця
Продовжуючи цю думку, Наступник святого Петра наголосив, що Ісус закликає нас до милосердя, примирення, істини та лагідності, водночас викриваючи приховане насильство в наших словах та вчинках — руйнівний осуд, приниження й агресію. Це внутрішнє насильство часто стає захисними «обладунками», за якими людина намагається сховати власні страхи, рани та біль від перенесеної несправедливості.
«Вдивляймося у Матір Божу Монсерратську, яка показує нам Ісуса як беззахисне дитя, що спочиває на Її колінах, адже тут Вона, поруч зі своїм Сином, закликає нас любити один одного. Складімо сьогодні до Її ніг ті обладунки, які поступово робили жорсткими наші серця», — закликав Папа. Він наголосив, що потрібно благати Марію допомогти нам озброїтись виключно Божою зброєю: правдою, справедливістю, готовністю проповідувати Євангеліє миру, щитом віри, шоломом спасіння та духовним мечем Божого слова.
Турбота про світ без поділів
Святіший Отець окремо звернув увагу на сферу в правиці Діви Марії, яка є знаком її материнської турботи про весь світ. Він зазначив, що Богородиця закликає людство до братерства та єдності, яка здатна подолати будь-які поділи й виключення. «Просімо Марію, Царицю Миру, навчити нас відмовлятися від образливих слів, поспішних суджень, пліток та наклепів. Нехай же ми також навчимося берегти та плекати любов у наших родинах, серед друзів, на робочому місці, у соціальних мережах, у політичних дебатах та в християнських спільнотах, щоб ненависть поступилася місцем надії та миру», — закликав Лев XIV і завершив промову короткою молитвою до Матері Божої Монсерратської.
Музична молитва «Есколанії»
Одразу після промови Святішого Отця відбувся один із найбільш зворушливих моментів зустрічі — літургійний виступ хору Есколанія. Це найстаріша діюча хорова школа хлопчиків у Європі (XIII ст.), чий спів традиційно супроводжує головні урочистості святині. З нагоди візиту Папи хор урочисто виконав рідкісну 8-голосну молитву Salve Regina з ефектом луни, написану бенедиктинцем отцем Жоаном Сереролсом ще у XVII столітті. Одразу після цього, за давньою традицією, «Есколанія» заспівала знаменитий марійний гімн Virolai, створений у 1880 році до тисячоліття віднайдення образу «Моренети» на вірші відомого каталонського поета-священника Жасінта Вердаґера.
Особистий зв’язок Лева XIV з Монсерратом
Візит до цієї марійcької святині має глибоке особисте значення для Святішого Отця. У 1990-х роках, під час місії в Перу, о. Роберт Превост ініціював будівництво храму на честь цієї Богородиці в Трухільйо та став першим настоятелем парафії. Як августинець, що понад десять років очолював свій орден, Лев XIV плекав особливу духовну спорідненість із чернечим життям і Статутом святого Бенедикта — свого часу він навіть перебував у цьому каталонському абатстві на особистих реколекціях.
Папа: любити Бога, і задля Нього — ближніх, означає виходити назустріч усім
«Покликані любити Бога і, з любові до Нього, наших братів і сестер, ми також послані зустрічати всіх. Християнин, окрім того, що повинен бути добрим і привітним, має бути також співчутливим, любити безкорисливо та прагнути добра для інших, усвідомлюючи, що в кожному браті й сестрі, які страждають, сам Господь просить і отримує, самого Господа приймають або відкидають, люблять або зневажають», — сказав Папа Лев XIV, зустрічаючись у середу, 10 червня 2026 року, з потребуючими Барселони та церковними організаціями, які їм допомагають.
Зустріч, якою розпочалася друга половина п’ятого дня Апостольської подорожі в Іспанію, відбулася в храмі святого Августина в убогому та соціальному складному мікрорайоні Раваль, де є великою також присутність мігрантів. Святиня є місцем активного соціального служіння та відома як «катедра вбогих». Святіший Отець прибув сюди після обіду в абатстві Монсеррат і спілкування з бенедиктинцями.
Запитання Ренцо
Прозвучали свідчення, після чого Лев XIV відповів на запитання, які йому в листі поставив шестирічний Ренцо. У кількох словах хлопчик перейшов від цікавості щодо захоплення Папи футболом до запитання про причини тривоги, яку відчувають його батьки, до запитання, чому з одними людьми трапляються погані речі, а з іншими — ні? І ще: чому ніхто не допомагає тим, хто живе на вулиці, або не складає компанії бабусям і дідусям, які залишилися самотніми? Чому світ поділяється на багатих і бідних? І наостанок: чи завжди треба прощати?
Командний дух
«Щодо питання про футбол, то всі знають, що зараз я граю в теніс, раніше грав у футбол, але в американський футбол, який трохи жорсткіший, але також із семінаристами, коли я був у Трухільйо, я грав у футбол», — розпочав Лев XIV свої відповіді, зазначивши, що спорт важливий, корисний, щоб зберігати й підтримувати здоров’я тіла, розуму й духа. В цьому контексті Святіший Отець зазначив, що футбол нагадує нам одну важливу річ: «Життя — це не гонка, яку треба пробігти самотужки, це гра в команді, і треба навчитися прямувати разом. Отже, у цьому сенсі той, хто може бути зіркою, але ніколи не віддає м’яч, не дає іншим увійти в гру, ймовірно, програє», — мовив він.
Господь кличе бути Його друзями
На запитання про те, чи хотів він у дитинстві стати Папою, Лев XIV відповів, що ні. «Думаю, що я ніколи про це не думав. Але можу сказати ось що: я з дитинства відчував прагнення присвятити своє життя Богові. Я не знав, як це буде, ні куди Господь приведе мене», — вів далі Святіший Отець, підкреслюючи, що стосується не тільки його, бо «кожна дитина є мрією Бога». «Бог прагне, щоб усі були щасливими і хоче, щоб ми з дитинства й на все життя зберегли серце як у найменших, спроможне довіритися, повне доброти. Господь хоче, щоб ми були Його друзями й не віддалялися від Нього», — сказав Лев XIV, підкреслюючи, що перед тим, як запитувати себе про професію, важливо запитувати, чи хочемо бути друзями Ісуса.
Бог допомагає здолати важкі моменти
За словами Папи, не є легко відповісти на запитання про те, чому декому стаються погані речі, а декому ні. Але може допомогти погляд на життя Ісуса. Він «прийшов, добро творячи та зціляючи всіх, що їх диявол поневолив», але, однак, був розіп’ятий. «Однак Його історія на цьому не закінчується, адже Він воскрес на третій день і переміг зло та смерть. Через життя Ісуса Христа Бог показує нам, що, незважаючи на страждання, Він ніколи не покидає нікого зі Своїх дітей», — мовив Святіший Отець, підкреслюючи, що Ісус з нами, допомагає нам і супроводжує нас, даючи сили долати важкі моменти.
Взаємність любові
Лев XIV наголосив, що «дідусі й бабусі важливі в житті сімей», а тому «ніколи не повинні залишатися самотніми». Вона часто, коли батьки на роботі, піклуються про дітей і допомагають їм пізнавати любов Бога і ближнього, щоб вони, засвоївши її, виросли добрими дітьми. «А як ми маємо віддячити за цю любов? Любов’ю. Ісус хоче, щоб ми саме так чинили. Піклуватися про наших дідусів і бабусь та супроводжувати їх у старості, так само, як колись вони піклувалися про нас», — сказав Папа, назвавши дійсність покинутих людей похилого віку сумною та заохотивши «тримати серце відкритим для них усіх», також, коли йдеться не про наших дідусів і бабусь.
Прощення — стежка до Божого миру
А щодо прощення, то Святіший Отець зауважив, що Ісус каже завжли прощати. Але треба зрозуміти, що означає простити. «Пробачити не означає стверджувати, що зло було правильним, ані дозволяти комусь і далі чинити зло. Це не означає обов’язково забути, ніби нічого й не сталося. Пробачити означає не дозволити ненависті заволодіти нашим серцем», — пояснив Папа, додаючи, що Ісус каже нам прощати, бо «це єдиний спосіб відчути Божий мир і зцілити духовні рани».
Покликані виходити назустріч усім
Завершивши відповідати на запитання Ренцо, Лев XIV звернувся до присутніх, зауваживши, що перебування в храмі на честь святого Августина є запрошенням відкрити серце на його повчання про те, що бути християнами — це, насамперед, дар. Як члени одного містичного Христового тіла, ми «реально пов’язані з долею тих, кого Бог любить і запрошує розділити з ним життя». Тож покликані любити Бога і ближніх, ми покликані виходити назустріч усім.
«Євангельська любов, заснована на Ісусі Христі та насичена Його любов’ю, надає форму та тотожність особистому й спільнотному життю кожного християнина. Із цього випливає, що кожна дієцезіальна церковна спільнота, спонукувана любов’ю і навчена Святим Духом, покликана, відповідно до своїх можливостей і здібностей, з розсудливістю, делікатністю та витривалістю наближатися до ран і потреб найменших та найуразливіших, щоб полегшити їхні страждання та допомогти їм у боротьбі зі злиднями», — наголосив Наступник святого Петра, висловивши радість з приводу цієї зустрічі з тими, хто це чинить різними способами.
Робити присутньою любов Бога
За словами Папи, християни мають завдання «робити присутньою любов Бога до кожної людини», яку Він створив на свій образ і подобу. Й у цьому — невід’ємна гідність, яка не залежить від можливостей, які має людина, від багатства, яке нагромадить, ані від посади, яку займає. Вона випливає з «дару, який її випереджує і перевищує».
«Я заохочую вас, щоб ви, разом зі своїми пастирями, і надалі оживляли ці апостольські служіння, даючи свідчення Євангелія та показуючи світові красу християнського життя, яке вже тут і тепер є передвісником справедливості та миру, що будуть досконалими в Божому Царстві. Будьте, отже, вірогідними свідками християнської надії у турботливому служінні братам і сестрам, які, перебуваючи в нестабільних життєвих умовах, позначених нестатками, слабкістю чи маргіналізацією, окрім матеріальної допомоги та моральної підтримки, потребують Бога, Його дружби, Його благословення, Його слова, Його таїнств та пропозиції шляху зростання й дозрівання у вірі», — закликав Лев XIV спільноту Барселонської архидієцезії та ввіряючи цю працю заступництву Пресвятої Богородиці Доброї Поради.
Лев XIV у Саґрада Фамілія в Барселоні: хто вірить в Ісуса, не вбиває невинних
«Ми живемо не в незавершеному творі, а в храмі, що ще будується», — ці слова Папи Лева XIV стали ключем до розуміння його проповіді під час Святої Меси в базиліці Саґрада Фамілія в Барселоні увечері в середу 10 червня 2026 року. З нагоди благословення вежі Ісуса Христа, найвищої вежі святині, Святіший Отець запросив розгледіти в знаменитому храмі не лише архітектурний шедевр, а й образ Церкви та кожного християнина, покликаного співпрацювати з Богом у здійсненні Його задуму спасіння.
Храм, що будується
На початку проповіді Лев XIV звернув увагу на особливий характер Саґрада Фамілія, яка й досі перебуває в процесі будівництва. За його словами, саме ця риса робить храм промовистим символом християнського життя. Папа наголосив, що базиліка є «єдиною спорудою, складеною з безлічі каменів. Будівля, що неухильно зростає з роками за незмінним проєктом. Ми всі є живими каменями цього твору, який має Христа за основу і вершину, початок і кінець. Багато більше, ніж монумент, базиліка Саґрада Фамілія є й сьогодні будівельним майданчиком, що нагадує нам, як християнське життя є завжди шляхом, бо це проєкт, який Бог доводить до завершення». Недокінченість будівництва, на його думку, не є ознакою вади чи браку, а радше свідченням надії та обітниці, яку Бог поступово здійснює в історії.
Бог будує для нас дім
Роздумуючи над біблійним текстом про царя Давида, Святіший Отець підкреслив, що саме Бог є тим, Хто першим виходить назустріч людині, адже в дійсності «не ми даємо місце Богові, ніби Він є елементом низки чи частиною чогось більшого за Нього. Натомість саме Бог дає місце нам». Лев XIV зауважив, що Господь відкриває людині місце у власному серці, роблячи її учасником своєї любові та спасіння. Саме тому віра не є людською заслугою чи досягненням, а відповіддю на Божу ініціативу, яка передує кожному нашому кроку.
Неможливо вірити в Христа і чинити зло
Одним із ключових моментів проповіді став заклик до послідовності між вірою та життям. Коментуючи слова з Євангелії від Івана, Папа наголосив, що віра в Ісуса завжди має конкретні плоди й наслідки. «Ми не можемо вірити в Ісуса і підтримувати війну. Ми не можемо вірити в Ісуса і вбивати невинних ще до їхнього народження. Ми не можемо вірити в Ісуса і покидати тих, хто страждає, хто плаче, хто тікає від злиднів», — наголосив він. Святіший Отець пригадав, що хрест на вершині базиліки «є хрестом останніх, які стають першими, грішників, які стають святими, мертвих, які воскреснуть» і всі три фасади базиліки свідчать про це: «Перший стає останнім заради нас у Різдві; своєю Жертвою Він визволяє нас через Страсті; Його смерть дарує нам вічне життя, роблячи нас учасниками божественної слави».
Хрест, що освітлює місто і світ
Особливе місце в проповіді посіла тема нової вежі Ісуса Христа, яку Папа благословив після богослужіння. Він назвав її видимим знаком присутності Господа серед людей. «Вежа Хреста стає прапором милосердя, бо Бог нас любить, перетворюючи знаряддя смерті на знак надії. У хресті Ісуса наша віра досягає вершини», — мовив Папа, звернувши увагу на те, що хрест освітлює Барселону не лише архітектурно, але й духовно, «немов маяк, що дивиться на Середземне море». За словами Лева XIV, саме світло Христа допомагає людині по-новому дивитися на себе, на інших і на весь світ.
Краса як шлях євангелізації
На завершення Святіший Отець згадав Антоніо Ґауді та всіх тих, хто впродовж десятиліть працював над спорудженням храму. Він підкреслив, що їхня участь у спорудженні цього архітектурного шедевру є «красномовною катехизацією, створеною з каменю, кольорів і світла». Таким чином візуалізація в Саґрада Фамілія творить немов би Biblia pauperum (Біблію вбогих) як у стародавніх соборах, що є надзвичайно багатим посланням євангелізації і доказом, «що мистецтво та краса є видатними каналами євангелізації».
«Дорогі брати і сестри, — закликав Папа наприкінці проповіді, — краса цього храму спонукає нас дедалі більше вчитися від нашого Учителя і Господа мистецтву жити згідно з Його Євангелієм. Піднімаючи погляд на Нього, Розп’ятого і Воскреслого, зобов’язуймося піднімати обличчя тих, хто лежить у поросі (пор. 1 Сам 2, 8). І таким чином покажемо, що Саґрада Фамілія є найвищою церквою у світі не для того, щоб посісти перше місце у світських рейтингах, а щоб вести кроки Божого народу-паломника в Іспанії, з хрестом, що освітлює шлях, як запалена лампада в очікуванні повернення Нареченого».
Після завершення Євхаристійсного богослужіння відбулося благословення вежі Ісуса Христа, яке увінчалося світловим шоу.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
