СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви#СловоЖиття від єпископа Богдана Дзюраха: Віра, яка переносить гори
Що означають Христові слова про віру, здатну «переносити гори»? Чи справді достатньо сильно повірити й наполегливо молитися, щоб отримати від Бога все, чого прагнемо? У своїх роздумах над словами Євангелія від Марка владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, запрошує глибше поглянути на сутність християнської віри. Її сила — не в здійсненні наших бажань, а в цілковитій довірі до Бога та готовності узгоджувати власну волю з Його спасенним задумом.
«Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своїм серці, але віруватиме, що станеться те, що каже, буде йому так. Тому й кажу вам: усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, і буде вам так» (Мр. 11, 23–24).
На перший погляд здавалося б, що Ісус запевняє, що ми зможемо отримати від Бога все, чого забажаємо: вистачить лише наполягти, «молитися з вірою» — і все, що ми бажаємо, отримаємо. Але насправді йдеться про щось цілком інше. Адже Ісус, як досконала людина, а отже, і взірець досконалої віри, не переставляв гори, користуючись Своєю божественною владою і єдністю з Небесним Отцем. Він воскрешав померлих, але не всіх. Він розмножував хліб і рибу в пустині, але не погоджувався догоджати людям у всіх їхніх щоденних справах і потребах. Він втихомирював бурю на морі, але робив це дуже рідко.
То ж що має означати це Боже слово, скероване до нас сьогодні? Ключовим тут є заклик: «Майте віру в Бога!». Ісусові йдеться про те, щоб ми будували стосунки з Богом у світлі віри — повної, безумовної і беззастережної довіри до Нього. У світлі цієї довіри до Бога наша молитва і наші діла набуватимуть цілковито іншого значення і сенсу: вони якнайдосконаліше узгоджуватимуться з Божою волею і віддзеркалюватимуть Божу присутність і Боже діяння у світі — потужне, дивовижне, по-людськи незбагненне і неможливе.
У нашому житті вірою ми не можемо опиратися на себе, на свої плани, бажання, прагнення, потреби й очікування. Бо це означатиме ставити себе на місце Бога. Лише тоді, коли ми поставимо Бога в центр наших прагнень і бажань, зможемо цілковито покладатися на Нього і в єднанні з Ним довершувати Його діла у світі. Бо ці діла будуть остаточно не плодом наших зусиль, нашої сили волі чи навіть нашої віри — це Божа потуга діятиме в нашій слабкості завдяки нашій довірі до Небесного Отця.
Ісус довершував чуда в ті моменти і так, коли це було згідне з волею Небесного Отця та з Його спасенним задумом. Ми зможемо «переносити гори», коли наші прагнення і плани відповідатимуть Божій волі та Божому спасенному задумові щодо нас у цьому світі.
Свого часу Архімед, як передає давня традиція, сказав: «Дайте мені точку опори — і я переверну Землю». Цією «точкою опори», завдяки якій віруюча людина може перевертати і переносити гори, є не її бажання та зусилля, а Бог і Його воля. Довірившись Йому і цілковито опершись на Божу волю, людське мале зусилля спричинюватиме ефект резонансу, і тоді великі діла чинитимуться в нашому житті, а через нас — у світі.
Господи, даруй мені хоч крихту такої живої віри, до якої Ти кличеш мене у нинішньому Слові!
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
Локації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
