СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви#Ісповідники віри. Отець Августин Цембровський
77 років тому, 21 березня 1944 року, трагічно загинув вірний син свого народу та Української Греко-Католицької Церкви отець Августин Цембровський.
Отець Августин Цебровський народився 4 лютого 1888 року в с. Романове на Тернопільщині. У 1908 році закінчив гімназію в Тернополі. Згодом поступив до Духовної Семінарії у Львові, в якій навчався з перервами з огляду на воєнні часи. За свідченнями його парафіян, він воював у лавах УГА. Семінарію закінчив у 1921 році та одружився. Його дружина — Олександра, походила зі священничого роду. В сім’ї не було дітей. Отримав священничі свячення з рук митрополита Андрея Шептицького 9 квітня 1922 року.
Після кількамісячного перебування на посаді сотрудника, він 15 вересня 1922 року був призначений адміністратором на парафію с. Черепин Винниківського деканату. З його призначенням парохом у Черпині сталася прикра ситуація. Колятором парафії був монастир оо. Домінікан у Львові і саме він мав затвердити призначення о. Августина, однак на два листи від Митрополичого Ориднаріату про вибір пароха, чернече керівництво відповіло, що у монастирі немає жодного знавця «рускего янзику» і у відповіді прохали писати наступні листи латиною, по-польськи або по-італійськи. Митрополичий Ординаріат розцінив це як відмову від своїх коляторських прав і тому призначив о. Цебровського парохом. Врешті-решт державна влада визнала вибір о. Цебровського на пароха, а оо. Домінікани мусіли з цим погодитися, хоча саме «польський фактор» відіграв в житті сім’ї о. Августина трагічну роль.
Прийшовши на парафію о. Цебровський застав тут як з душпастирського, так і з національно-культурного огляду певну «пустку». У своєму звіті до управи «Просвіти» у Львові він пише, що село за попередніх парохів було москвофільським, але найбільшою проблемою було те, що його попередники не хотіли працювати для добра народу, а за його словами «шукали чогось ліпшого», тобто можливості перенестися на кращу парафію. Тому о. Цебровський, не шукаючи іншого місця, взявся до активної праці. Про священника так висловився один з делегатів «Просвіти»: священик Черепина «є людиною ідейною та працьовитою».
До особливих заслуг о. Цебровського слід віднести будівництво Читальні «Просвіти», утворення організації «Луг», кружка «Сільського господаря», захоронки, аматорського театрального гурка, оркестра. До речі, на ці потреби села він жертвував чимало своїх коштів. Також з власних заощаджень він допомагав трьом юнакам, які навчалися в Семінарії у Львові. Чимало своїх зусиль він присвятив релігійному та патріотичному вихованню дітей та молоді.
Драматичним для родини о. Цебровського став 1944 рік. Із наближенням радянського фронту в Галичині посилилася діяльність різного роду партизанських груп, боївок та радянських диверсантів. Набирало обертів українсько-польське протистояння. Зростала кількість жертв серед цивільного населення. Часто об’єктами нападів та фізичного насилля ставали священики, яких переслідували за їх активну національну та душпастирську позицію. Саме на початку 1944 року було кілька випадків убивств священників, швидше за все від рук польської боївки. Так 21 березня 1944 року озброєні поляки напали на Черепин. Від рук боївкарів загинули 16 жителів села, серед них жінки та діти, 13 було поранено. Священника вони забрали із собою, прив’язавши його, ще живого, до воза. В тому часі, грабуючи дім пароха, один з поляків розстріляв пані їмость. Загинув о. Августин на хуторі Тарасово. Знайшовши тіла вбитих, парафіяни не змогли відразу опізнати свого душпастиря, а лише згодом, по одягу. Похований на цвинтарі в Черепині разом з дружиною та загиблими парафіянами. На даний час розпочатий беатифікаційний процес і ведеться збір інформації про життя, діяльність та обставини трагічної смерті о. Августина Цебровського.
За матеріалами о. Тараса БубликаПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
