Ісповідник віри й душпастир молоді: до 136-річчя отця Северіяна Бараника

18 липня 2025

Сьогодні, 18 липня, минає 136 років від дня народження отця Северіяна (Степана) Бараника, священномученика УГКЦ, якого папа Іван Павло ІІ у 2001 році проголосив блаженним новомучеником.

Ісповідник віри й душпастир молоді: до 136-річчя отця Северіяна Бараника

Його життя стало прикладом непохитної віри, а мученицька смерть — символом стійкості перед комуністичними переслідуваннями. Більше про долю о. Северіяна розповість «Еспресо. Захід».

Біографія та шлях до священства


Степан Бараник народився 18 липня 1889 року в місті Угнів Сокальського повіту (нині Сокальський район Львівщини), яке на той час входило до складу Австро-Угорської імперії. Народившись у побожній українській родині, він з дитинства відчував покликання до духовного життя.

Коли Степану виповнилося 9 років, він розпочав навчання в Угнівській чоловічій українській школі. Це була початкова трикласова школа. Батьки Степана були досить заможні, тож він продовжив своє навчання і вчився в Українській державній чоловічій гімназії у Перемишлі.

Цікаво те, що ще підлітком Степан Бараник уже займався вчителюванням. Він навчав двох дітей пароха с. Повітно (Городоччина) о. Володимира Лотоцького. Що свідчить про його успіхи в науці. Тому, ймовірно, в хлопця було бажання продовжити свої студії, але у віці 15 років сталась якась велика світоглядна переміна. Адже 24 вересня 1904 року Степан вступив до монастиря Чину Святого Василія Великого в Крехові. Цей крок став початком його чернечого шляху.

За три роки він склав перші чернечі обіти, а вже 21 вересня 1910 року — вічні обіти (схиму), остаточно присвятивши себе служінню Богу й узявши собі чернече ім’я Северіян.

До речі Крехівський монастир є однією з найдавніших і найшанованіших святинь УГКЦ. Заснований на початку XVII століття монахами-василіянами, він став важливим духовним і культурним центром Галичини. Монастир славиться своєю чудотворною іконою Пресвятої Богородиці та мощами святого Миколая, що приваблюють численних паломників.

Тож філософсько-богословські студії о. Северіян проходив у монастирях Василіянського чину Львівщини, але через російську окупацію Галичини під час Першої світової війни, він змушений був завершувати їх у Загребі (Хорватія). Там же на початку 1915 року він прийняв Святу Тайну Священства, ставши священником УГКЦ.

Його священниче служіння було позначене особливою турботою про молодь і сиріт, а також палкими проповідями. У 1932 році отець Северіян став ігуменом (настоятелем) василіянського монастиря Пресвятої Трійці в Дрогобичі, де розгорнув активну душпастирську діяльність. Зокрема, він редагував аполітичний релігійно-виховний місячний часопис «Наш приятель», призначений для дітей і шкільної молоді.

Отець Северіян Бараник активно підтримував духовне та культурне життя парафіян. У 1932–1939 роках він був заступником голови дрогобицької «Просвіти», яка зосередилася на самоосвітніх гуртках для молоді, де вивчали українську історію, літературу та географію.

У 1937 році з ініціативи отця Северіяна в Дрогобичі відбулося масштабне свято на честь 900-ліття Покрови Богородиці над українським народом за князя Ярослава Мудрого, з участю провідних хорів міста. У 1939 році він організував величну релігійну процесію на свято Серця Христового, залучивши братства та парафії Дрогобиччини. Того ж року, біля пам’ятника Платонідові Філясу, спорудженого за його сприяння, отець Северіян із сумом передбачив свою трагічну долю.

Обставини трагічної смерті

Життя отця Северіяна обірвалося в трагічний період радянської окупації заходу України. З початком Другої світової війни та приходом більшовиків у 1939 році УГКЦ опинилася під тиском репресивного режиму, який прагнув знищити її як осередок української духовності та національної ідентичності.

У червні 1941 року, напередодні відступу радянських військ перед наступом нацистів, НКВС розпочав масові арешти духовенства та інтелігенції.

Вранці 26 червня 1941 року о. Северіян відслужив свою останню Божественну Літургію. А тоді у передобідню пору за ними прийшли представники НКВС і заарештували разом з іншими василіянами, зокрема отцем Йоакимом Сеньківським.

Вірні попереджали отців про небезпеку і радили покинути монастир, але Северіян та інші отці відмовилися, вважаючи своїм обов’язком залишитися з громадою, навіть ціною власного життя.

Їх ув’язнили в Дрогобицькій тюрмі, відомої як «Дрогобицькі Бриґідки». За словами свідків тих подій, зі священниками кати НКВС поводилися дуже жорстоко. Відомий випадок, коли одного з отців зварили в котлі й дали їсти в’язням, інших закопували по шию в землю та ходили по їхніх головах.

Лише після відступу радянських військ у липні 1941 року в тюрмі було виявлено понівечене тіло отця Северіяна з явними слідами тортур. Точна дата його смерті невідома, але вважається, що він загинув наприкінці червня 1941 року. Ці обставини свідчать про його мученицьку смерть за віру.

Релігійна спадщина та визнання новомучеником

Отець Северіян Бараник увійшов в історію УГКЦ як один із новомучеників — тих, хто постраждав за віру в часи комуністичних переслідувань. Його життя і смерть стали прикладом непохитної віри та відданості Церкві.

Тому 27 червня 2001 року під час візиту до Львова папа Іван Павло ІІ проголосив отця Северіяна Бараника блаженним новомучеником УГКЦ разом із 27 іншими мучениками, чиї долі стали свідченням вірності Христу в умовах переслідувань. Цей акт беатифікації, підтверджений декретом Ватикану після завершення архієпархіального процесу у Львові 2 березня 2001 року, підкреслив значення жертовності новомучеників для української та вселенської Церкви.

А у 2007 році на подвір’ї дрогобицької церкви Святих Апостолів Петра і Павла на стіні будинку було встановлено величну мозаїку Блаженних новомучеників Віталія, Северіяна та Якима.

Релігійна спадщина отця Северіяна полягає не лише в його мученицькому подвигу, а й у прикладі душпастирської праці. Як василіянин, він жив за принципами Чину Святого Василія Великого, що наголошував на молитві, освіті та служінні громаді. Його діяльність у Дрогобичі сприяла зміцненню віри серед українців у період, коли Церква зазнавала утисків.

«Життя блаженного священномученика Северіяна Бараника, який від юності присвятив життя Богові, було настільки тихим і мирним, що не залишило по собі багато яскравих слідів, розголосу й матеріального підтвердження його діяльності. Він невтомно трудився в Божому винограднику, не чекаючи дочасної земної нагороди. Ревний монах, золотоустий проповідник, жертовний священник, опікун сиріт і дітей, наставник і приятель молоді, який завжди був готовий прийти із допомогою до всіх потребуючих, мученик за віру й Церкву — саме такий образ блаженного Северіяна закарбувався у вдячній пам’яті вірних», — пишуть про нього у Василіянському чині Св. Йосафата.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ

Дивіться також

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae