«Інструкція для душпастирювання: цифрові комунікації» Львівської архиєпархії УГКЦ

Інструкція для душпастирювання: цифрові комунікації

«Нові форми спілкування у душпастирстві»

Вступ: загальна інформація

Спілкування, або ж комунікація, є однією з основних форм людської взаємодії. Те, що ми спілкуємося одні з одними, а також із нашим Господом Богом, є ознакою також нашої подібности до Бога. Отець Небесний, Його єдинородний Син та Святий Дух спілкуються у Собі. Так і ми, люди, створені на Божий образ, можемо і покликані спілкуватися із нашим Творцем та між собою. Спілкування — великий Божий дар. Ми комунікуємо, щоб поділитися своїми емоціями, надіями, своїм досвідом, переказати комусь те, що нового почули, дізналися, розпитати те, що нас цікавить, щоб підтримати, навчити, застерегти одне одного.

Кажучи сучасною мовою, через комунікацію ми приймаємо, передаємо, поширюємо інформацію. Наша комунікація або допомагає будувати, або ж руйнує. І залежатиме це від кількох чинників, зокрема від «мови» спілкування: чи спілкуємося однією «мовою», всім зрозумілою, чи різними, де кожен розуміє лише те, що сам говорить, як сталось при будівництві Вавилонської вежі (Бт. 11: 1–9).

Іншим важливим фактором є форма спілкування. Священик (та й кожен християнин) покликаний голосити Боже слово. Але робити це можна у різний спосіб. Зберігаючи зміст, ми, як душпастирі, покликані якомога ефективніше проповідувати, використовуючи різні форми спілкування в залежності від епохи, в якій живемо, культури, віку співрозмовника, та розвитку різних технічних комунікаційних засобів.

Ось що навчають нас документи Церкви:

«Communioetprogressio» («Єдність і поступ» — Душпастирська інструкція на виконання Декрету ІІ Ватиканського Собору про засоби соціальної комунікації, 23 травня 1971 р.):

«11. Перебуваючи на Землі, Христос показав Себе Досконалим Комунікатором. Через Своє Воплочення Він цілковито ототожнив Себе з тими, хто мав сприйняти Його послання. Він виголошував його не тільки словами, а й усім трибом Свого життя. Він промовляв, так би мовити, зсередини, з-поміж маси Своїх людей. Він виголошував Своє священне послання безстрашно й безкомпромісно. Він пристосовувався до того, як люди говорять і як вони мислять. І промовляв до людей, виходячи з обставин тогочасного життя.»

«AetatisNovae» («За нової доби» — Душпастирська інструкція про соціальну комунікацію до 20-ї річниці «Communio et Progressio», 22 лютого 1992 р.):

«4. Теперішня революція в соціальній комунікації — це щось більше, ніж просто технологічний переворот. Вона тягне за собою глибоке перетворення тих чинників, крізь які люди сприймають довколишній світ, за допомогою яких перевіряють і висловлюють сприйняте. Постійна доступність ідей та образів, швидке пересилання їх навіть між континентами — усе це мало важливі наслідки (як позитивні, так і негативні), глибоко позначившись на психологічному, моральному й соціальному розвиткові особистості, на структурі й функціонуванні людських спільнот, на відносинах між культурами, на сприйнятті й поширенні цінностей, світоглядних уявлень, ідеологій та релігійних переконань. Інформаційна революція чинить великий вплив навіть на те, якою Церква бачиться людям; вона спричиняє зміни в організації та способі діяльності Церкви.

Усе це призводить до вельми важливих пастирських наслідків. Медіа можна використати для того, щоб проголошувати Євангеліє, але так само й для того, щоб зробити людські серця черствими й нечулими до Слова Божого. Дедалі більше закорінюючись у повсякденному побуті людей, медіа впливають на те, як люди розуміють сам сенс свого життя.»

«Церква та Інтернет» документ Папської Ради з питань Соціальних Комунікацій стверджує:

«Підхід Церкви до засобів соціальної комунікації є у своїй суті абсолютно позитивним».

Св. Іван Павло ІІ

«Релігія в мас-медія» послання до 23-го всесвітнього дня соц. комунікацій.

Підкреслює необхідність праці в медійному просторі вибирати найкращі «мови» комунікації, що сприятимуть найефективнішому поширенню і прийняттю Євангельського послання.

Ось що говорять окремі автори:

Йона Лінч, автор книги «Запах лимонів»:

«На екрані можу переглядати розважальну комедію, чи як папа служить Хресну дорогу в Страсну п’ятницю, або ж порнографічний фільм. Три досвіди, які в більш природний спосіб були б розміщені (відбувалися б) у трьох різних місцях (театр, церква та бордель), можуть мирно знаходитися в моєму кабінеті.»

Стосунки, що будуються через цифрові медія, через Інтернет, не можуть зрівнятися з безпосередніми. Як з лимонів вичавлений сік це є лише незначна складова лимона, з’ївши його повністю, відчуваємо присмак його шкірки, м’якоті, отримуємо багато більше вітамінів та корисних речовин, ніж випивши лише його соку. Так спілкування через смартфон, через скайп нас позбавляє багатьох можливостей: відчути живу присутність, глянути в живі очі, доторкнутися до співрозмовника, відчути запах тощо. Таким чином стосунки, відносини в соціальних мережах представляють історію справжнісінького пекла.

Головні типи патологій та Інтернет-залежностей:

• порнографія он-лайн
• азартні інтернет-ігри
• «information overload» — непотрібний, без мети пошук некорисної інформації
• соціальні мережі
• рольові ігри з використанням цифрових медія, чи в інтернеті.

Також є такі небезпеки як кіберзалякування та кіберпереслідування тощо.

Соцмережі:

• важливо відокремити «простір приватний» та «простір публічний»;
• питання правдивої чи фальшивої дружби в інтернеті;
• «цифровий піст».

Вчені Нейл Постман, Маршал МакЛюган:

Медіа, як технічні засоби, інструменти передачі, поширення, прийняття, зберігання різного роду послань та інформації (Техноцентризм)

Важливо вміти добре використовувати ці медіа.

Дерік Де Керков:

Медіа є продовженнями наших органів чуття, нашого зору, слуху, відчуття дотику тощо.

К’яра Джакарді, Антоніо Спадаро та ін.:

Медіа, як середовище перебування, навіть життя. Часто його називаємо віртуальним, але разом з тим воно є повністю реальним, бо багато людей, особливо молоді там «перебувають» он-лайн. Особливо, коли говоримо про соціальні мережі. (Середовище, екоцентризм)

Тому, як і для будь якого середовища, є важлива екологія середовища, не засмічувати його брудною, вульгарною, шкідливою інформацією, очищати його від негативного вмісту.

Максимільяно Падули та Філіпо Черетті:

Медіа — це ми!

Медійне людство. Медіум — означає «посередник», а головним посередником у комунікації не є технічні засоби, і не є саме середовище комунікації. Головним посередником є людина. Віл людини іде послання (меседж), інша людина приймає його, опрацьовує у своїй голові і серці, передає іншим. Для цієї передачі можна використовувати різні засоби, але все ж людина є тим хто його передає. Саме людина покликана проголошувати у світі Благу Вість, Боже Слово, Євангеліє. Прийнявши від Бога, людство передає Його на всі континенти, передає наступним поколінням; людство приймає Його, «опрацьовує», вивчає у своєму серці та в голові. Тому всі ми є найважливішими медіями.

Інструкція для душпастирювання

Сьогодні із розвитком сучасних технічних комунікаційних засобів, із розвитком Інтернету, виникає також нова культура — культура цифрових медій. Це, як священики, мусимо усвідомлювати. Також мусимо усвідомлювати те, що недільної, чи навіть щоденної проповіді з амвону є сьогодні замало, як в місті, так і в селі.

Сьогодні значна частина населення планети, в тім числі й України, від малих дітей до людей старшого покоління використовує різноманітні технічні засоби і форми спілкування (особливо цифрові медіа). Церква, душпастир не може бути осторонь цього процесу. Ми можемо комунікувати через соціальні мережі, через Інтернет-сторінки, блоги, youtube-канали тощо. В цифровому просторі, ми покликані голосити Слово Боже.

Іншим нашим завданням, як душпастирів, є здобути для себе добре медійне виховання та медійні знання. Також важливо всяко сприяти медіавихованню вірних (навіть через проповіді, катехизації). Навчати людей цінності прямих, реальних а не віртуальних стосунків. «Витягувати» дітей Божих, як справжні рибалки людей, з мережі «Inernet» в апостольські мережі прямих людських стосунків та живих стосунків із Господом Богом. Навчати вірних гідного християнського поводження не лише в реальному, але й у віртуальному просторі. Залучати наших вірних усіх вікових груп і станів до праці голошення Божого Слова за посередництвом цифрових медій.

Для цього ми покликані:

• Створити парафіяльну структуру комунікації в цифровому просторі:

Цифровою медіа-комунікацією може займатись як одна відповідальна особа на парафії, так може бути створений парафіяльний комунікаційний центр (медіа-центр, рада з питань комунікації тощо).

• Створити парафіяльну Facebook-сторінку (навіть для сільських парафій), парафіяльний Youtube-канал (для зберігання відео із парафіяльних подій та заходів), парафіяльну сторінку Instagram (для молодшого покоління, адже для них це авторитетний Інтернет-ресурс, Facebook уже вважається ресурсом для старшого покоління). Також, при потребі, можна створити акаунт на ресурсі Mixcloud для зберігання аудіозаписів (наприклад, записаних на диктофон проповідей, реколекційних наук тощо).
  
  
• У рамках стратегії «Жива парафія» парох повинен залучати мирян, особливо молодь, до праці у ланці цифрової комунікації: робити анонси, відео-анонси, оголошення, меми, а також робити фото, відео, із важливих парафіяльних подій, завантажувати їх на ресурси парафії, писати короткі статті, поширювати інформацію тощо.
  
  
• Заохотити управи парафіяльних спільнот висвітлювати діяльність і важливі події з життя спільнот за допомогою цифрових медіа.
  
  
• Активно комунікувати із Архиєпархіяльними органами з питань комунікації (сьогодні Прес-служба Курії Львівської Архиєпархії), наприклад, надаючи покликання до висвітлених важливих парафіяльних подій з метою поширення інформації на ресурсах Архиєпархії чи Митрополії. Це також сприятиме рекламі вашої парафіяльної сторінки та поширенню інформації про життя парафії на ширший загал. Також активно комунікувати із медіа-службами інших парафій.
  
  
• Активно оновлювати інформацію про важливі парафіяльні події, зміну розпорядку Богослужінь, представити в цифровому просторі парафіяльні контактні дані тощо.
  
  
• При потребі і бажанні парафія може створити свій парафіяльний сайт, блоги священнослужителів тощо.
  
  
• Добре було б, щоб парафія (відповідальні за парафіяльну медіа-комунікацію), душпастирі голосили Божу Правду в ключі стратегії «Жива парафія»:
  Слово Боже, катехизація (правди віри, християнська мораль, тощо); Божественна Літургія, св. Таїнства, молитва; служіння ближньому; життя парафії (священики, спільноти, парохіяльні ради тощо); сопричастя-єдність (екуменізм); місійна діяльність. А також крізь призму всіх наступних пасторальних стратегій нашої Церкви.
  
  
• Проповідувати, навчати про важливість практики — «цифрового посту» (відмова у визначений термін, в окремі дні від використання гаджетів (смартфонів, планшетів), Інтернет-мережі в цілому, або окремих цифрових медіа (наприклад соціальних мереж, окремих інтернет-сайтів тощо).

† Ігор,
Архиєпископ і Митрополит Львівський