СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиIII Апостольська подорож Папи Лева XIV до Анголи. День сьомий
Папа Лев XIV завершує свій сьомий день в Африці, під час якого він відслужив Святу Месу в Кіламбі у столиці Анголи — Луанді та помолився Розарій у святилищі Мама Мушіма в Анголі.
Папа на Святій Месі в Луанді: гоїти рани корупції новою культурою справедливості
Неділя, 19 квітня 2026 року — це сьомий день Апостольської подорожі Папи Лева XIV до Африки й другий день перебування в Анголі, третій країні континенту, яку він відвідує в рамках візиту. Цього дня вранці Наступник святого Петра відслужив Святу Месу на еспланаді столичного житлового комплексу Кіламба. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Коментуючи євангельський уривок про учнів з Емаусу (див. Лк 24,13–35), Святіший Отець звернув увагу на двох учнів, які «з розбитим серцем і смутком, вирушають з Єрусалиму, щоб повернутися до свого села Емаус». «Вони бачили, як помер той Ісус, на якого вони покладали надію і за яким слідували, і тепер, розчаровані та знесилені, повертаються до своїх домівок», розмовляючи між собою про все, що сталося. Папа наголосив, що хоч «їм потрібно про це говорити», вони, однак, ризикували, «залишитися у полоні болю, закритими для надії».
Не зупинятися на відчаю та зневірі
Лев XIV зазначив, що у цій початковій сцені з Євангелії він бачить «віддзеркалення історії Анголи, цієї прекрасної і зраненої країни, яка прагне надії, миру і братерства». Він порівняв розмову двох учнів, які з сумом згадують те, що сталося з їхнім Учителем, з болем, який позначив цю країну, «тривалою громадянською війною з її наслідками — ворожнечею та поділами, розтратою ресурсів та бідністю». Єпископ Риму застеріг, що «коли тривалий час занурюватися в історію, позначену болем, то ризикуємо повторити долю двох учнів з Емаусу: втратити надію й застигнути в зневірі». Папа вказав на те, що учні, «справді, йдуть, але все ще зупинилися на подіях, що сталися три дні тому, коли вони бачили, як помер Ісус; вони розмовляють між собою, але не сподіваються на вихід із ситуації», додавши, що вони «розмовляють про те, що сталося, із втомою тих, хто не знає, як почати спочатку, і чи це взагалі можливо».
Ми не самотні
Святіший Отець зауажив, що Воскреслий Христос «живий і йде поруч з нами, коли ми йдемо дорогою страждання і гіркоти», Він «приєднується до двох розчарованих і зневірених учнів і, стаючи їхнім супутником у дорозі, допомагає їм зібрати воєдино уламки тієї історії, поглянути за межі болю, відкрити, що вони не самотні на цьому шляху і що на них чекає майбутнє, в якому й досі живе Бог любові». «І коли Він зупиняється, щоб повечеряти з ними, сідає за стіл і ламає хліб», тоді «відкрилися їм очі, і вони впізнали Його».
Не відривати погляду від Ісуса
У цьому контексті Лев XIV сказав, що для мешканців Анголи це — «шлях до нового початку: з одного боку — впевненість, що Господь супроводжує нас і має до нас милосердя, з іншого — зусилля, яких Він від нас очікує». Він сказав, що «ми відчуваємо присутність Господа, насамперед, у стосунках з Ним, у молитві, у слуханні Його слова, яке розпалює наші серця, як і серця тих двох учнів, і, насамперед, у звершенні Євхаристії». Отож, Єпископ Риму закликав бути пильними щодо «тих форм традиційної релігійності, які, безперечно, належать до коренів їхньої культури, але водночас ризикують заплутати та змішати магічні й забобонні елементи, що не допомагають на духовному шляху». Він заохотив вірних «залишатися вірними тому, чого навчає Церква, довіряти своїм душпастирям і не відривати погляду від Ісуса, Який відкривається нам особливо у Слові та Євхаристії». Папа запевнив, що ми не є самотніми на цьому шляху. Говорячи про двох учнів з Емаусу, які «впізнали Ісуса, коли Він ламав для них хліб», Папа наголосив, що і «ми маємо впізнавати Його саме так: не лише в Євхаристії, але скрізь, де є життя, що стає розламаним хлібом, скрізь, де хтось, як і Він, дарує співчуття».
Будувати братерство і мир
Святіший Отець сказав, що історія цієї країни, «соціальні та економічні проблеми, а також різні форми бідності вимагають присутності Церкви, яка вміє супроводжувати на цьому шляху та чути крик своїх дітей». «Ангола потребує єпископів, священників, місіонерів, черниць і ченців, мирянок і мирян, які мають у серці бажання розламати своє життя і віддати його один одному, присвятити себе взаємній любові та прощенню, будувати простори братерства і миру, здійснювати жести співчуття та солідарності щодо тих, хто найбільше цього потребує», — мовив проповідник. Папа наголосив, що «ми можемо і хочемо будувати країну, де назавжди будуть подолані старі поділи, де зникнуть ненависть і насильство, де рана корупції буде зцілена новою культурою справедливості та ділення між собою. Тільки так буде можливе майбутнє, сповнене надії, особливо для тих багатьох молодих людей, які її втратили». Святіший Отець заохотив слухачів «дивитися в майбутнє з надією та будувати надію на майбутнє». «Не бійтеся цього!» — сказав він, наголосивши, що Воскреслий Ісус, «закликає бути свідками Його воскресіння та творцями нового людства й нового суспільства».
«Царице неба»: молюся за народ, що страждає
Євхаристійне богослужіння, яке Папа Лев XIV очолив у неділю, 19 квітня 2026 р., в столиці Анголи Луанді, завершилося проказуванням молитви «Царице неба». Перед цим Святіший Отець звернувся до присутніх з кількома словами.
«Дорогі браття й сестри, єднаймося ж тепер у молитві до Марії, Цариці Неба, щоб розділити з Нею, нашою Матір’ю та супутницею в дорозі, радість Воскресіння. Цим радісним співом ми не хочемо загасити чи приглушити крик тих, хто страждає, а навпаки, огорнути його і поєднати з нашим голосом у новій гармонії, щоб також і серед болю залишалося живим світло віри, а з ним — надія на кращий світ», — сказав він, а тоді мовив:
«Я глибоко сумую з приводу нещодавнього посилення обстрілів України, які й надалі завдають шкоди також цивільному населенню. Висловлюю свою солідарність із тими, хто страждає, і запевняю у моїх молитвах за весь український народ. Поновлюю заклик до припинення вогню та обрати дорогу діалогу».
Водночас, Святіший Отець зазначив, що оголошене в Лівані перемир’я «дає підстави для надії». Він закликав усіх, хто докладає зусиль у пошуку дипломатичного вирішення, «до продовження мирних переговорів, щоб припинення воєнних дій на всьому Близькому Сході стало остаточним». «Христос переміг смерть, і саме з цією впевненістю ми всі, єднаючись з Ним і в Ньому, як одне тіло, сьогодні та кожного дня докладаймо зусилля для того, щоб, незважаючи на всі перешкоди та труднощі, навколо нас зростали плоди Пасхи, якими є любов, справжня справедливість і мир», — сказав Лев XIV, побажавши: «Нехай же Матір Ісуса, Матір серця, допоможе нам завжди відчувати поруч із нами живу та сильну присутність її воскреслого Сина».
Папа в Марійській святині Анголи: любов повинна тріумфувати, а не війна
Другий день відвідин Анголи, неділю, 19 квітня 2026 року, що є сьомим днем його ІІІ Апостольської подорожі, що простягається Африканським континентом, Папа Лев XIV завершив прощею до санктуарію Mamã Muxima (Матері серця), що розташований 120 кілометрів на південний схід від столиці. Святіший Отець прибув туди гелікоптером.
Санктурій «Мама Мушіма», що мовою кімбунду, однією з найпоширеніших мов на півночі Анголи, означає «Мати Серця», у XVII столітті збудували португальці на височині, що здіймається над річкою Кванза, найбільшою річкою Анголи. Святиня має лаконічну архітектуру у португальському стилі. Тут зберігається дуже давня статуя Непорочного Зачаття, яку дуже шанують прочани. Щороку, з серпня по вересень, тут організовуються національні паломництва, в яких беруть участь тисячі людей, що з вірою віддають шану Діві Марії, обходячи храм на колінах та беручи участь у вражаючій нічній процесії зі запаленими свічками.
Мати, Яка приймає всіх
У святині Папа Лев XIV очолив проказування молитви Розарію, по завершенні якої звернувся до присутніх з промовою, нагадавши, насамперед, про те, що ця молитва, «давня і проста», народилася в Церкві «як молитва, доступна для всіх». Святіший Отець зауважив, що в цьому санктуарії протягом століть молилися численні люди, «в радісні моменти, як також у сумних і дуже болючих обставинах історії цієї країни». «Тут здавна Мама Мушіма приховано трудиться, щоб підтримувати живим і пульсуючим серце Церкви — серце, що складається з сердець: ваших та сердець багатьох людей, які люблять, моляться, святкують, плачуть, а іноді, не маючи можливості приїхати особисто, довіряють свої прохання та побажання листам і поштовим карткам», — мовив Лев XIV, підкреслюючи, що Мама Мушіма приймає всіх, вислуховує всіх і молиться за всіх.
Як Мати, нести світло Воскреслого
Папа зазначив, що славні таємниці Розарію, над якими роздумували учасники молитви, споглядаючи в Ісусовому воскресінні «нашу долю, а в Його любові — нашу місію», нагадують нам про те, що Христос переміг смерть, «показавши нам дорогу, як повернутися до Отця». «І щоб і ми могли пройти цей світлий і вимогливий шлях, роблячи весь світ учасником його краси, Він дарував нам Свого Духа, Який надихає нас і підтримує в дорозі та місії. Як і Марія, ми теж створені для Неба, і до Неба ми прямуємо з радістю, дивлячись на Неї, добру Матір і зразок святості, щоб нести світло Воскреслого нашим братам і сестрам, яких зустрічаємо», — сказав Святіший Отець.
Любити материнським серцем
У світлі того, що саме вірні «перейменували» святиню, посвячену Непорочному Зачаттю, на святиню Матері Серця, Наступник святого Петра додав, що це прекрасний титул, який нагадує нам про Її серце, в якому Вона зберігала та роздумувала події з життя Сина. Те саме, за його словами, робимо й ми, коли проказуємо Розарій, разом з Нею проходячи через різні моменти життя Ісуса.
«Молитися Розарій, отже, зобов’язує нас любити кожну людину материнським серцем, конкретно й великодушно, та жертвувати себе заради блага один одного, особливо найбідніших. Мати любить своїх дітей, хоч вони й різні між собою, однаково й усім серцем. І ми, перед Матір’ю серця, хочемо пообіцяти робити те саме, не шкодуючи зусиль, щоб нікому не бракувало любові, а з нею — необхідного для гідного життя та щастя: щоб голодні мали чим насититися, щоб усі хворі могли отримати необхідну допомогу, щоб дітям було гарантовано належну освіту, щоб літні люди могли спокійно прожити роки своєї зрілості», — мовив Лев XIV, наголошуючи на тому, що Богородиця просить нас наслідувати Її серце, бути як Вона, будівничими справедливості та миротворцями.
До тріумфу любові
Підсумовуючи, Папа звернув увагу на те, що тут триває спорудження нової святині, яка зможе вмістити всіх, хто прибуває сюди з паломництвом. Він назвав це знаком, особливо для молоді, адже саме їй Небесна Мати довіряє «великий проєкт: бувати кращий світ, гостинний, де більше не буде війн, ні несправедливості, не злиднів», де серця, структури та програми «дедалі більше формуватимуть євангельські принципи». «Це любов повинна тріумфувати, а не війна! Цього нас навчає серце Діви Марії, серце Мами всіх. Тож вирушаймо з цього санктуарію як ангели-благовісники життя, щоб нести всім ласку Марії та Боже благословення», — закликав Святіший Отець.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
