«Хто хоче бути першим — нехай буде слугою»: духовні уроки посту від єпископа Григорія Комара

2 квітня 2026

«Попереду — останній тиждень Великої Чотиридесятниці, далі Страсний тиждень, і настане Христове Воскресіння — свято, якого ми так очікуємо, бо воно є торжеством життя над смертю», — зазначив владика Григорій Комар, апостольський адміністратор Апостольського екзархату для українців католиків візантійського обряду в Італії, під час проповіді в п’яту неділю Великого посту, 22 березня, з нагоди прощі українських громад Венеціанського деканату до санктуарію міста К’ямпо поблизу Віченци.

«Хто хоче бути першим — нехай буде слугою»: духовні уроки посту від єпископа Григорія Комара

З цієї проповіді єпископа Григорія Комара ви довідаєтеся:

чому п’ята неділя Великого посту є особливою?
у чому полягає головна мета Великого посту для християнина?
які кроки варто здійснити для відновлення взаємин із Богом і духовного оновлення?
як Ісус пояснює учням сенс своїх майбутніх страждань і яка є Божа відповідь на зло?
у чому полягає різниця між людським розумінням величі та тим, як її бачить Бог?
який вибір стоїть перед людиною у світлі Христової жертви і як це впливає на її життя?

Наша сьогоднішня проповідь є особливою, адже ми переживаємо п’яту неділю Великого посту. Попереду — останній тиждень Великої Чотиридесятниці, далі Страсний тиждень, і настане Христове Воскресіння — свято, якого ми так очікуємо, бо воно є торжеством життя над смертю. Христове Воскресіння утверджує нас у вірі: перемагає правда, перемагає добро, перемагає не смерть, але життя.

Відновити взаємини з Богом

Великий піст для кожного християнина — це час особливого духовного піднесення і боротьби. Це час, коли ми аналізуємо свій духовний стан, своє сумління, своє життя. Це час, коли ми намагаємося оживити наш зв’язок із Богом, зануритися в Його благодать, яка очищує, підносить і відкриває перед нами нові перспективи.

Тому сьогодні варто чесно запитати себе: що мені не вдалося в цьому пості? Можливо, хтось із нас ще не приступив до Святої Сповіді — нехай це стане нашим твердим рішенням. Даймо Господу можливість послужити нам, впорядкувати наше серце і виправити те, що потребує виправлення. Можливо, це гнів на ближніх, давні образи чи невирішені рани. Нехай цей час допоможе нам їх зцілити.

Страждання Спасителя та амбіції його учнів

Сьогоднішнє Євангеліє показує нам важливу розмову Ісуса з учнями. Він іде до Єрусалиму і добре знає, що там Його чекає — страждання і хрест. Він відкриває це своїм учням, але вони ще не розуміють до кінця Його слів. Він каже: Син Чоловічий буде виданий, над Ним насміхатимуться, Його вб’ють, але на третій день Він воскресне. Чому люди здатні на таке зло? Чому людство так вчинило з Тим, Хто приніс любов і правду? А яка Божа відповідь? Не покарання. Не помста. А перемога — через Воскресіння. Бог перемагає зло і дарує нам життя.

Учні ж у той момент думають про інше — про славу, владу, перші місця. І ми часто подібні до них. Ми просимо про матеріальне, про комфорт, про успіх, інколи навіть про те, щоб бути вищими за інших. Але Ісус каже: «Ви не знаєте, чого просите». Бо Його слава — це хрест. Його трон — це розп’яття. Праворуч і ліворуч від Нього — розбійники. Один кається і приймає спасіння, інший — відкидає. Вони уособлюють усе людство.

Прийняти чи відкинути?

І перед нами стоїть вибір: прийняти чи відкинути. Господь каже: «Хто хоче бути першим — нехай буде слугою всіх». Це суперечить нашому людському мисленню. Бо нам здається, що великий той, кому служать. Але в Божих очах великий той, хто служить.

Можливо, ваше служіння — важке і непомітне. Але запитайте себе: хто є великий в очах Бога? Той, хто служить. Ця зміна мислення — це і є навернення. Це шлях, процес. Ми падаємо, сумніваємося, але йдемо далі. Цей шлях не веде до людської слави. Але веде до Бога. До Його Царства. До Воскресіння.

Християнство — це не лише радість і комфорт. Це хрест, служіння, жертва і сила, яка походить від Бога. Ісус Сам сказав: «Син Чоловічий прийшов не на те, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати своє життя за багатьох».

Тому намагаймося Його наслідувати — у служінні, у любові, у жертовності. І з вдячністю приймімо Його жертву, принесену за кожного з нас.

† Григорій Комар,
апостольський адміністратор Апостольського екзархату в Італії