«Христос Воскрес! Ми з України»: Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа
Син Божий захотів страждати, щоб своїми стражданнями торкнутися плачу, скорботи людини і дарувати їй радість. Він захотів лягти в гріб, щоб дарувати життя всім тим, які вже там давно спочивали і на Нього очікували. Пасха є святом перемоги життя. Адже ми бачимо: усе те, що напастує Україну, уже переможене, бо Христос воскрес! Про це мовив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав Шевчук у світлий празник Воскресіння Христового, 24 квітня 2022 року.
Христос воскрес і ти повалений!»
(Слово св. Івана Золотоустого на Пасху)
Преосвященні владики!
Преподобні та всечесні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Христос воскрес!
Над долиною сліз, якою сьогодні є наша українська земля, із небес лунає клич перемоги: Христос воскрес! Над спаленими домами, містами і селами провіщає нам небо через свого ангела: Христос воскрес! Над палаючим Донбасом і півднем України, там, де зараз іде війна і палають позиції наших воїнів, небо сповіщає Україні та світові: Христос воскрес!
Сьогодні ми святкуємо найбільше християнське свято — свято перемоги життя над смертю, правди над неправдою, добра над злом. Слухаючи Боже слово, яке лунає з небес над українською землею, ми відчуваємо, що ця хвилина, це свято є моментом глибокої переміни, на яку ми всі так чекаємо, за яку молимося і якої потребуємо.
Про цю переміну нам сьогодні розповідає Святе Євангеліє. Удосвіта, ще до сходу сонця, жінки-мироносиці, після того як пережили трагедію, приниження, розп’яття, смерть і похорон свого Вчителя, ідуть до Його гробу. Ідуть і плачуть, як каже Євангеліє, змішують сльози із пахощами, які несуть. Однак при цьому животворному гробі вони бачать щось таке, на що не сподівалися, чого не очікували, що перетворює похоронну процесію на довершення радості життя. Їхні сльози смутку перетворюються на сльози радості. Ангел з небес сповіщає: «Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Нема Його тут, бо Він воскрес!» (Мт. 28, 5–6). При тих словах усе стало інакшим — людина, небо, земля, життя, смерть… тому що жінки-мироносиці побачили, що страждання і смерть Спасителя не мають останнього слова. Вершиною історії є Його воскресіння. Христос воскресає, щоб у Ньому воскресла людина.
Син Божий захотів страждати, щоб своїми стражданнями торкнутися плачу, скорботи людини і дарувати їй радість. Він захотів лягти в гріб, щоб дарувати життя всім тим, які вже там давно спочивали і на Нього очікували. Пасха є святом перемоги життя. Адже ми бачимо: усе те, що напастує Україну, уже переможене, бо Христос воскрес!
Сьогодні минає вже другий місяць цієї кровопролитної війни росії проти України. За той час народився новий клич перемоги. Коли ми хочемо поділитися радістю, що зупинили нашого ворога, кажемо: «Добрий день! Ми з України!». А сьогодні на весь світ хочемо заявити: «Христос воскрес! Ми з України!»
Сам факт, що ми святкуємо Пасху в Києві, у Патріаршому соборі, є Божим чудом, на яке ми ще шістдесят днів тому не могли сподіватися. Ми бачимо, як Христове Воскресіння стає силою, надією, радістю тих, які захищають Україну, борються і моляться за її перемогу.
На Пасхальній утрені ми чули слова Івана Золотоустого, який начебто розвиває і продовжує насмішку апостола Павла над смертю. Апостол Павло каже: «Смерте, де твоє жало? Де твоя, аде, перемога?». А Іван продовжує: «Ад засмутився, бо повалений, ад засмутився, бо знищений. Він думав, що взяв людину, а натрапив на Бога. Взяв те, що бачив, а упав через те, чого недобачав» (Слово св. Івана Золотоустого на Пасху). Ці слова Івана Золотоустого здійснюються сьогодні в Україні. Адже ворог-нападник думав, що на третій день він святкуватиме свій нечестивий парад перемоги в Києві, натомість на третій день Христос воскрес. Нападник думав, що захопить Україну за три дні, захопить те, що бачив, але нині він переможений тим, чого недобачав. Недобачав народної сили, народного спротиву, народної волі жити Богом даною свободою на Богом даній землі. Тому ми сьогодні кажемо: Христос воскрес! Ми з України!
Ми знаємо, що цієї ночі сумувала поранена Одеса і що наш ворог у ці Пасхальні свята на знаряддях убивства — бомбах, ракетах, снарядах — глузливо пише: «Христос воскрес!». А ми ці слова пишемо на пасхальних крашанках, на пасхальному хлібі, який кладемо в кошик і освячуємо. І скажемо всім, зокрема нашому ворогові: Христос воскрес! Ми з України!
Ми тішимося, що Воскресіння Христове стає моментом нашої переміни. Ми йшли до храму, було сумно, ішов дощ, хмари зібралися… А подивіться-но зараз, як небо відкрилося, як тепле весняне сонечко нас голубить, як Господь Бог промовляє до нас через саму природу, через небо і землю, через слово Євангелія, через оті таємничі життєві сили, які діють в нутрі нашого народу, як Він їх підіймає, надихає, зміцнює… і нас перемінює.
Святкуючи цю Пасху, ми просимо Його: воскресни, наш Спасителю, перетвори наші сльози смутку на сльози радості. Воскреси Україну, дай нам перемогу, дай нам можливість радісно святкувати і жити не лише в день Пасхи, а й щодня. І сьогодні наш Спаситель приходить, щоб узяти нас за руку і вивести з того аду, у який нас хоче загнати наш ворог.
Я зі зворушенням прочитав одну молитву, яку один солдат написав на своєму шоломі: Боже, як я буду вбитий на полі бою, забери мене в рай, бо в аді я вже був. Ми кажемо: Господи, Ти, що виводиш за руку всіх померлих з аду, Ти, що прийшов із мертвих, щоб усім життя дарувати, візьми нас за руку і введи в пасхальну радість, яка сьогодні сходить до кожного з нас із небес.
Сердечно вітаю всіх вас із цим великим святом, яке сам Бог нам підготував. Тому нині, відчиняючи двері храму, ми входили в наш світлий собор із словами: «Цей день учинив Господь, радіймо і веселімся в ньому» (Пс. 118 (117), 24). Нехай ця пасхальна радість буде нашою внутрішньою життєвою силою, яка не дасть нам засмучуватися, натомість дарує можливість рухатися далі до перемоги.
Хочу привітати переможним кличем «Христос воскрес!» наше військо, бо завдяки вам, дорогі наші військові брати і сестри, святкуємо Пасху в Києві та в інших містах і селах України. Завдяки вам, вашому життю ми сьогодні можемо втішатися свободою в Україні і за неї боротися. Нехай Господь Бог поможе вам завершити ту високу місію захисту Батьківщини, яку у ваші серця і руки вручає ваш народ.
Слова пасхальної радості і вітання скеровую до тих, хто не має можливості святкувати у храмі, хто не має куди принести свої пасхальні кошики. Слова молитви линуть до Господа Бога за наших вірних на окупованому Донбасі, а також у Херсоні, Бердянську та Мелітополі, які перебувають під окупацією на півдні України.
Молюся за захисників і дітей Маріуполя. Там, у підземеллях Азовсталі, є діти, які півтора місяця не бачили сонця… Господи, як Ти увійшов у глибини підземелля і вийшов переможцем, як Ти пройшов крізь камінь запечатаного гробу, прийди до них, візьми їх за руку і виведи з того підземелля, у яке їх загнав ворог України.
Вітаю поранених військовослужбовців, які нині лікують рани України, що їх носять на своєму тілі. Відвідуючи їх, я не бачив жодного сумного обличчя. Вони просили: моліться, щоб ми якнайшвидше стали в стрій. Нехай ця пасхальна молитва буде окремим найсильнішим ліком на їхні рани і дасть їм можливість якомога швидше повернутися до повноти тілесного та духовного здоров’я.
Особливі молитви промовляю за тих, які були змушені покинути свої домівки і розділити гірку долю біженця чи навіть емігранта. Сьогодні близько десяти мільйонів українців не мають можливості засісти за пасхальний сніданок. Нехай до них лине наша підтримка, наша молитва, наше тепло. Хоч би де ми були, відкриймо перед нашими братами і сестрами, які є в дорозі, свої серця, послужімо їм усім, чим тільки можемо.
Усіх тих, хто вдома чи далеко від своєї домівки, сердечно бажаю світлого святкування Воскресіння Христового. Перемагайте смуток пасхальною радістю. І в такий спосіб куватимете перемогу у своєму серці, домі та у своїй родині.
Веселих вам свят, смачного яйця, усякого добра і гаразду! Вишнього Божого благословення для нашої землі нехай Господь нам щедро подасть у цей світлий і святий день! Амінь.
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви