СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Христос не лише говорить про любов, а живе нею», — владика Володимир Груца
«Велика вдячність Ісусові Христові за його мудру педагогіку. Він не виступає в як той, хто щось наказує чи зобов’язує. Тут відчутно дещо інше: Він не лише говорить про любов, а нею живе. Він готовий бути завжди з людиною, виходить з пропозицією дружби назустріч. З нашої сторони, важливо Бога не провокувати, а приймати». Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії під час проповіді в архикатедральному соборі Святого Юра у 36-у неділю після Зіслання Святого Духа.
«Може, ви колись намагалися стояти на одній нозі? Пригадую собі такі вправи на уроці фізкультури. Це радо роблять діти, стрибаючи на одній нозі. Але чи довго? Зрештою, з роками навіть на двох ногах стояти є непросто», — таким неочікуваним прикладом розпочав свою проповідь владика Володимир Груца, як зазначає пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
Стояти на двох ногах
За словами проповідника, євангелист Матей розповідає про законовчителя, який питає Ісуса, що є найважливіше в законі. «Це — немов би, людина, яка стоїть на одній нозі, бо бере під увагу лише виключно закон, не бачить поруч людини. Юдеї мали за часів Ісуса 248 наказів та 365 заборон, разом — 613. Можна сказати словами німецького прислів’я: „З-поміж стількох дерев і лісу не видно“», — підкреслив архиєрей.
«Слухай Ізраїлю! Господь Бог наш — Господь єдиний. Любитимеш Господа Бога Твого всім серцем, всією душею і всіма думками твоїми» (Втор. 6, 4–5). Віруючі юдеї промовляють ці слова щоденно у своїх молитвах. «Всім серцем — означає осідок почуттів, думки вказують на розум, а душа означає цілість та нерозривність людської особи. Ісус також знав ці слова і цитує їх як відповідь законовчителю. А водночас Він добавляє наступне: „Люби ближнього свого як себе самого“ (Лев. 19,18)», — мовив єпископ.
«Стояти на одній нозі можна лише короткий час і за умови, що є стабільна опора — поверхня. Подвійну заповідь любові Бога і ближнього можна порівняти до двох ніг, які потребуємо, щоб не впасти. Ісус показує, що дорога до Бога провадить через ближнього і навпаки. Це все легко слухати. А як є на практиці?» — спонукав до призадуми владика Володимир Груца.
Любити ближнього
Якщо хтось не любить ближнього, — продовжує владика Володимир, — то не любить ще й себе. Або тому що не любимо себе, то не любимо інших. Гнів, образа, брак прощення приносять нам великі зранення, тому мусимо бути цього свідомі. Нелегко дивитися в очі людині, на яку маємо гнів. Тому треба щось змінювати під тим оглядом.
«Як же любити іншу людину?» — запитав присутніх проповідник і відразу додав: «Це найперше прийняти її такою, якою вона є. Бо якщо вона провадить невластивий спосіб життя, то вже сама від цього дуже терпить».
Бог, який живе любов’ю
Відтак єпископ поділився історією із життя: «Священик-редемпторист з Німеччини Ганс Шальк розповідав свого часу про те, як прийшов відвідати важко хвору людину. Ситуація була пригноблююча, було тяжко щось сказати. Сів біля ліжка і обидвоє мовчали. Тоді хвора людина каже: „Я в глибокій ямі“. А священник на це: „Христос є з тобою в цій ямі“. Ці слова дуже скріпили хвору людину».
«Велика вдячність Ісусові Христові за його мудру педагогіку. Він не виступає як той, хто щось наказує чи зобов’язує. Тут відчутно дещо інше: Він не лише говорить про любов, а нею живе. Він готовий бути завжди з людиною, виходить з пропозицією дружби назустріч. З нашої сторони важливо Бога не провокувати, а приймати», — мовив на завершення свого слова до вірних єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ.
Фото з архівуПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
