«Христос — наша Правда — Воскрес!» Великоднє послання владики Йосафата Мощича

ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ

владики Йосафата Мощича, єпископа Чернівецької єпархії УГКЦ

Всечесному духовенству, монашеству,
возлюбленим братам і сестрам Чернівецької єпархії УГКЦ

Христос Воскрес! Улюблений у Господі дорогий наш український народе!

У літургійних відправах Страсного тижня Євангелія голосять нам слова Христа: «Нехай мимо йде від мене ця чаша, але не моя хай буде воля, але твоя, Отче». Попри всеціле бажання сповнити місію відкуплення людського роду, Господь наскільки полюбив нас, що хотів ще якийсь час залишитися з нами, ще більше об’явити і розказати про любов Бога й Отця до кожної людини. Він об’являв Тата, який піклується, любить і пильнує, щоб жоден грішник не загубився, а прийняв жертву Його Єдинородного Сина, щоб кожен сам увірував в Нього і тим самим успадкував життя вічне. Викуплена, спасенна людина вже тут, на землі, народившись до Нового Життя, має жити як улюблений син чи донька, стати послідовником Сина Божого, далі сповнювати місію воскреслого Христа, доручену учням і апостолам.

Подібною молитвою сьогодні молимося всі ми. Увесь народ і кожен вірянин зокрема просить, щоб Бог прискорив час нашого терпіння — і війна завершилася. Сьогодні ми можемо повторювати молитву, якою кожний священник молиться, стаючи до престолу перед початком Божественної Літургії: «У гробі плоттю, в аді з душею як Бог, в раю з розбійником, і на престолі був єси, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, неописаний». Просимо про це, але й визнаємо, що Господь є з нами, і доказом цього є те, що Україна далі стоїть, вірить, молиться і бореться. Ми стали подібні до древнього Божого вибраного народу, що раз і назавжди перейшов від життя у єгипетському рабстві до свободи, перейшов через дно Червоного моря, пустелю, через різні випробування і спокуси золотого тельця, нападу отруйних змій, нарікання свого ж народу, але вистояв і після тривалої підготовки у битві увійшов до обіцяної Богом землі, де й понині її уміло захищає. Для сповнення певного завдання на землі Господь дає людині різні дари, таланти і можливості, а окремим народам навіть передбачає окрему місію.

Уже 33 роки з Дня відновлення Незалежності ми в дорозі до визволення. Третій рік тяжкої битви за нашу з вами свободу народу та Богом даної землі, яку постійно мусимо захищати, інакше ворог знищить нас й інші європейські народи. Ми також втрачаємо терпеливість і витривалість в молитві, праці і солідарній єдності одні з одними. Часом чуємо такі знайомі зі сторінок історії нарікання, проте Господь як колись з вибраним народом, так і тепер допомагає нам перейти цей шлях. Він проходить його разом з нами, але бажає, щоб ми робили висновки, навчалися вільного життя і надалі не підпадали під кормигу жодного рабства. Уважаймо, якою дорогою ціною ми вистояли, коли найкращі сини і дочки народу кров’ю окропили і освятили своєю жертвою нашу землю, даруючи нам можливість після перемоги завершити розбудову нової України і побудови її такою, про яку тільки мріяли тисячі наших захисників-героїв і мучеників, іменами яких буде прописаний оновлений календар року.

Ніколи зло не матиме останнього слова, бо Христос — наша Правда — Воскрес! А на пам’ять залишилися білі пов’язки від ран і плащаниця — відбиток стражденного тіла нашого Господа. Воскреснувши, Христос не повернувся до попереднього земного життя, але увійшов у славне Боже життя з нашою людською природою, подарувавши нам надію, що і ми, увірувавши, там будемо з ним. Ця благовість просвічує смуток і печаль сімей загиблих героїв. Адже вони, які пожертвували своє життя заради Бога і України, є введені в нове, божественне, вічне життя.

Христос переходить до дому Отця не сам, а бере за руку і переводить всіх праведників, як старозавітніх, так і сучасних, всіх тих, хто з любові віддав своє життя за матір, батька, друзів, Батьківщину та за кожного з нас. У цій пасхальні Божественній Літургії молімся і ми, щоби наш український люд, немов у пологових болях, по-новому, по-християнськи досвідчив і пережив Пасху виходу і переходу з рабства життя за правилами цього грішного світу, що не пізнав Христа, до нового життя — життя за Божими законами. Перед нами стоїть нове завдання, нова місія: стати на Божий шлях і пуститися в дорогу за Христом, приймаючи логіку його любові, служіння і дарування себе іншим, тим, кого любимо чи хто нас любить, але заради Христа також донести спасаючу Божу Любов і його милосердя до всіх, хто ще не прийняв Христа, хто спраглий Бога. Огорнути чинною любов’ю наших ближніх, особливо нужденних, знедолених, окрадених, відкинених, самотніх, залишених світом напризволяще. Цей наш перехід і становлення сильної Української Держави передбачав у свої творах наш пророк і слуга Божий Андрей Шептицький, патріарх Йосиф Сліпий. Спішімо і ми прискорити цей час своєю вірною і сумлінною працею, живучи за логікою Євангелія, уникаючи благодаттю Божою всякого гріха і підступу ворога.

Тому знову прохаю всіх вірних разом зі своїми душпастирями, котрі моляться і щоденно служать Літургію, витривало благати за наших військових та їхні родини, а особливо поіменно за тих синів і дочок з парафії, що сьогодні захищають правду, ризикуючи власним життям, за рідну матір, батька, дітей, хату та парафіяльну церкву.

У цей світлий пасхальний час вчімося жити і поступати згідно з Євангелієм Христовим, як свідки і благовісники світла, щоби Господь скоротив дні розгулу зла і беззаконня. Щоби силою і благодаттю Воскреслого Христа, який обіцяв не залишити нас сиротами, а перебувати з нами до кінця віку Духом своїм Святим, була знищена всяка ворожа нечисть і зла сила відступила від нашої Русі-України. Просімо Пресвяту Богородицю, явлену в чернівецькій чудотворній іконі «Надія безнадійних», щоб обдарувала нас своїм прекрасним, чистим серцем, украй сповненим любові й покори, бути разом з нами. Щоби ми могли приймати Ісуса як Хліб Життя, любити його так, як Вона Його любила. Молімось одні за одних, і благаймо Пречисту Діву Марію, щоби захистила і зберегла наш український народ, а ми завжди спішімо до її воскреслого Сина і нашого Господа!

Христос Воскрес!

† Йосафат Мощич,