СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Хресні терпіння дивляться в очі щоденно кожному; правдивий порятунок приходить через благодать святого Хреста», — владика Василь Івасюк
27 березня 2022 року, у день, коли наша Церква вшановує та прославляє Хрест Господній, владика Василій Івасюк, єпарх Коломийський, молився Божественну Літургію у катедральному соборі Преображення Христового м. Коломиї. Під час проповіді владика закликав побачити у страстях і смерті Божого Сина Ісуса Христа наші сьогоднішні страждання, спричинені війною.
«Хресту Твоєму поклоняємось, Владико,
і святеє Воскресення Твоє славимо»
Вступ. Браття і сестри! Святий хрест це — знамено сили, спасення, перемоги, тріумфу і воскресіння Божої любові.
І). Хрестопоклінна неділя
Хрестопоклінна неділя — це середина Великого посту і день вшанування святого хреста. Благодать святого хреста — це сильна зброя у боротьбі за спасення кожного християнина. Хрест пригадує дві важливі і події у житті Христа Спасителя: це ганебна смерть через розп’яття і преславне воскресіння із гробу. Воскресіння Христове приходить кожного разу тільки через чесний хрест Спасителя. Воскресіння нової України також має пройти через страждання на нашій Голгофі. Голгофа України допоможе розіп’ясти корупцію, егоїзм і народити любов до Бога і ближнього. Христова Церква прийшла до половини Великого посту і тому хоче підтримати духовні сили віруючої людини на дорозі до Пасхи Христової. Поклоніння людей, винесеному хресту — це підтримка воїнів в обороні нашої держави. І тому поклонившись чесному хресту, славимо Воскресіння Христове. «Хресту Твоєму покланяємось Владико, і святе воскресіння Твоє славимо».
Хрест, страждання і смерть Ісуса Христа потрібні були на знищення гріхів людських та спасіння світу від загибелі вічної. Син Божий якраз і для цього прийшов на землю, хоча, як людина, боявся смерті та молився: «Спаси мене, Отче, від години цієї? Але на те ж я і прийшов — на цю годину!» (Ів. 12, 27). Євангелист Іван тому й каже: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життя вічним» (Ів. 3, 16).
Смерть Ісуса — це безмежна ціна жертви на хресті, щоб знищити гріхи всього світу. Апостол Петро підтверджує: «знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, (…) а дорогоцінною кров’ю Христа» (Пет. 1, 18–19). І продовжує у посланні до Коринтян «[Ви] уже не належите до самих себе. Ви бо куплені високою ціною» (І Кор. 6, 19–20), «ви ж — Христові, а Христос — Божий» (І Кор. 3, 23), тому прославляйте Бога в тілах і душах ваших. Отже, пролита кров Ісуса на хресті — це є та велика ціна, якою Бог викупив всіх людей від загибелі і дарував нам вічне життя. Іншими словами, це була жорстока війна Бога з дияволом.
ІІ). Війна для людей — це вогняні і руйнівні страждання та хрести народу України
Вони приносять смерть і переживання у кожну українську хату. Земля наситилися кров’ю наших людей як військових, так і цивільних. Хресні терпіння дивляться в очі щоденно кожному і правдивий порятунок приходить тільки через благодать святого хреста.
Моральне вчення Церкви засуджує гріхи вбивства і насильства, але професія воїна присяга перед батьківщиною зобов’язують його захищати народ і землю від зовнішнього ворога. Військо — це цілком людська інституція. Коли Господь створив рай, тоді не було потреби створювати військових. Однак з часом постала несправедливість і стримати її можна було тільки за допомогою військових. Військова справа є благородна, бо вони мають свій кодекс. Військовослужбовець при нападі на його Батьківщину і родину зі зброєю в руках захищає свою країну, і так трапляється, що він вбиває ворога і робить це не навмисно. Військовий просто зобов’язаний зупиняти ворога, іншого шляху в нього немає. І вбивство людини йому не зараховується як його особиста моральна відповідальність. Це ж стосується також добровольців і територіальної оборони.
ІІІ). Словами можна людину воскресити, а можна вивести на Голгофу, розіп’ясти і вбити
Іванна Стеф’юк пише: «Слово — це дуже потужна енергія, яка може людину і крилами обдарувати, і спопелити». Іншими словами, коли слово людини суперечить Божому слову, тоді твориться хрест з терпіннями та всіма наслідками. На тіло України ворогами накладається фізичний і моральний хрест. Переселенці приїхали до Галичини з різних регіонів і тому, щоби уникнути багатьох хрестів, треба навчити всіх українців розмовляти своєю мовою, цінувати культуру, любити землю Івана Франка і Тараса Шевченка. Завдання християн відкрити їм науку про Бога і мету життя людини, а вчителі мають допомогти відкрити красу української мови, знання історії та поділитися з ними культурою і побутом. Рівночасно почути про життя на східних теренах України. Ось це і є важливий етап переміни людських душ направлений до єдності і допомогти в цьому має духовенство та наша інтелігенція.
Господь дуже мудро і тісно поєднав всіх нас через розбиті міста і села, смерть наших воїнів, рідних та мирного населення. Ми всі стали ближче одні до одних і це зумовлює любити брата переміщеного зі Сходу України. Христос хоче бачити нашу любов і терпіння до переселеного українця на маленький і гостинний клаптик Галицької землі. Уникайте від накладання культурних хрестів один на одного. Нині є унікальний час — українець має поєднатися з українцем і разом почнімо любити Україну. Це хотів бачити світлої пам’яті Патріарх Любомир Гузар.
Шукаймо спільних точок дотику у дусі віри, отриманої через хрещення Володимира Великого. Головною причиною війни маємо те, що люди через добробут стали покидати Бога і зайшли на територію темряви — диявола. У духовній темряві ми не бачимо один одного і тому почалася війна. Зараз маємо час Великого посту і можливість відвернутися від диявола та побачити світло Христового Воскресіння. Всією громадою і разом з переселенцями треба йти дорогою до храму, бо навіщо та дорога, котра не приводить до Божого дому. Багато наших жінок щиро моляться і до цієї молитви долучіть всіх переселенців, бо вони добрі люди. Без захисту щирої молитви і покаяння, військові дії і руйнування можуть продовжитися та прийти до Галичини. Маючи мир у серці, тільки тоді можна сподіватися на перемогу диявола і мир між людьми. Дивний парадокс стався Україні, а саме: люди набудували багато великих і малих храмів, а відвідує їх невелика кількість вірних. Натомість стали переповненими кафе і ресторани, вихваляння одні одних, хто яку благодійність чи пожертву зробив. Богові це противно. Добро треба робити щодня. Збудована вами святиня ніколи не буде молитися за вас, бо треба особистої присутності і кожного дня рідною мовою благати Бога про спасіння. Святині нікому не дають перепустку до Неба, бо в них треба щоденною молитися і чинити милостиню, освячуючи своє грішне тіло і душу.
ІV). Акт посвяти Непорочному серцю Фатімської Діви Марії
Люди дійшли до краю темної пропасти, за якою починається царство Диявола. Святіший Отець побачив початок трагедії і тому дня 25 березня 2022 посвятив український і російські народи під опіку Непорочному серцю Діви Марії. У цей скорботний час просимо милосердя і прибігаємо під турботливий захист Діви Марії, щоб повернути мир між народами.
Папа Франциск наголосив, що люди загубили шлях миру, забули трагедії минулого століття — мільйони жертв голодоморів і полеглих у світових війнах. Зараз зраджуємо мрії народів про мир, бо захворіли на жадібність і дозволили себе паралізувати байдужістю й егоїзмом. Зігнорувавши Бога, почали співіснувати з нашою облудою, підживлювати агресію, придушувати життя та накопичувати зброю, забуваючи, що ми є охоронцями нашого ближнього та нашої спільної домівки. Ми спустошили війною земний сад, зранили гріхом серце нашого Бога Отця, який хоче, щоб ми всі були братами і сестрами. Ми стали байдужими до всіх питань ближнього, окрім до самих себе. І з соромом кажемо: прости нам, Господи!
Пресвята Мати нагадує нам, що Бог не покидає нас і продовжує любити, прагнучи все нам пробачити і знову повернути синівство Боже. Добрий Господь продовжує лагідно вести нас вузенькими і звивистими стежками історії. Тож прибігаємо до Тебе, стукаємо у двері Твого Серця ми, Твої діти, яких Ти не втомлюєшся відвідувати і запрошувати до навернення. У цю темну годину прийди і розв’яжи плутанину у наших серцях.
Саме так вчинила Діва Марія в Кані Галілейській, коли пришвидшила час втручання Ісуса і спонукала Його вчинити перше чудо у світі. Коли свято перетворилося на смуток, Вона сказала Йому: «Не мають вина» (Ів. 2, 3). Пресвята Богородице повтори ці слова Богові ще раз, бо сьогодні в нас вичерпалося вино надії, зникла радість, розчинилося братерство. Ми втратили людяність, зруйнували мир і стали здатними на будь-яке насильство та знищення. Нам негайно потрібне Твоє материнське втручання.
Мамо, Твій плач хай зворушить наші зачерствілі серця. Сльози, які Ти пролила за нас, зроблять квітучою долину, яку висушила наша ненависть. І поки не стихає гуркіт зброї, хай Твоя молитва схилить нас до миру. Хай Твої материнські руки голублять тих, хто страждає і втікає від бомбардувань. Твої материнські обійми хай втішають тих, хто змушений покинути власні домівки та свою країну. Хай Твоє Скорботне Серце відкриє нас до співчуття і спонукає нас відчинити двері та подбати про поранене й відкинуте людство.
Пресвята Богородице, на Голгофі під хрестом, Ти прийняла людей за синів своїх. Потім Ісус вказав нам на Тебе і сказав, що Ти мати наша. У цю годину з Тобою під хрестом перебуває виснажене і налякане людство. Український народ та російський народ прибігають до Тебе з пошаною та любов’ю, скошені війною, голодом, несправедливістю і злиднями.
Мати Божа урочисто посвячуємо Твоєму Непорочному Серцю себе самих, Церкву і все людство, а особливо Росію та Україну. Прийми цей наш акт з довірою і любов’ю та вчини так, щоб закінчилася війна, наповни світ миром. Твоє слово «так» виходить зі серця і відчиняє двері історії для Князя миру; ми віримо, що через Твоє серце знову прийде мир. Тому ми посвячуємо Тобі майбутнє всього людського роду, потреби та очікування народів, тривоги та надії світу.
Висновки. Браття! Леся Українка сказала: «Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє!». Маріє, хай через Тебе зійде на Землю Боже милосердя і веди нас стежками миру.
Ми куплені дорогою ціною, Кров’ю Господа нашого Ісуса Христа, і тому одержали найвище звання синів Божих.
Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» візьми наших воїнів, волонтерів і всіх людей доброї волі під свій спасаючий омофор.
Господи, Ти викупив нас не для поневолення, а для визволення, і з вдячністю поклоняємось Його животворному хресту і воскресінню та врятуй нашу Батьківщину Своїм милосердям.
Благословення Господнє на вас! Амінь.
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
у Хрестопоклінну неділю,
катедральний храм Преображення Господнього,
м. Коломия
