СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Господь не вимагає від нас надзвичайних подвигів, лише трішки уваги до ближніх», — митрополит Ігор Возьняк
Чому для спасіння людини недостатньо лише формальної релігійної приналежності та як байдужість до потреб ближнього може стати серйозною перешкодою на шляху до вічного життя? Над цими питаннями роздумує автор проповіді, присвяченої євангельській притчі про багача і Лазаря (Лк. 16, 19–31). Пояснюючи слова апостола Павла про життя у Христі, проповідник наголошує, що справжня віра повинна виявлятися в конкретних добрих ділах. Особливу увагу він приділяє прикладам блаженного священномученика Теодора Ромжі, святих безсрібників Косми і Дам’яна та праведного митрополита Андрея Шептицького, які засвідчили свою любов до Бога через вірність, жертовність і служіння ближнім.
З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви дізнаєтеся:
- чому апостол Павло застерігав галатів від надмірного зосередження на старозавітному обряді обрізання?
- що означають Павлові слова про те, що для християнина найважливішим є життя в Ісусі Христі й виконання Його волі?
- як євангельська притча про багача і Лазаря допомагає зрозуміти минущість земного життя?
- чому матеріальне багатство, суспільне становище й навіть фізичне здоров’я не можуть гарантувати людині щасливої вічності?
- яке значення має мученицький подвиг блаженного Теодора Ромжі для сучасних християн?
- як приклади святих безсрібників Косми і Дам’яна та праведного митрополита Андрея Шептицького розкривають різні способи служіння Богові й ближнім через безкорисливу допомогу, любов до свого народу та готовність до жертовності?
Необхідно жити з Господом й виконувати Його волю
Святий апостол Павло у листуванні до галатів звертав їм увагу, що він написав їм великими буквами своєю рукою. І знову перейшов до обряду обрізання, бо у них появилися особи, які змушували інших обрізуватися, чого святий апостол не навчав й був проти цього обряду. У деяких народах, як у римлян, обрізання уважалося каліцтвом для тіла. Уже траплялося пояснювати, що замало обрізуватися, тому що з тим обрядом необхідно виконувати усі інші приписи закону, про що навіть уже не згадується. Апостол був переконаний, що ті далекі від віри особи, просто підступно збирали на свій бік народ, щоб невідомо чого і перед ким хизуватися?!
Апостол написав, що він хвалиться лише хрестом Христовим, бо він бачить, що світ розіп’ятий для нього, а він — для світу! Апостол відверто написав, що коли хто живе в Ісусі Христі, тоді обрізатися чи не обрізатися немає значення, бо життя у Господі усе перекриває. Необхідно жити з Господом й виконувати його волю!
Святий Павло радів від того, що певні особи віддавалися в руки Господні й жили вповні для Бога. Він також написав про себе, що носить рани Господні на своєму тілі, думаємо про стигми? Але він тим не чванився, бо між іншим, згадав про це. Хоч багато інших дослідників святих писань уважають, що рани на тілі — це попередні знаки від покарань, які носив апостол з вдячністю на тілі.
Лазар біля дверей багатія. З ілюстрованої Біблії абатства Святого Бертена Франція (Сент-Омер), бл. 1190–1200 рр.
Земне життя минає, а вічність залишається
Святий євангелист Лука описав повчальну притчу Ісуса Христа про Лазаря та багача. Два чоловіки, що жили по-різному, але якось пересікалися, бо Лазар у струпах лежав біля воріт багатої людини. Багач же вишукано одягався та кожного дня бенкетував. Лазаря обслуговували пси, нечисті тварини, лизали рани, а той у голоді та болях терпеливо зносив випробування. Можливо б і зрадів, коли б від багача отримати якийсь кусочок хліба та запити холодною водою. Він бажав навіть окрушин зі столу багача, однак і того бракувало в раціоні його поживи.
Життя на землі обмежене: помер Лазар, помер і багатий чоловік. Хтось зі сильного цього світу недавно сказав, що лікарі можуть замінювати в тілі нирки, печінку, серце, тощо, — так можна жити 150 і більше років? А Господь так промовив до народного мудреця: «Нерозумний, цієї ночі душу твою зажадають від тебе; а те, що ти приготував, — кому воно буде?» (Лк. 12, 20). Бог не кличе у вічність серця чи нирок, але забирає душу, тоді найздоровіше серце не дасть ради, щоб без душі оживити тіло?!
Господь не вимагає надзвичайних подвигів, лише уваги для ближніх
У вічності багатий чоловік терпів муки, а Лазар був щасливий. Багач побачив Авраама й просив помилування, бо багато із юдеїв судили, що їм вистачить бути «дітьми Авраама», щоб бути спасенними. Юдеї боронили себе, називаючись «Авраамовим насінням». Ісус відповідав таким зухвалим людям: «Якби ви були Авраамовими дітьми, ви чинили б діла Авраама» (Ів. 8, 39). Саме походження чи приналежність до роду тих, хто спасенний, не рятує, а добрі діла, гідне перед Богом життя, служить до спасіння душі. Коли на землі багатому чоловікові було добре, він не бачив Лазаря в біді? А звернув увагу на нього в іншому світі, коли той втішався спасінням та вічним щастям.
Торопімося чинити добрі діла, які можемо, це — наш час, час спасіння. Господь не вимагає від нас надзвичайних подвигів, лише трішки уваги для ближніх. Багач не чинив жодного зла Лазареві, але злегковажив добром, яким міг легко допомогти бідному хворому чоловікові.
Священномученик Теодор Ромжа: вірний Богові до кінця свого життя
Сьогодні наша Церква вшановує закарпатського священномученика Теодора Ромжу, який став єпископом мукачівським 24 вересня 1944 року. Це був період радянського правління, коли вороги нищили те, що їм не до вподоби. Спочатку на повозку єпископа наїхала автомашина — 27 жовтня 1947 року, а згодом, було вчинено заздалегідь спланований НКВС замах. І 31 жовтня 1947 року єпископ помер, медична сестра, спеціалізована представниця органів влади, звершила укол отруєною ін’єкцією у лікарні в Мукачево. Таким мученицьким шляхом єпископ Теодор став святим, був вірним Богові до кінця свого життя.
Святі Косма і Дам’ян: служіння без винагороди
Також вшановуємо пам’ять святих чудотворців та безсрібників Косми і Дамяна, рідних братів лікарів. Господь зцілював хворих людей за їхнім посередництвом у лікарських справах. Вони лікували людей, не вимагаючи платні. Коли братів поставили перед хворим імператором Каріна, той попросив їх про допомогу. Після їхнього моління Господь оздоровив імператора і той відпустив їх на волю без суду.
Митрополит Андрей Шептицький — пастир, який любив свій народ
Згадаємо сьогодні нашого праведника митрополита Андрея Шептицького, який любив свій народ, заступався за вірний люд. Багато терпів, був готовий вмирати мученицькою смертю і просив на цей подвиг благословення у Святішого Отці, Римського Папи, але Господь вирішив по-іншому забрати його у вічність. Очікуємо проголошення його блаженним, тому молімося, щоб Господь вислухав наших молінь.
Також ми посвятили святий престол у цьому храмі, що є найголовнішим предметом храму. У кивоті на престолі мешкає Ісус Христос у святому Причасті. Молімося до Ісуса Христа в різних потребах, особливо, часі цієї кровопролитної війни.
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
