СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Господь готовий нам простити більше, ніж ми нагрішили», — митрополит Ігор Возьняк
Під час проповіді на Божественній Літургії в 11-ту неділю після Зіслання Святого Духа та у свято Різдва Пресвятої Богородиці, 8 вересня 2024 року, архиєпископ і митрополит Львівський владика Ігор Возьняк застановився над правильною поведінкою у храмі, закликами апостола Павла до праведного життя та Божою любов'ю, які він виявив у жертві свого Сина.
З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви дізнаєтеся:
- як правильно поводити себе у храмі?
- чому апостол Павло наголошував на тому, що він носить рани Христові?
- яким чином апостол Павло окреслив ставлення християн до обрізання?
- чим вирізняється ставлення Бога до людини?
- з якої причини ми повинні дякувати Богові за Пресвяту Богородицю?
- як поводитися поблизу храмів?
Інтер'єр церкви Пресвятої Євхаристії у м. Львові
Як правильно поводити себе у храмі?
Ви всі уважно слухали, або так скажу: ми всі, які приходимо в церкву помолитися, повинні бути уважними до служіння, яке відбувається в храмі. Потрібно дивитися на престол та ікони іконостасу, скромно молитись, слухати те, що співає хор чи говорить священник. Це все потрібно для того, щоб свій розум концентрувати на молитві. Не слід розглядатися по храмі й когось шукати очима, оглядати вигляд особи, її рухи, поклони тощо. Перед входом у храм необхідно сказати своїм думкам, щоб вони залишилися назовні. Ми переступаємо поріг храму й докладаємо старань, щоб наш розум перебував з Богом. Щоб ми були уважними на слова молитви, які промовляємо. А своїм думкам сказати, що коли будемо виходити з храму, заберемо їх зі собою. Хай чекають нас.
Словом, у храмі потрібно усвідомлювати, що ми прийшли на прийом до Господа, Богородиці і святих, з якими спілкуємося, кому говоримо про свої потреби, просимо допомоги, жаліємося, навіть висловлюємо своє незадоволення. Дуже важливо, щоб завжди і по кілька разів перепрошувати Бога, аби Він простив наші гріхи. А також простив їх тим, хто про це ніколи не благає Господа. Докладаймо зусиль, щоб цей прийом у Бога провести на високому рівні, бо це облегшить нашу душу та вчинить легкість у відношенні до Господа та наших ближніх!
Статуя апостола Павла
Залишити грішні практики й жити в Ісусі Христі
Святий апостол Павло звертався до галатів й повідомляв їм, що написав великими літерами своєю рукою. Не диктував тексту, лише писав, щоб усім було легко прочитати. Можливо, великі літери означали, що писаний текст уже є важливим. Такий стиль письма займав більше часу, але для їхнього добра і спасіння Павло був готовий на велику посвяту. Святий апостол Павло заробляв собі на життя працею руками. Від того мав жилаві руки, тому писати малими буквами було проблемою для нього.
Він звертав увагу на те, що між народом з’являються місіонери, які обрізаються й бажають інших втягнути в цей непотрібний обряд. Багатьох обрізаних це рятувало від переслідування, а він вказував, що потрібно бути готовими терпіти з розіп’ятим на хресті Ісусом. Закликав бути тими, що не живуть за встановленими законами, які приводять до гріха — слід залишити грішні практики й жити в Ісусі Христі! У своєму житті він встановив девіз: «… для мене весь світ розіп’явся, а я — для всього світу». Святий апостол стверджував, що він носить рани Ісуса на своєму тілі, бо його переслідували за ім’я Христа, били палицями, ув’язнювали, тощо. Чому він так наголошував? Він стверджував це на противагу тим, хто обрізувалися, тобто ранили себе і вказував на тих, хто татуювали себе, як сповідники певних культів (Єгипет і Сирія) і ще: були випалювані знаки невільникам та полоненим. Апостол Павло переконував щодо необхідності ставати новими створіннями з вірою в Ісуса Христа як Спасителя світу, який помер ради нашого спасіння на хресті! Це його дуже турбувало, за це був готовий терпіти й носити рани, а не татуювання, обрізання чи випалені знаки.
Бог віддає свого Сина з любові до людини
У євангельському уривку святого Івана наша увага скерована на Сина Божого, Другу Божу Особу. Він зійшов з неба, народившись від діви Марії, й піднісся на небо, як Бог і син Людський. Святий євангелист згадує про Мойсея, який на вказівку Господа виготовив мідного змія й підніс його високо на палі, щоб люди рятувалися від укусу гадюк, дивлячись на мідного змія. Це був прообраз Ісуса Христа, який згодом помер на хресті, спасаючи нас.
Важливо пам’ятати, що Небесний Батько любить нас. Навіть свого сина віддав на смерть, щоб увесь людський рід осягнув вічне життя. Господь не хоче людей осудити, бо він прийшов усіх спасти! Тому й ми пробуджуймо віру в нашого Ісуса Христа, як Спасителя світу, каймося за вчинені прогрішення, бо він готовий нам простити більше, ніж ми нагрішили.
Дякуймо Богові за Марію
Син Божий залишив нам свою Матір Марію, вказуючи, що вона — наша мати, а ми — її дочки і сини (пор. Ів. 19, 26–27). Сьогодні святкуємо великий празник — Різдво пресвятої Богородиці. Вона прийшла на світ з волі Бога, бо люди вважали її матір Анну неплідною. На молитві Утрені молимося такими словами до Марії: «Тебе вищою від усякого творіння, Богородице, показує Син твій, який звеличує твоє від Анни народження і всіх звеселяє нині» (Утреня Різдва Богородиці, стих, пісні 3).
Дякуймо Небесному Батькові, що він подарував нам Марію, яку вибрав за матір свого Сина. Вона без гріха, її не торкнулася жодна гріховна пляма. Вона — непорочна, свята, святіша від усіх ангелів та архангелів разом узятих! Марія — наша мати, яка побачила нестачу вина у Кані на весіллі. Марія більше знає про наші потреби та наші нестачі, як брак вина на весіллі. Благаймо її, щоб випросила нам у свого Сина прощення гріхів, просімо за наших ближніх, за тих, хто воює, поранених, заснулих на полі бою, за всіх. Благаймо прощення у Марії, бо коли вона про вино пам’ятала, то більше пам’ятає про спасіння усіх нас!
Бог присутній у храмі
Пригадуймо собі кожного дня, коли прокидаємося чи піднімаємося зі сну, коли проходимо попри цей святий храм, що тут мешкає Ісус Христос під видом хліба і вина — Бог присутній тут! Линьмо думками до нього короткою молитвою, кажучи: «Ісусе, люблю тебе». Перехрестімося, проходячи біля храму, поклонімося Ісусові, знімімо з пошаною головний убір з голови. Шануймо Бога у храмі нашого серця і в спорудженому храмі, який ми сьогодні посвятили та в інших храмах, які зустрічаємо! Молімося щиро до Марії та благаймо її, щоб випросила у свого сина, Ісуса Христа, завершення війни в Україні! Пресвята Богородице, рятуй нас!
Дякую усім за спорудження цього храму, за надання місця під будову, за проєктування, фінансування та кожне найменше зусилля, щоб ця споруда, посвячена Богові, височіла посеред ваших будинків! Хай Бог усіх благословить!
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
