«Голодомор — чорна діра нашої історії»: звернення владики Миколая Бичка до Австралійської конференції католицьких єпископів

ЗВЕРНЕННЯ

владики Миколи Бичка, єпарха Мельбурнського,
до Австралійської Конференції католицьких єпископів

(9 листопада 2023 року)

Дорогі браття в єпископстві!

Дякую Вам за унікальну можливість у черговий раз донести правду про війну в Україні на Конференції католицьких єпископів в Австралії. Сьогодні вже є 623-й день війни.

Ось вже більше як півтора року росія вчиняє геноцид української нації так як це робила під час Голодомору 1932–33 років. З однією лише відмінністю: перший геноцид був через голод, а сьогодні через військові злочини проти людяності. А все через те, що непокаране зло повторюється.

Цього року виповнюється 90 років як Совєтський комуністичний режим 1932–33 років нищив голодом українську націю, незважаючи на те, що Україну називають «житницею Європи». Голодомор — не просто біль і рана. Це — чорна діра нашої історії, яка могла безповоротно поглинути не тільки Україну, але й будь-яку надію на життя. Український народ зазнав найбільшого геноциду у своїй історії серед інших народів, а саме винищення суттєвої частини людей за кількістю та за своїм значенням.

З огляду на масштаб, жорстокість і цинізм здійснення Голодомору, історія не багатьох країн світу має аналоги подібних злочинів. Голодомор був спричинений штучно, без стихії, без засухи, без іноземного нашестя, і як наслідок — мільйони людських життів були приречені на смертні тортури. Радянський уряд конфісковував і вивозив великі об’єми зерна та іншої сільськогосподарської продукції. Державні спиртзаводи в цей період працювали на повну потужність, переробляючи цінне зерно на спирт, що йшов на експорт. За невиконання завищених норм хлібозаготівель накладалися штрафи на окремих селян і цілі села, що дозволяло радянській владі конфіскувати, окрім зерна, всі інші продукти харчування в домівках людей. Геноцид голодом був спрямований передусім проти українського селянства як ядра української нації, що прагнула до незалежності як держави.

Українцям ще потрібно час вповні осмислити ці трагічні події, їх краще дослідити та донести правду всьому світу. Ми досі не знаємо всього масштабу цієї трагедії, проте точно знаємо, що голод був організований Сталіном як геноцид, який свідомо був спрямований на винищення українського народу. Цей безпрецедентний за своїм катівським розмахом злочин сталінщини завдав Україні найтяжчих втрат та коштував нації мільйонів людських життів. У пік Голодомору в Україні щодоби помирало від 25 до 30 тисяч людей.

Історичний факт Голодомору 1932–33 років в Україні на офіційному рівні визнали понад 70 країн світу, а актом геноциду — 32 країни. Варто зауважити, що 28 жовтня 2003 року Австралія однією з перших визнала Голодомор геноцидом українців. Організація Об’єднаних Націй визнала Голодомор злочином проти людства. Європейський Парламент визнав Голодомор жахливим злочином проти народу України та людяності.

Визнання Голодомору геноцидом — це насамперед встановлення правди, історичної й правової справедливості, визнання і засудження на світовому рівні факту того, що російський комуністичний тоталітарний режим цілеспрямовано здійснив найбільший злочин — геноцид української нації. І весь світ відповідно має знати й розуміти злочинну сутність Москви, яку вона намагається прикривати фальсифікацією історії й різною політичною брехнею.

Голодомор 1932–33 років — це наша спільна пам’ять і спільний біль. В Україні немає жодного роду, жодної сім’ї, яку б не зачепила ця трагедія. Мільйони наших родичів, односельців, земляків, замучених голодом — це не просто жертви несправедливості режиму. Це винищення носіїв нашої української традиції, культури та духовних цінностей. У 1932–33 роках Україна осиротіла приблизно на 7–10 мільйонів людей. Третина з них були діти.

Росія заперечує і не визнає Голодомор геноцидом, оскільки заперечення геноциду — це одна з ознак геноциду. Не може країна, яка вчинила цей геноцид, потім його визнати. Україна була окупована Радянським Союзом, тому травма залишилася непроговореною публічно, вголос і жила тільки у сімейних переказах.

Здобуття Україною незалежності створило умови для поновлення історичної справедливості та правди. Впродовж останніх 30 років було відкрито десятки пам’ятників Голодомору по цілому світі. У 2008 році в місті Києві, столиці України, був споруджений національний музей Голодомору-Геноциду, для того, щоб ніколи не втратити пам’ять про цей злочин. Пам’ятник голодомору складається з каплиці «Свічка пам’яті», висотою в 32 м. На цій свічі є висічені віконця-хрести, які символізують душі українців, померлих за час голоду. А неподалік цієї свічі, в центральній частині площі, знаходиться худенька, змордована від голоду, статуя дівчинки, яка притискає до грудей п’ять колосків пшениці. Це нагадування про жорстокий закон «п’яти колосків». Так селяни називали постанову СРСР від 7 серпня 1932 року «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення соціалістичної власності», за якою колгоспне майно прирівнювалось до державного і оголошувалось недоторканним. Голодних селян, які збирали на полі залишені після жнив колоски, розстрілювали за розкрадання державного майна.

В Україні Голодомор 1932–33 років визнано геноцидом українського народу та встановлено день пам’яті жертв голодоморів — це четверта субота листопада. Цього року день пам’яті випадає 25 листопада. Закликаю Вас цього дня долучитися до молитовної пам’яті за жертв Голодомору в Україні.

На закінчення, від імені Української Католицької Церкви дякую Австралійській Конференції Католицьких Єпископів за братній візит до України трьох єпископів з Австралії. Ця подорож стала особливим знаком надії та підтримки нашого зраненого народу зі сторони Католицької Церкви Австралії. Щиро висловлюю вдячність всім дієцезіям та єпархіям за Ваші щедрі пожертви для гуманітарної допомоги українцям, які були надіслані на Патріаршу Фундацію «Мудра Справа». Ця зима буде великим викликом для українців. Росія буде робити всі старання, щоб ракетами знищити наступні 50 % енергосистеми України, які їм не вдалося знищити минулої зими. Гуманітарні організації вже б’ють на сполох, що цієї зими 18 млн. людей будуть потребувати гуманітарної допомоги, а це на сьогодні становить половину населення України. До війни таких людей було всього 3 млн. Це є геноцид цієї війни, ціллю якого є знищення українського народу. Знаю, що деякі дієцезії планують продовжити Різдвяну збірку. Тому буду дуже вдячний Вам, якщо Ви продовжите творити добрі діла для гуманітарної допомоги українцям.

Прошу Вас і на далі молитися та постити в наміренні за мир в Україні та на Святій Землі.

Нехай Господь благословить Австралійський народ та Україну!

† Миколай Бичок,
єпископ Мельбурнської єпархії Святих апостолів Петра і Павла