СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиГлава УГКЦ в неділю Мироносиць: Наш смуток, біль і плач, як добрі жінки-мироносиці, принесімо до Христового гробу
Сьогодні українська жінка плаче і не знає як втішитися. Ті найдорожчі слова, які ми маємо сьогодні в Україні, є жіночого роду. «Батьківщина», «Україна», «Мама». І всі вони плачуть. Але те слово Боже, яке ми сьогодні чуємо, є словом, яке міняє все. Про це в неділю Мироносиць сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у проповіді під час Літургії, яку звершив у провінційному домі сестер служебниць у Львові.
«Цікаво, що ангел не відкидає і не зневажає плачу жінок-мироносиць, — підкреслив він, — а бере його начебто у свої руки, і його переміняє. Можливо, сьогодні цей смуток, біль і плач ми, як добрі жінки-мироносиці, повинні принести до Христового гробу. Принести разом з нашою любов’ю до Бога і до плачучої України, бо сьогодні цей ангел-провісник Воскресіння збирає кожну сльозу України, не дає її впасти даремно на землю і перетворює її на радість Воскресіння, що лікуватиме наші рани! Бо так треба нам сьогодні цього бальзаму на наші рани». Про це зазначає Департамент інформації УГКЦ.
Коментуючи уривок з Євангелія про жінок-мироносиць, архиєрей розповів, що слово ангела «Його нема тут, Він воскрес!» було сказане саме до жінок у дуже конкретних людських обставинах, які стали матерією та засобом для того, щоби потім все небо і земля вибухнуло пасхальним співом «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав!».
Глава Церкви пояснив, що ж саме було тією силою, яка рано-вранці привела жінок-мироносиць до вже порожнього гробу Господнього, незважаючи на перешкоди. «Любов і милосердя. Любов до того, хто став начебто осердям ненависті і злості, яка з цілого світу сконцентрувалася у тій особі, яку обдерли, закатували, обплювали, розіп’яли, нагим повісили на вселюдську зневагу. Любов і милосердя до того, кому навіть відмовили в усіх необхідних елементах релігійного похорону. Жінки ішли для того, щоби доповнити все те, що тогочасне людство не змогло доповнити, додати, пошанувати розп’ятому Богові», — сказав проповідник.
Він звернув увагу на момент, коли Господь починає перемінювати плач і смуток на радість: «Ангел начебто бере сльози жінок і їх перетворює на благовістя радості. А те миро, яке вони несли, щоби помазати тіло померлого, перетворюється на лікарство — на бальзам, яким жінки помажуть рани тих, які посьогодні в різних обставинах терплять, плачуть, страждають, шукають зцілення, шукають сили того слова — „Христос воскрес!“».
Блаженніший Святослав запевнив, що коли ми собі зможемо уявити цей порожній гріб та те, що діялося в душі жінок-мироносиць, — ми знайдемо бальзам на рани сучасного зболеного українського народу, української жінки, яка плаче, не знаючи, як утішитись.
За його словами, душпастирство Церкви в обставинах війни є душпастирством зцілення ран війни. «Господь Бог, — наголосив він, — дає те лікарство, той бальзам, ту силу міняти плач на радість українській жінці, яка говорить до серця тих дітей, які страхаються від голосу повітряної тривоги, від гуркоту тих бомб, ракет і падають на наші голови, ту силу, яка є втіхою і надією тієї мами, яка чуває над життям дитини, хоча змушена залишити свій дім, своє місто, навіть свою країну».
Проповідник пояснив, що слова «Його нема тут» є як про Христа, що воскрес, так і про біль і смуток, що зникають. Вказуючи на порожній гріб, ангел сповіщає про саме зникнення причини смутку мироносиць. Цього болю і смутку більше нема тут.
«Так нам потрібно в цю неділю, де ми вкотре переживаємо джерело пасхальної радості, щоб той ангел до нас прийшов і благовістив, що зникне той, хто вбиває і ранить Україну, щоб той Божий післанець змінив нам наш плач на радість, витер наші сльози, а вам, дорогі сестри, дав у руки те миро не для того, щоби ви намазували померлих, але лікували рани живих», — зазначив Предстоятель.
Блаженніший Святослав подякував сестрам служебницям від імені всієї Церкви за їхнє материнське служіння, зокрема в тих місцях, де сьогодні є найнебезпечніше і найтяжче. А також привітав новообрану провінційну настоятельку сестру Христофору і всіх сестер, які з’їхалися до Львова для участі у формаційних зустрічах.
«Дякую вам, сестри, за ваше свідоцтво і віру, за працю на катехитичній ниві виховання і проповідування Євангелія Христового дітям сучасної України. Дякую за ваше невтомне соціальне служіння, яке стає простором істинної любові до Бога і ближнього, які Господь приймає сьогодні так само, як колись служіння жінок-мироносиць, — сказав Глава УГКЦ і додав: — Нехай Матір Божа буде тією, що завжди буде вас потішати, буде завжди вести вас вперед до того радісного світлого Христового воскресіння, яке тут починається, але не матиме кінця у вічності».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
