СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиГлава УГКЦ у 74-й тиждень війни: На Харківщині воїни насамперед просили в мене про Cповідь та примирення з Богом
Де сягає вбивча рука росіянина, там є смерть, знищення і ненависть. А де приходить український воїн — панує простір життя, миру і перемоги. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви у 74-й тиждень повномасштабного вторгнення російських окупантів на мирну українську землю.
Предстоятель відзначив, що тривають тяжкі бої на всій лінії фронту. Ціною власного життя наші захисники крок за кроком звільняють українські міста і села, визволяють наших братів і сестер із російської неволі. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Глава УГКЦ розповів, що цієї неділі десятки тисяч українців із різних куточків України та з-за кордону приїхали до Зарваниці на Всеукраїнську прощу, щоб принести до стіп Матері Божої Зарваницької свої рани, сльози, болі та страждання, а також молитви за своїх синів, чоловіків, дочок, які вмирають на полях війни України, — молитви за наші зруйновані міста і села.
«Стоячи в молитві перед Зарваницькою чудотворною іконою, ми знову кажемо: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!» — наголосив він.
Блаженніший Святослав розповів, що їдучи до Зарваниці, він намагався відвідати громади УГКЦ, міста і села від Волині до Чернігівщини, від Полтавщини до Харківщини.
«Вдивляючись в очі, в обличчя синів і дочок України, слухаючи старців, жінок, дітей, наших воїнів, я із захопленням споглядав, як пульсує життя в тілі українського народу, як сповнена життям і надією навіть зранена Чернігівщина, Харківщина; як живе, ніби великий мурашник, український Харків буквально за 40 кілометрів від російського кордону», — зауважив духовний лідер.
«Я мав нагоду відвідати на Харківщині наших воїнів, які проходять реабілітацію після отриманих на фронті травм. Мене вразило перше їхнє прохання до мене. Наші солдати, офіцери насамперед просили про Святе Таїнство Сповіді, примирення з Богом. Я бачив сльози воїна, який казав мені: „Владико, я вже пів року не сповідався“. Не знаю, чи є ще десь у світі така армія, такі захисники, які так глибоко відчувають потребу бути примиреним із Богом, щоб стати перед обличчям смерті… Бо тільки той, хто примирений із Богом, може бути воїном, який захищає і будує мир», — переконує Предстоятель.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
