СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиГлава УГКЦ у 270-й день війни: «Повернути дитину до навчання, але не зранити — це особливий виклик для вчителя України під час війни»
Як пояснити дітям, особливо підліткам, що зараз забагато небезпеки, щоб вийти на двір? Як дітям говорити про міни, про обстріли? Як говорити, що під час тривоги треба бути в підвалі, у бомбосховищі, а не гратися надворі на майданчику? Часом педагог — це перший учитель пошани до людського життя, свого і ближнього. Тому викладач має під час війни великий простір також для власної людської, християнської місії — щоб шкільний клас став дружнім середовищем, — середовищем людського тепла, людської уваги і турботи. Нехай Господь Бог допоможе нашим учителям чувати над зраненою дитиною України. Про це сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у щоденному зверненні у 270-й день війни.
Предстоятель зазначив, що минулої ночі знову постраждала східна Харківщина, біля міста Куп’янська. Зазнали атаки російських реактивних систем чотири громади на Дніпропетровщині. Зокрема місто Нікополь. У Запорізькій області впродовж цієї ночі місцева влада отримала близько 30 повідомлень про руйнування будинків. І це в холодну пору року! Ми можемо тільки собі уявити, який жах цієї ночі пережили там наші брати і сестри. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
«Сьогодні неділя і, очевидно, кожна віруюча людина шукає дороги до храму, — сказав Блаженніший Святослав. — Ми спішимо на Божественну Літургію, бо це той простір, у якому не так людина служить Богові, як Бог приходить, щоб послужити людині. Тому це Євхаристійне богослужіння ми називаємо Службою Божою. Як милосердний самарянин зійшов до зраненої людини, яка лежала на узбіччі, і вилив на її рани ліки, бальзам зцілення, так і тоді, коли ми приходимо на Божественну Літургію, Службу Божу, до нас із небес сходить сам Христос. Тому сьогодні молімося в наших храмах за зцілення ран нашого народу. Просімо в Господа Бога миру і перемоги над російським окупантом».
Патріарх продовжив роздуми над тим, як нам виховувати молоде покоління в часи війни. «Ми знаємо, що школа — це перше середовище, яке дитина пізнає поза своєю домівкою. Це наче перший крок у великий, незнаний світ поза власною родиною. І ми знаємо, що виховання — це передусім навчання, як правильно будувати стосунки з іншими людьми, як знайомитися з людиною в тому зовнішньому до нас світі», — зазначив архиєрей і наголосив, що в умовах війни шкільний простір набирає особливого значення.
«До української школи сьогодні часом приходить дитина з уже перевантаженою психікою, — дитина, яка або стала свідком насилля, або його жертвою. Сама здатність дитини будувати стосунки є відмінною від тієї, що була в мирний час. Іноді така травмована психіка призводить до того, що дитина має великі труднощі з концентрацією уваги, перебуває в стані постійної підвищеної тривожності. Педагоги, вчителі розповідають, що діти прямо під час уроку дізнаються про те, що з їхніми рідними щось сталося або що їхнього дому більше немає. Після втрати дитина здебільшого на якийсь час „випадає“ з навчання. Вона горює, не здатна вчитися, сприймати якусь іншу інформацію, яку вчитель хоче донести їй під час уроку», — зазначив Предстоятель і додав: «Боже, наш Учителю добра та істини, підтримай наших учителів і педагогів у їхній непростій місії!»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
