СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиГлава УГКЦ до молоді: «Пандемія вчить нас не боятися, а навпаки — розуміти, що ми все ж таки сильні»
Саме про Божу силу і владу — зцілювати і давати життя — так важливо пам’ятати сьогодні, коли наш світ тремтить через пандемію, що зробила нас заручниками страху. Вірус немилосердно вбиває і калічить — мабуть, у кожного є друзі, родичі чи знайомі, які стали його жертвами.
Про це мовиться у посланні Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава до молоді на Квітну неділю.
Вербна неділя, свято Господнього входу в Єрусалим — це той день, коли Церква з винятковою увагою огортає молодь своїми думками і молитвами.
«Ми хочемо супроводжувати молодих людей, які зростають і формуються в цей час величезних викликів і випробувань. Якщо вам зараз двадцять один рік, то третина вашого життя пройшла огорнена мороком війни на Сході України, а останні півтора року ви переживаєте глобальну пандемію, якої світ не знав уже століття», — пише Глава Церкви.
До цих лих варто додати ще політичну поляризацію, економічні негаразди в багатьох країнах нашого проживання та особисту турбулентність, яка притаманна кожній молодій людині, — отримаємо заплутаний клубок, а часом майже вибухову суміш.
«Але Христос дає шанс усім, — переконує Блаженніший Святослав, — Цар, якого сьогодні вітаємо вербовими галузками, нічого в нас не забирає, а все нам подає і віддає. Дарує і захищає „життєвий простір“ для всіх, здійснює всі мрії сучасної молодої людини. Він не просто відкриває сенс життя, як великий учитель чи пророк, а дає його, як може лише Бог».
Глава УГКЦ наголошує, що коронавірус поцілив у саме серце людських стосунків. Сьогодні інша людина в нашій людській уяві являє собою не таїну і можливість, а небезпеку і загрозу. Коронавірусний світ уже змінив наші рефлекси та звички. Людство вже понад рік живе в режимі самозбереження. Незнайомці в громадському транспорті чи супермаркеті не можуть обмінятися випадковими усмішками, а друзі стримуються від спонтанних обіймів підтримки та приязні. Захищаючи своїх старших родичів від хвороби, ми мимовільно розширюємо межі їхньої самотності.
Наші ближні, вважає Предстоятель, — це не лише небезпека, а й порятунок. Йдеться про лікарів, які відчайдушно борються за кожне життя; про волонтерів, які купують апарати штучного дихання та кисневі концентратори; про доброчинців, які допомагають коштами і продуктами; про тих, які, дотримуючись правил, зберігають людяність; про наших ближніх і друзів, які, попри всі обмеження, супроводжують нас своїми зичливими думками, щирою молитвою, щоденною послугою.
«Пандемія вчить нас не боятися, а навпаки — розуміти, що ми, незважаючи на свою крихкість, все ж таки сильні. Однак ми ще не повністю усвідомлюємо, наскільки зранені теперішнім досвідом і наскільки глибока ця глобальна травма. Коронавірус оголив і загострив емоційні та соціальні проблеми в багатьох людей», — вважає Блаженніший Святослав.
«Ми знімемо маски — та чи зможемо довіряти? Чи не буде нашим автоматичним рефлексом замкнути домівку і серце перед болем іншого, лишень пробіжить тінь страху, що він може бути загрозою?» — риторично запитує духовний лідер.
На ці запитання, каже він, немає готових відповідей. «Дорогі молоді люди, саме разом із вами Церква їх шукатиме і намагатиметься гоїти рани сучасної людини, спричинені пандемією та іншими викликами й проблемами, які увиразнила глобальна хвороба», — запевняє Глава УГКЦ.
Людство потребує Цілителя. Лише Він, наголошує Предстоятель, здатний нас захопити, зворушити, наповнити змістом, дати відчуття, що ми спроможні і цей шторм пережити. Господь стишує бурю і водночас вчить нас веслувати.
За матеріалами Департаменту інформації УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
