СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЄвангеліє від Марії. День одинадцятий: Дар життя
Увага до людського життя, а особливо до хворого, до людей поважного віку, до дитини глибоко заторкує місію Церкви. Вона почувається відповідальною за те, щоб брати участь у дебатах, які розглядають тему людського життя, подаючи свою позицію, яка ґрунтується на Євангелії. У багатьох країнах рівень життя здебільшого пов’язаний з економічними можливостями, з «добробутом», із красою та втіхами фізичного життя, забуваючи про інші виміри, глибші, духовні й релігійні взаємини. Насправді у світлі віри та розуму людське життя завжди святе та безцінне. Не буває так, щоб одне людське життя було сакральнішим за інше. Кожне людське життя — святе!
«Культура відкинення»
Вважаю, що цей час — найбільший час антропологічного редукціонізму. З людиною стається те саме, що й із вином, коли стає горілкою: воно проходить через дистиляційний апарат. Більше не є вином, а чимось іншим. Можливо, кориснішим, якіснішим, але не вином! Подібне стається з людиною. Вона проходить через цей апарат і все. Кажу це серйозно! Людина втрачає свою людяність і стає інструментом соціальної, економічної системи, де панує невідповідність. Коли людина втрачає свою людяність, що нас тоді чекає? Стається те, що мені випадає сказати зрозумілою усім мовою: політика, соціологія, поведінка «відкинення». Відступається від того, що служить, бо людина не є в центрі. І коли людина не в центрі, тоді щось інше є у центрі, і людина тоді служить цьому. Отже, ця ідея — врятувати людину, щоб вона повернулася в центр: у центр суспільства, у центр думок, у центр роздумів. Привести людину ще раз до центру.
Берегти життя
Кожне цивільне право визнає первинне і фундаментальне право на життя, яке не піддається якимось умовам, ані економічним оцінкам, а тим паче ідеологічним. «Подібно до того, як заповідь „Не вбий“ ставить виразну межу, щоб захистити цінність людського життя, так сьогодні мусимо сказати „Ні“ економіці, яка не керується мораллю, і соціальній нерівності. Така економіка вбиває. Людину розглядають як засіб, який можна використати, а пізніше викинути. Ми започаткували культуру „відкинення“» (Радість Євангелія, п. 53). І там само відкидається життя. Один із найбільших ризиків, з якими стикається наша епоха — це розходження між економікою і мораллю, між ринковими можливостями, які походять від нових технологічних можливостей, і базовими етичними нормами людської природи, завжди більш занедбаними. І тому важливо утвердити чітку позицію проти кожного замаху на життя, а особливо — невинне і незахищене. Немовля в лоні матері — невинне. Пригадаймо слова Другого Ватиканського собору: „Життя вже від самого зачаття слід берегти з найбільшою турботою. Аборт і дітовбивство є мерзенними“ (Радість і надія, п. 51). Пригадую, це було багато років тому, як я проводив конференцію для лікарів. Після конференції я привітав їх. Це було давно. Вітався із ними, спілкувався, і один із них мене відкликав убік. Він мав торбинку і сказав мені: „Отче, я хочу це залишити вам. Це інструменти, які я використовував, коли робив аборти. Я зустрівся з Господом, покаявся, а тепер борюся за життя“. Мені передав усі ці інструменти. Моліться за того чоловіка-молодця! Той, хто є християнином, завжди змагатиметься за це євангельське свідчення: відважно і з любов’ю берегтиме життя на всіх його етапах. Заохочую вас робити це завжди у дусі зближення, близькості, щоб кожна жінка почувалася вислуханою, сприйнятою і супроводженою.
Святість кожного життя
Увага до людського життя, а особливо до хворого, до людей поважного віку, до дитини глибоко заторкує місію Церкви. Вона почувається відповідальною за те, щоб брати участь у дебатах, які розглядають тему людського життя, подаючи свою позицію, яка ґрунтується на Євангелії. У багатьох країнах рівень життя здебільшого пов’язаний з економічними можливостями, з «добробутом», із красою та втіхами фізичного життя, забуваючи про інші виміри, глибші, духовні й релігійні взаємини. Насправді у світлі віри та розуму людське життя завжди святе та безцінне. Не буває так, щоб одне людське життя було сакральнішим за інше. Кожне людське життя — святе! Як немає якогось людського життя, яке якісно значніше чи суттєвіше за інше. Хіба що в силу засобів, прав, більших економічних і соціальних можливостей.
Колись панівна думка пропонувала «фальшиве співчуття» жінці, якщо вона хотіла зробити аборт, та допомогу; застосовувати евтаназію — гідний вчинок; наукове досягнення — «продукувати» дитину і вважати це за право замість того, щоб прийняти її як дар; використовувати людські життя як лабораторні запчастини, щоб, імовірно, рятувати інших. Євангельське співчуття є тим, що супроводжує у важкі хвилини, як Добрий Пастир, який «бачив», «змилосердився», наблизився та надає реальну допомогу (пор. Лк. 10, 33).
Ми живемо в часи експериментів над життям. Але тільки експериментувати — замало. Натомість варто народжувати дітей та приймати їх як дар, — я вже про це казав. Не грайтеся із життям. Будьте уважні, тому що це гріх проти Творця, проти Бога Творця, який створив світ саме таким. Колись у моєму священничому житті я чув багато заперечень. «Наприклад, скажи мені, а чому Церква проти абортів? Це релігійна проблема?». «Ні, ні, не релігійна проблема». «Це філософська проблема». Це питання наукове, тому що там є людське життя, і саме тому не годиться відкидати людського життя, щоб розв’язати проблему. «Але ні, модерна думка…». «Слухай, в античній і сучасній мові слово „вбивати“ означало те саме!» Це також стосується евтаназії. Знаємо, що до багатьох людей поважного віку в теперішній культурі відкинення застосовують приховану евтаназію. Але також є інша. І це кажу Богові: «Закінчую життя так, як я хочу». Це гріх проти Бога Творця. Думайте добре над цим.
† Папа Франциск
На фото: Київсько-Зарваницька чудотворна ікона Матері Божої
