Євангеліє від Марії. День двадцять шостий: Марія — ікона радості

26 травня 2020

Добро — це нагорода самого себе. Воно наближає до Бога, Найвищого Добра. Допомагає нам думати так, як Він, бачити реальність життя у світлі Його задуму любові щодо кожного із нас, насолоджуватися малими повсякденними радощами та підтримує нас у труднощах і випробуваннях. Добро незрівнянно більше вартує, аніж гроші, які розчаровують, тому що ми створені, щоб прийняти Божу любов і дарувати її, а не міряти кожну річ ціною грошей чи влади, що є небезпекою, яка вбиває усіх.

Євангеліє від Марії. День двадцять шостий: Марія — ікона радості

Радість — це гармонія

Дорогі родини, ви всі добре знаєте, що правдива радість, яку переживають у родині, не є чимось поверховим. Вона не походить від речей, від сприятливих обставин… Правдива радість виникає із глибокої внутрішньої гармонії між людьми, яку всі відчувають у своєму серці. Вона допомагає нам відчути красу бути разом та підтримувати одні одних на життєвому шляху. Але в основі цього почуття глибокої радості є Божа присутність, Його присутність у родинах, Його милосердна й відкрита на всіх любов. Передовсім терпелива любов. Терпеливість — це Божа чеснота, яка у родині навчає нас мати цю терпеливу любов одні до одних. Будьте терпеливими між собою. Майте терпеливу любов. Тільки Бог знає як творити гармонію з відмінностей. Якщо бракує Божої любові, родина також втрачає гармонію, переважає індивідуалізм і зникає радість. Натомість родина, яка переживає радість віри, передає її спонтанно, вона — світло світу й сіль землі, закваска для всього суспільства.

Живіть завжди у вірі та простоті як Свята Родина з Назарета. Нехай радість і мир Господні будуть завжди з усіма вами!

Розділити радість

Марія досвідчила Божу доброту та проголосила великі речі, які Він довершив у Ній (пор. Лк. 1, 46–55). Покладалася не на свої сили, а на Бога з Його безмежною любов’ю. І тому залишилася поруч із Сином, якого всі покинули; молилася (пор. Ді. 1, 14). Також і ми покликані перебувати в Божій любові й любити інших. У цьому світі, в якому відкидають споконвічні цінності й усе змінне, у якому тріумфує «Використовуй і викидай», у якому здається, що люди мають страх перед обов’язками і життям, Діва заохочує нас бути чоловіками і жінками, постійними в добрих справах, які вміщають дане слово, які завжди вірні. І це тому, що довіряємо Богові та ставимо в центрі нашого життя і Його, і тих осіб, яких любимо.

Відчувати радість і ділитися нею з тими, які нас оточують, підносити серце, не піддаватися негараздам, залишатися на шляху добра, невтомно допомагаючи тим, які пригноблені голодом і стражданнями. Ось важливі поради, які Мати Милосердя з Ель де Кобре нам дає. Вони корисні і на сьогодні, і на завтра. У її материнські руки поручаю пастирів, релігійні спільноти та вірних Куби, щоби Вона додавала відваги євангельському обов’язку і їхній свободі, вчиняючи з любові фортецю суспільства. Таким чином не бракуватиме радості до життя, відваги, щоб служити та бути наполегливими в добрих ділах.

Християнин не може бути песимістом

Дорогі друзі, якщо ми ходимо в надії, дозволяючи собі дивуватися з нового вина, яке дає нам Ісус, то в наших серцях є радість, і ми не можемо не бути свідками цієї радості. Християнин завжди радісний, ніколи не є сумним. Бог нас супроводжує. Ми маємо Матір, яка завжди заступається за життя своїх чад, за нас, подібно як цариця Естера в першому читанні (пор. Ест. 5, 3). Ісус показав нам, що обличчя Бога — це обличчя люблячого Батька. Гріх і смерть переможені. Тож християнин не може бути песимістом! Він не подібний до людей у постійній зажурі. Якщо ми справді любимо Христа та відчуваємо, як сильно Він нас любить, то наші серця «засяють» з радості, яка передаватиметься всім навколо. Венедикт XVI сказав: «Учень знає, що без Хреста немає ані світла, ані надії, ані любові, ані майбутнього» (Вітальне слово на П’ятій спільній конференції єпископів Латинської Америки та Карибського басейну, Апаресіда [13 травня 2007], Повчання ІІІ/1 [2007], с. 861).