Євангеліє від Марії. День двадцять п’ятий: Молодь і Марія

25 травня 2020

Молоді генерації

Дивлячись на вас, я бачу обличчя багатьох хлопців і дівчат, яких бережу у своєму серці, задля яких потрібно невтомно працювати, бо знаю, що вони відкинені.

Я часто повертаюся до цієї теми, бо неозброєним оком видно, як активно нав’язується культура відкинення. Те, що не служить, те і відкидають. Відкидають молодь, бо її не виховують і не хочуть. Народжуваність деяких високорозвинених народів викликає тривогу. Відкидають і людей поважного віку. Пригадуєте, що я сказав про дітей та про людей поважного віку в майбутньому? Нав’язується прихована система евтаназії: призначають соціальну допомогу на якийсь час, а згодом і так умираєш. Відкидають молодь, відкидають старших, а тепер є нове відкинення. Уся молодь у розвинених країнах не має праці. Йдеться про сімдесят п’ять мільйонів молоді у високорозвинених країнах, яким до двадцяти п’яти років і які без роботи. Відкидають молоде покоління. Таке явище зобов’язує нас знайти вихід, не залишати їх напризволяще, принаймні спробувати це зробити. Це є наша праця. Всі, а особливо діти і молодь потребують відповідної атмосфери, середовища проживання, у якому б мали необхідні умови для їхнього особистого гармонійного розвитку та більшого входження у суспільство. І тому важливе завдання — творити «мережу» розширених і міцних людських взаємин, яка б підтримувала дітей, серйозно допомагала б їм бути по-справжньому відкритими до реальності, щоб вона була справжнім місцем зустрічі, у якому правдиве, добре та гарне знайшли би справжню гармонію.

Великий і мудрий народ не обмежується тільки тим, щоб любити свої античні традиції, а також дбає про молодь, намагаючись передати їй багатство свого минулого та пристосувати до викликів сьогодення. У цьому контексті, я вважаю, дуже важливо роздумувати про необхідність передати нашій молоді дар миру.

Ви, молоде, є теперішнім Церкви

Роздумуймо над словом «молодь». Ви і ваші друзі сповнені оптимізму, енергії, маєте добру волю. Характерні риси цього періоду притаманні вашому життю. Дозвольте Христові перемінити ваш природній оптимізм на християнську надію, вашу енергію — на моральні чесноти, вашу добру волю — на справжню любов, яка вміє жертвувати! Саме таким є шлях, яким ви покликані прямувати. Це є шлях, щоб перемогти все те, що загрожує надії, чеснотам і любові у вашому житті й у вашій культурі. Таким чином, ваша молодість стане даром для Ісуса та світу. Як молоді християни, незалежно від того, чи ви є працівниками, чи студентами, чи вже обрали якусь професійну діяльність, чи відповіли на поклик до подружнього, богопосвяченого чи священничого життя, ви є не лише частиною майбутнього Церкви, а й необхідною і любленою частиною теперішнього Церкви! Ви — теперішнє Церкви! Будьте у єдності між собою та зі своїми священниками і єпископами, все більше наближайтесь до Бога, віддайте ці роки на будування святішої, милосерднішої і смиреннішої Церкви.

Дорога мужності

Відвага! Це чеснота та постава молоді. Світ потребує відважних молодих людей, а не боягузів. Молоді, яка йде дорогами, а не стоїть на місці. Із пасивною молоддю не йдемо уперед! Молоді, щоб завжди мала горизонт, щоб рухалася вперед, а не молоді, яка йде на пенсію! Це сумно! Сумно дивитися на якогось молодого, що на пенсії. Ні, молодий мусить йти вперед цією дорогою мужності. Вперед усі! Цього вечора ваша перемога, ваша праця — допомогти змінити цей світ, зробити його набагато кращим. Це ваше завдання: будувати нове місто. Завжди вперед у новому місті: з правдою, з добротою, з красою, яку Господь нам дав. Не бійтеся, не дозвольте, щоб у вас вкрали надію. Життя ваше! Воно є вашим. Ви маєте зробити так, щоб воно процвітало, приносило плоди всім. Людство дивиться на нас, а також дивиться на вас на цій дорозі мужності. Запам’ятайте: на пенсію йдуть у шістдесят п’ять років! Молода людина не повинна йти на пенсію ніколи! Відважно має йти вперед.

Прагніть високих речей

Людське серце стремить до високих речей, до важливих цінностей, до глибокої дружби, до взаємин, які зміцнюються, а не розриваються під час життєвих випробувань. Людське творіння прагне любити і бути любленим. Наше найглибше прагнення: любити та бути любленими. Це остаточно. Тимчасова культура не підносить нашої свободи, не виявляє нашого правдивого призначення, наших справжніх цілей. Це є фрагментарне життя. Не дозвольте вкрасти у вас бажання будувати в житті великі та важливі справи! І це є те, що веде вас уперед. Не вдовольняйтеся малими цілями! Прагніть щастя, майте відвагу, відвагу вийти поза себе самих, будувати повною мірою наше майбутнє разом з Ісусом.

Самі не зможемо цього зробити. Під тиском різних подій і моди самі ніколи не зможемо знайти правильного шляху, і якщо навіть знайдемо, то не матимемо достатньо сили, щоб наполегливо йти, протистояти піднесенням і непередбаченим перешкодам. І тут згадується заклик Господа Ісуса: «… Якщо хочеш… йди за мною». Каже нам, що Він супроводжуватиме нас на нашому шляху не тому, щоб використати нас чи зробити рабами, а щоб вчинити нас вільними. У цій свободі Він хоче супроводжувати нас на шляху. Тільки разом з Ісусом, благаючи Його і наслідуючи Його, знайдемо розуміння і силу йти вперед. Він нас безмежно любить, вибрав нас, цілковито віддався кожному із нас. Він є нашим захисником та старшим братом і буде нашим єдиним суддею. Як чудово розглядати поточні події життя в Ісусовому товаристві, мати з собою Його Особу і Його послання! Він не забирає нашої автономії чи свободи, а навпаки, чинить нас сильнішими в наших слабкостях, допомагає нам справді бути більш свобідними, свобідними, щоб робити добро; сильними, щоб продовжувати його робити; здатними прощати та здатними просити прощення. Це Ісус нас супроводжує, таким є Господь!

Слова, які я часто люблю повторювати, бо ми нерідко їх забуваємо, — що Бог не втомлюється нам прощати. І це правда! Його любов настільки велика, що завжди близька до нас. Ми втомлюємося просити прощення, але Він завжди прощає, щоразу, коли ми Його про це просимо.

Він повністю прощає. Стирає і забуває наші гріхи, якщо ми звертаємося до Нього в покорі та з довірою. Він допомагає нам не знеохочуватися у труднощах, не вважати їх нестерпними; покладаючись на Нього, знову закинете ваші сіті на дивовижну та багату ловитву риби, матимете відвагу й надію зустрітися віч-на-віч із труднощами, які походять із економічної кризи. Відвага і надія — характерні риси всіх, вони особливо притаманні молоді. Відвага і надія. Майбутнє, очевидно, — у Божих руках, у руках завбачливого Отця. Це означає, що ми маємо не нехтувати труднощами, а дивитися на них як на тимчасові та переборні. Труднощі, кризи, за Божою допомогою і з доброю нашою волею можуть бути перенесені, переможені й перемінені.

Насамкінець хочу сказати декілька слів про проблему, яка вас заторкує, проблему, яку переживаєте зараз — це безробіття. Сумно зустрічати молодь, яка каже: «Ні, ні». Що означає це: «Ні, ні»? Не навчаються, тому що не можуть, не мають можливості і не працюють. Це виклик, який ми усі спільно маємо здолати. Мусимо йти вперед, щоб перемогти цей виклик! Не можемо змиритися з тим, не можемо втратити молодого покоління, яке не має достойної праці! Праця дає нам гідність, і ми повинні робити все можливе, щоб не втратити цілого молодого покоління. Потрібно розвивати нашу креативність, щоб молодь відчувала радість гідності, яка походить від праці. Покоління без праці — це майбутній виклик для Батьківщини і людства. Допомагаймо одні одним знайти правильний шлях виходу, допомоги, солідарності. Молодь відважна, — це я говорив, — молодь надіється. І третє: молодь має здатність бути солідарною. Солідарність — це слово, яке сучасний світ не хоче чути. Дехто думає, що це нецензурне слово. Ні, ні, воно не лайливе; це християнське слово: йдіть уперед із братом, щоб допомогти пережити проблеми. Відважно, з надією і солідарністю.

† Папа Франциск

На фото: Вербицька чудотворна ікона Матері Божої