СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Єпископу потрібні священники», — владика Григорій Комар до душпастирів Апостольського екзархату в Італії
Під час зустрічі священників Апостольського екзархату в Італії, яка відбулася 28–30 квітня 2025 року в м. Монтегротто, апостольський адміністратор Григорій Комар звернувся до присутніх зі словом, у якому підкреслив важливість щирих і довірливих стосунків у формуванні братерської священничої спільноти.
Під час промови владика поділився особистими спогадами про початок свого єпископського служіння, наголосивши, що перший і, за його словами, найважливіший урок він отримав не в академічному середовищі, а від дітей, які молилися в церкві. Про це повідомляє пресслужба Апостольського екзархату в Італії.
«Пригадую собі, коли у 2014 році мене проголосили єпископом, я був на одній парафії. І парох зробив оголошення людям про те, що між нами є священник, якого Папа проголосив єпископом. На Літургії спереду храму стояло дуже багато дітей. Тоді священник спонтанно звернувся не до дорослих парафіян, але саме до дітей. Він запитав: „Діти, як ви думаєте, що для цього новопроголошеного єпископа буде найголовнішим? Що йому найбільше потрібно?“ Я думав, що вони скажуть: йому потрібно багато молитися чи щось подібне. Але діти почали в один голос кричати: „Йому потрібні священники!“»
У цьому простому дитячому свідченні, за словами владики, закладена глибока істина: єпископ не може здійснювати своє служіння без щирої, довірливої співпраці з духовенством. Тому владика наголосив, що він щиро прагне продовжити цей дух єдності та відкритості, подібно до того, який впродовж одинадцяти років він плекав разом священниками в Самбірсько-Дрогобицькій єпархії.
«Це був мій перший і найважливіший урок на самому початку мого єпископського служіння, який мені дали не професори, а діти, які молилися в церкві. Я дуже добре це запамʼятав і впродовж 11 років мого служіння як єпископа-помічника завжди старався дбати про добрі стосунки зі священниками, бо розумів, як багато від цієї співпраці й щирості залежить. Єпископ сам нічого не зробить: його устами, руками, очима, серцем у кожній окремій парафії і громаді є священник, якого він для неї призначив, який єпископа для вірних представляє. Тому я дуже хочу продовжити ті самі стосунки — пошани, довіри і любові, які я будував і зміцнював у Самбірсько-Дрогобицькій єпархії».
Ще однією темою звернення також стала особиста відповідальність священника за власне спасіння: «Коли дивимось на своє священниче чи єпископське служіння, то часто фокусуємо увагу на тих, кому ми служимо: парафіянам, спільнотам, різним людям. Але мені здається, що передусім все, що ми робимо — робимо для свого спасіння. Священник може робити прекрасні речі, але якщо ці ініціативи та діяльність не ведуть його до особистого освячення — яку вони мають цінність? Ким є цей священник? Функціонером, надавачем послуг?
Тому, коли ми запитуємо себе: «Чому я є саме тут?» — то можемо відповісти словами одного єпископа: «Бо Господь Бог не мав іншого способу тебе спасти — Він поставив тебе в такі життєві обставини, щоб ти освячувався». Ми є тут, щоби служачи нашим вірним, допомогли їм осягнути спасіння і самі удостоїлися вічної нагороди в небі».
Тому щиро вірю, що нам вдасться побудувати щирі, дружні, відкриті стосунки між нами як одна священнича братерська спільнота, яка служить для добра вірних і взаємно освячується задля спасіння наших душ», — мовив він на завершення.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦЛокації
Персони
Владика Григорій КомарАпостольський адміністратор Апостольського екзархату для українців-католиків в Італії, Голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ
