СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЄпископ Маріуш Дмитерко: «Від Вифлеєму до Йордану — об’явлення Любові Тройці»
У празник Хрещення Господнього владика Маріуш Дмитерко, єпископ-помічник Вроцлавсько-Кошалінської єпархії, зосередив увагу вірних на події над Йорданом, де Ісус Христос об’являється світові як Син Божий і Спаситель. Роздуми над цією таємницею відкривають глибокий зв’язок між Богоявленням, Пасхою та християнським хрещенням, яке дарує людині нове життя в Бозі.
З цієї проповіді єпископа Маріуша Дмитерка ви дізнаєтеся:
- чому літургія Церкви веде вірних від Вифлеєму до Йордану і що означає цей перехід?
- чому життя Ісуса від самого початку розглядається як шлях до хреста?
- у чому полягала місія Йоана Хрестителя і яким було значення його хрещення?
- чому прихід Ісуса на Йордан став несподіванкою для Йоана Хрестителя?
- які два виміри має подія Хрещення Ісуса в Йордані та як вони пояснюються в тексті?
- який заклик до особистого життя християнина випливає з таїнства Хрещення?
Від Вифлеєму до Йордану
Літургія Церкви скеровує сьогодні наш погляд на таємницю хрищення Ісуса Христа у Йордані від Йоана. Ми є запрошені, щоб у просторі нашої віри відбути свого роду прощу з Вифлеєму на ріку Йордан. Тексти літургійні віддзеркалюють цей швидкий перехід з таїнства в таїнство: «Бо в попереднім празнику ми бачили тебе дитям, а в теперішнім — досконалим тебе бачимо від досконалого, явленного нашого Бога» (Молитва на Водосвяття — Молитвослов); і скеровують наш погляд на подію над Йорданом: «Ангельські хори, поспішайте, з Вифлеєму до вод Йорданових! Спіши й ти Іване, залишивши пустиню! Радій, ріко, і приготуйся, а вся земля нехай веселиться, бо Христос, як добросердий, іде змити гріх Адама» (Cтихира Утрені Передсвяття Богоявління).
Спокуса залишитися у Вифлеємі
Ми, можливо, б хотіли бодай ще трошки продовжити наше перебування у Вифлеємі, біля народженого Дитяти Ісуса, щоб насолоджуватися таємницею Воплочення Божого Сина і безмежної любові Бога об’явленої в беззахисному немовляті. Знаючи, як виглядатиме земний шлях нашого Спасителя, бажали б зупинити час у просторі скромної печери і ясел. Кожен з нас тут присутніх дорослих, можливо не один раз мріяв, щоб повернутись до дитинства, до тих безповоротних вже хвилин, коли було може бідно і скромно, але якось так простіше і нормальніше.
Тінь Голгофи над життям Спасителя
Треба, однак, простувати з Ісусом далі, бо ми усі є запрошені бути активними учасниками Його спасительного діла супроти нас. Як казав великий богослов Ханс Урс фон Бальтазар — ціле життя Ісуса було прямуванням на хрест. Син Божий прийшов на цей світ відкупити людство від неволі сатани, смерті і гріха. Тому навіть дитинство Ісуса не було ніяк безтурботним, але вже на ньому стелилася тінь Голгофи. Недовго після народження і Його появи світові, ми побачили, як у своїх основах задрижало з переляку царство диявола і його слуг: «Почувши це цар Ірод, стривожився, і ввесь Єрусалим з ним. (…) побачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі та по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше ніж два роки (…)» (Мт. 2, 3.16).
Йоан Хреститель — голос у пустині
Ісус Христос спішить на Йордан, щоб у ньому христитися від Йоана. Св. Йоан Хреститель наповнений «Духом Святим вже з лона матері своєї» (Лк 1, 15) є Ним посланий на Йордан, щоб кликати людей до навернення, «проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів» (Мр 1, 4; Лк 3, 3). Він свідомий своєї місії підготовки людських сердець на прихід Месії, Який єдиний має владу відпускати людські гріхи. Св. Йоан є покликаний з пустині, щоб пустині людських сердець перемінились на святині Живого Бога. На восьмий день — день свого обрізання, маленький Йоан почує від батька Захарії пророцтво: «А ти, дитино пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх, (…) щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру» (Лк 1, 76–77.79).
Плід гідний покаяння
Пророк Йоан був неначе маленький світильник посланий кинути світло правди у людські серця сповиті темрявою незнання Бога і моральною смертю. Своїм словом, неначе розжареним мечем, торкався найбільш поранених через гріх вимірів життя людини, щоб скерувати її на шлях покаяння і внутрішнього зцілення: «Голос вопіющого в пустині: „Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його (…). Принесіть же плід гідний покаяння (…). Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть“ (Мт 3, 3. 8.10). Проповідуючи конечність покаяння, намагався відкрити людині внутрішній зір душі, щоб вона побачила і усвідомила свій гріх, який її поневолює і віддалює від Бога. Допомагаючи грішникові станути в правді і пізнати свій стан, Йоан спрямовував його серце і розум на пізнання правдивого Бога — як Світла „що просвітлює кожну людину“ (Йо 1,9). Відтак, кожен каянник навернений і просвічений Божим світлом, отримував наново вивищення до гідності Божих дітей які „від Бога народилися“ (Йо 1,13).
Пророк Йоан, отже, сам не відпускав людських гріхів, але христив хрищенням покаяння. Перекладаючи це на церковну практику підготовки християнина до Святої Тайни Покаяння, Йоан як кожен священник був тим, який своєю проповіддю мав допомогти людині зробити іспит совісті, збудити жаль за гріхи і міцне бажання переміни дотеперішнього життя. Відтак визнані гріхи залишалися у йорданських водах: «Тоді виходили до нього Єрусалим і вся Юдея, і вся околиця йорданська і приймали хрищення від нього у річці Йордані, сповідаючись у своїх гріхах» (Мт 3, 5–6).
Святий Йоан занурював у водах розкаяних грішників і з нетерпінням очікував Цього, який у водах утопить людські гріхи: «Я вас хрищу водою, але йде сильніший від мене, (…). Той буде вас христити Духом Святим і вогнем» (Лк 3, 16).
Відбувається, однак, щось таке, чого Пророк Йоан не сподівався. Не має якогось спектакулярного чудеса вогню, який пожирав би нагромаджені гріхи. Ісус приходить на Йордан як смиренний Агнець. Він не виступає як суддя, який грізним пальцем вказує на грішників. Не стає на другому березі ріки, щоб бути пасивним глядачем того всього, що відбувається у Йордані. Цей, який є самою Воплоченою Святістю, стає разом з грішниками в черзі до Йоана. Цей, який єдиний безгрішний, вповні солідаризується і ототожнюється з ними, входячи у води йорданські повні гріхів. Саме цей момент є прообразом Його майбутнього зшестя до гробу і до адового царства смерті.
Йордан як прообраз Пасхи
Ісус бере на себе цілу йорданську відхлань гріхів людства і вогнем Божої любові їх спалює. Гріх — як чуємо з євангельського опису — не має над Ним жодної влади, оскільки Ісус виходить з води неначе воскреслий та переможний, і вводить відновлене людство у Таємницю Бога, який об’являється як Тройця Божественних Осіб: «А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб і зійшов на нього. І голос пролунав з неба: „Це Син мій любий, що я його вподобав“» (Мт 3, 16–17). A Св. Йоан Хреститель побачивши Троїчне Об’явлення скаже: „Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає“ (Йо 1, 29).
Епіфанія Любові
Подія хрищення Ісуса Христа у Йордані має отже два невіддільні виміри: епіфанійний та креаційний.
Йорданове хрищення Ісуса є святом Епіфанії, у якій стаємо свідками і учасниками вершини об’явлення природи Бога, який є Тройцею Божих Осіб. Усі Божественні Особи Пресвятої Тройці об’являють саму суть природи Бога, який є Особовою Любов’ю. Любов, яка в реляціях Осіб Пресвятої Тройці має свою повноту і вершину, не закривається однак в крузі Божественного Життя, але життєдайною рікою виливається назовні — до людини. Людина стає адресатом об’явлення Бога як Любові.
Всюди там де маємо до діла з об’явленням Бога у Тройці, маємо також до діла з творчим актом, а детальніше з новим творчим актом. Бо, як на початках, Бог Отець дивлячись на Сина творив людину на свій образ і подобу, а над творінням ширяв животворчий Дух Божий; так тепер Син Божий у водах Йордану бере на себе грішну наготу старої людини. На Сина Божого сходить і на Ньому спочиває Святий Дух, який неначе оживляє людину і зодягає в нову одежу — самого Ісуса Христа. У Ісусі Христі людині є подарована гідність Божої дитини і спадкоємця життя на віки у небі, яке відкриває сам Отець.
Спасительна дія Отця, Сина і Духа
Таким чином над Йорданом бачимо три основні дії самого Бога по відношенні до людини: Син Божий з безмежної любові до людини рятує її з неволі гріха і смерті; в силі Духа Святого, який з Ним співдіє, воскрешає ціле людство і возносить у Собі на небо. Бог Отець відкриває людині небо, як місце її відвічного призначеннчя і підтверджує відкупительну місію свого Сина заявляючи: люблю Тебе мій Сину нескінченною любов’ю за Твою нескінченну любов до людини. В цей спосіб в об’яленні Бога над Йорданом маємо прообраз Пасхи Христової.
Жити гідністю Божих дітей
Сьогодні дорогі, ми є запрошені наново усвідомити собі велич нашої християнської гідності Божих дітей, яка була нам подарована в обряді Святої Тайни Хрещення. Кожен з нас народився тоді як нове сотворіння з «води і Духа» і отримав участь у житті самого Бога: «Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися» (Га 3, 27).
Сьогодні маємо особливу нагоду подякувати Богові за Його вірність і незмінну любов супроти нас. Особливо подякуймо і помолімся за наших батьків, які принесли нас до святої Тайни Просвічення. Це також добра нагода, щоб зробити іспит совісті і побачити; наскільки в нас проявляється і є присутнє життя нової людини зодягненої у Христа, а наскільки ми дозволяли, щоб володіли нами прояви старої людини.
Важливо усвідомити, що стара людина проявляється у нас нашими гріхами і немочами, бо те зло, яке ми чинимо, вбиває в нас оце нове життя у Святому Дусі, яке ми отримали в момент нашого хрещення. Тому потрібно безнастанно відрікатися сатани і його влади, і єднатись з Ісусом Христом, щораз відновляючись у Святих Тайнах Сповіді і Пресвятої Євхаристії. Сьогодні усі, причастям вод йорданських, обновімося до життя нової людини у Христі, яка у Святому Дусі кличе Авва Отче. Амінь.
† Маріуш Дмитерко,
єпископ-помічник Вроцлавсько-Кошалінської єпархії
