СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЄпископ Маріуш Дмитерко про хіротонію: «Ця подія в моєму житті вимагає величезної смиренності та довіри до Божої волі»
У греко-католицькій катедрі Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього у м. Вроцлаві 13 вересня відбулася єпископська хіротонія о. Маріуша Дмитерка. Він став єпископом-помічником Вроцлавсько-Кошалінської єпархії Української Греко-Католицької Церкви. У своєму інтерв’ю газеті «Gość Niedzielny» після висвячення він поділився відчуттями і хвилюваннями, які наповнюють його серце.
Мацей Райфур: Як Ви сприйняли звістку про обрання єпископом від Папи Лева XIV? Особливо як перший польський священник, призначений єпископом цим Святішим Отцем.
Єпископ Маріуш Дмитерко: Я прийняв її з великою радістю — це була велика честь. Але, кажучи по-людськи, з’явився також певний страх: чи впораюся я? Чи гідний я цього? Чи не зарано, адже мені лише 46 років? Такі думки є природними. У цьому контексті мені пригадується пророк Єремія, який, дізнавшись про своє покликання, сказав: «Господи Боже, я не вмію говорити, я ще як дитина». І справді — тоді відчуваєш тремтіння серця, сумніви щодо власних сил, щодо того, чи людина впорається із завданням. Але є також слова Господа Бога: «Не кажи, що ти дитина. Куди я пошлю тебе, туди ти підеш. Я тобі все покажу. Ти будеш говорити те, що я тобі підкажу. Не бійся, бо я з тобою». Ці слова дають спокій серцю.
Ми перебуваємо в Ювілейному році. Це особливий час, і у Вашому житті цей рік, напевно, залишиться в пам’яті.
З одного боку, ми пережили сумний момент, бо попрощалися з папою Франциском, який відійшов до дому Небесного Отця, а з іншого — радісний, бо Церква має нового Папу — Лева XIV. У моєму житті також сталося щось важке — 29 травня помер мій тато. І саме на 40-й день після його смерті, що має глибоке значення в нашій літургійній традиції, зателефонував Блаженніший Світослав, Глава Української Глава Греко-Католицької Церкви, з інформацією про моє призначення. Таким чином, все склалося в певну символічну дугу.
Наскільки я знаю, Ви є наймолодшим католицьким єпископом у Польщі. Цікаво, що досі наймолодшим був єпископ Мацей Малига — єпископ-помічник Вроцлава. Різниця між вами становить півроку. Обидва ви народилися в 1979 році. Здається, що вік, в якому стають єпископом, змінюється, і 45-річний єпископ вже не є винятком.
Чесно кажучи, я особливо не аналізував це. Дякую, що ви про це згадали. Мабуть, це якийсь сигнал з боку Церкви. Можливо, це свідоме рішення — щоб ті, хто мають пасти, були трохи молодшими. Звичайно, не применшуючи значення старших, зрілих ієрархів, але молодший вік може також означати більше сил — у тому числі фізичних.
У контексті нашої єпархії, яка охоплює територію від Катовіце до Слупська, це дійсно велика територія. Дивлячись на карту Польщі — майже половина країни. Треба мати сили, щоб дістатися всюди, проповідувати Христа, служити людям. Тож, можливо, цей аспект також був врахований при цьому призначенні.
Яке ставлення Ваше Преосвященство має до нового служіння та нової ролі?
Ця подія в моєму житті вимагає величезної смиренності та довіри до Божої волі. Я ще не знаю, як все складеться, яким єпископом я буду. З людської точки зору це як невеликий землетрус. Ще хвилину тому я був парохом невеликої парафії, а сьогодні я вже у Вроцлаві — тут буде моя резиденція як єпископа-помічника, разом з єпархіальним єпископом Володимиром Ющаком. Це велике переживання, яке потрібно прийняти з вірою, надією і смиренністю.
Розмовляв: Мацей Райфур для газети «Gość Niedzielny»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
