Єпископ Богдан Манишин закликав до молитви та служіння тим, хто перебуває у в’язницях

10 лютого 2026

8 лютого 2026 року, у Неділю блудного сина, в Українській Греко‑Католицькій Церкві відзначається День особливої уваги до в’язничного служіння. У цей день віряни особливо моляться за ув’язнених і полонених, підтримують їх духовно та заохочуються просити про навернення, свободу й світло Божої благодаті для тих, хто перебуває у в’язничному стані.

Єпископ Богдан Манишин закликав до молитви та служіння тим, хто перебуває у в’язницях

З нагоди цієї події владика Богдан Манишин, керівник Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ, оприлюднив пастирське слово, у якому наголосив на духовному значенні притчі про блудного сина. «Притча про блудного сина — не лише про гріх і навернення. Вона — про гідність людини, яку не можуть знищити падіння, кайдани чи відстань», — зазначив владика.

Владика Богдан підкреслив, що для Церкви важливо бути присутньою там, де обмежена свобода. «Був я у в’язниці — і ви прийшли до мене» (Мт. 25, 36) стосується не лише тих, хто відбуває покарання, а й усіх, хто переживає внутрішній полон, обмеження або страждання.

«В часи найбільших переслідувань голос Церкви та її найкращих синів і доньок промовляє до нас апостольською настановою: „Пам’ятайте про в’язнів…“. (Євр. 13.3). Свідомо чи несвідомо вони хочуть, щоб Церква була там не як переслідувана, а як свідок надії, що освячує шлях до правдивої свободи. Чому Ісус є у в’язниці? Бо має надію на повернення особи! А надія не є функцією знання. Це функція любові. Входимо до місць обмеження волі для того, щоб досвідчити, якою є правдива свобода. Внутрішня свобода дозволяє жити надією, тримати своє життя у власних руках і брати за нього відповідальність. „Надія не засоромить!“» — підкреслив архиєрей.

Душпастир наголосив, що надія та духовна свобода не залежать від тілесних кайданів, а полон не позбавляє синівства та можливості повернення до Отчого дому.

У своєму слові владика Манишин також навів приклади апостолів, які, перебуваючи у в’язницях, через молитву та віру перетворювали тюремні стіни на місця духовного оновлення і свідчення Євангелія. «Апостольське свідоцтво віри є знаком надії для всіх, хто перебуває у полоні: полон не скасовує синівства», — підкреслив він.

Єпископ Богдан Манишин закликав вірян молитися за полонених, за тих, хто повернувся з ув’язнення, а також за власну духовну пильність і небайдужість, наголошуючи, що дорога до Отчого дому завжди відкрита, навіть у найважчі часи воєнного лихоліття.

«Бог-Отець та наші найрідніші не втомлюються чекати, бо вірність має високу ціну. Тому просимо сьогодні в ім’я Христа: молімося за наших полонених, щоб вони зберегли свободу духу там, де забирають свободу тіла. За тих, хто повернувся, щоб шлях повернення з полону не був самотнім. За нас самих, щоб не зрадити Божого Милосердя своєю байдужістю. Полон не є остаточним, коли нас чекають», — мовив на завершення свого послання владика.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ