Єпископ Богдан Дзюрах: Преображення починається тоді, коли людина дозволяє діяти Богові

7 серпня 2026

У житті кожної людини є особливі миті, коли Божа присутність стає майже відчутною. Саме вони дають сили пройти через випробування, не втратити надії та залишитися вірними Христові. Роздумуючи над євангельською подією Преображення Господнього, владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, запрошує побачити у світлі гори Тавор відповідь на темряву наших особистих Голгот і нагадує, що справжнє преображення починається із зустрічі людини з Богом.

Єпископ Богдан Дзюрах: Преображення починається тоді, коли людина дозволяє діяти Богові

Сьогоднішнє Євангеліє веде нас на гору — на Тавор. Ісус бере з собою Петра, Якова та Івана. Вони піднялися на гору не просто для того, щоб помилуватися гарним гірським краєвидом, як то нераз буває в нашому житті (я особисто з захопленням згадую нещодавнє сходження на Говерлу). На горі апостоли зустрічають Божу славу і Божу красу в сіяючій небесним світлом Особі Ісуса Христа.

Євангелист Матей розповідає, що обличчя Ісуса засяяло, як сонце. Це було не просто зовнішнє чудо. На Таворі апостоли побачили світло воскресіння ще до Голгофи. У цьому світлі вони бачили перемогу життя над смертю, любові над ненавистю та істини над неправдою ще до того, як стали свідками Христових страждань і Його славного Воскресіння.

Преображення не було необхідним для Ісуса. Воно було необхідним для апостолів. Господь хотів зміцнити їх, щоб вони не втратили віри, коли побачать, як Його засудять, бичуватимуть та розіпнуть. Світло гори Тавор мало допомогти їм пройти крізь темряву Голгофи.

Так само Господь чинить і з нами. Він дарує нам миті Своєї особливої близькості, щоб ми могли витримати випробування, коли вони настають у нашому житті. У кожного з нас є свої Голготи. Але Господь також хоче, щоб ми пам’ятали про наші власні моменти на Таворі — ті часи, коли Він був особливо близьким до нас, коли Його світло осяювало наше життя й допомагало нам глибше зрозуміти дійсність, коли наші серця наповнювалися надією і ми прагнули залишитися з Ним назавжди.

Божа присутність ніколи не залишає людину такою, якою вона була до зустрічі із Богом. Вона змінює серце. Вона преображає світогляд. Вона відновлює стосунки людини з Богом, із ближніми, із самою собою та з усім творінням. Поступово Божа присутність преображає людське серце та всю людську дійсність.

Пригадую, як під час чергової Сесії Постійного Синоду нашої Церкви, яка відбувалася в Мадриді, ми відвідували одне з відділень місцевого «Карітасу». Найбільше мене зворушило не лише їхнє служіння нужденним, а й обличчя людей, які там працюють: їхні обличчя променіли добротою, миром, радістю і любов’ю. Мені на думку спали слова відомого церковного канону: «Ubi caritas et amor, Deus ibi est» — «Там, де любов і доброта, там є Бог».

А там, де є Бог, усе починає змінюватися. Там, де є Христос, настає преображення. Людина починає бачити світ і свого ближнього іншими очима — поглядом Божої милосердної любові. Відносини в родині оновлюються й зцілюються. Люди і народи не втрачають надії навіть посеред війни та страждань. Божа любов робить можливим те, що по-людськи здається неможливим.

Тому свято Преображення — це не лише вшанування давно минулої події. Це заклик дозволити Христові преобразити й наше сьогодення.

Як це відбувається?

Насамперед, коли ми очищаємо свої серця у Таїнстві Примирення і Покаяння. Коли ми слухаємо Його слово, бо й сьогодні Отець знову закликає: «Це Син мій улюблений, слухайте Його!» А відтак коли ми перетворюємо це почуте і прийняте Боже слово у вчинки милосердної любові. Бо саме любов є найбільш переконливим і явним знаком Божої присутності у людському житті і в житті християнина.

Сьогодні просімо Господа про особливу ласку: жити в Його присутності та дозволити Його любові дедалі більше наповнювати й преображати наші серця. Тоді Преображення стане не лише великим святом у церковному календарі, а важливою і життєдайною подією в нашому особистому християнському житті. Адже людина, яка живе в Божій присутності, починає випромінювати Його світло і стає для інших знаком надії та Божого життя.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії