Єпископ Аркадій Трохановський: «З милосердям Божим йдемо до людей»

26 серпня 2026

Здіслава Кобилінська мала нагоду порозмовляти з владикою Аркадієм Трохановським, єпископом Ольштинсько-Ґданським, про важливість правди про Боже милосердя в Греко-Католицькій Церкві. «Східна Церква дуже підкреслює елемент Божого милосердя, а свято, яке особливо говорить нам про Боже милосердя — це свято Ісуса Христа Людинолюбця, яке ми відзначаємо 27 червня», — пояснює єпископ.

Єпископ Аркадій Трохановський: «З милосердям Божим йдемо до людей»

У Римо-Католицькій Церкві перша неділя після Великодня, так звана Провідна неділя, яка тепер також святкується як Неділя Божого Милосердя, започатковує Тиждень Милосердя. Його метою, серед іншого, є глибше ознайомити вірних з посланням Божого Милосердя, показати, як милосердя має виглядати на практиці, і заохотити до активної участі в ділах милосердя. Чи існує в Греко-Католицькій Церкві особливе вшанування таїнства Божого Милосердя? Чи встановлена конкретна дата для цього вшанування?

У Греко-Католицькій Церкві таїнство Божого Милосердя виражається у Літургії св. Івана Золотоустого і св. Василія Великого. Східна Церква дуже сильно акцентує елемент Божого Милосердя. Можна сказати, що візантійська Літургія — це Боже Милосердя.

Під час Літургії ми неодноразово повторюємо слова «Господи помилуй нас», або «Будь милостивий», які є відповіддю на різні прохання під час єктенії. Крім того, під час Святої Літургії ми кілька разів чуємо благословення «Мир вам», яке священник звертає з вівтаря до Божого люду, що зібрався у святині. У цей контекст також входить Таїнство Покаяння і Примирення та вхід до Таїнства Євхаристії. Святом, яке промовляє до нас про Боже милосердя, є свято Ісуса Христа Чоловіколюбця, яке ми відзначаємо 27 червня.

Сьогодні поклоніння Божому Милосердю є найшвидше поширюваним культом у римо-католицизмі. Однак у мене є греко-католицькі друзі, які моляться Вервицю до Божого Милосердя. Чи цей культ якось проник у вашу Церкву?

У Греко-Католицькій Церкві не прийнято молитися Вервицю до Божого Милосердя. У нашій Церкві ми передусім зосереджуємося на молитві серця, Ісусовій молитві — «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного». Це молитва, яка виражає милосердя і любов до людства, яка формує ставлення миру до Бога і ближнього. Цю молитву читають на чотках. Дехто порівнює ці чотки з вервицею в Римо-Католицькій Церкві, але на окремих зернятках читаються звернення до Ісуса Христа.

Водночас я знаю, що самі вірні також практикують таку форму молитви, як Вервиця до Божого Милосердя. Вона має більш індивідуальний характер. Не існує також ікони, яка б конкретно представляла це набоженство, хоча в Україні є спроби прийняти образ Милосердного Ісуса у вигляді ікони.

Варто, однак, згадати, що наші вірні також здійснюють паломництва до Санктуарію Божого Милосердя в Лаґевниках, де є каплиця, присвячена святому апостолу Андрію Первозванному, дар Греко-Католицької Церкви з Польщі та України.

Як Ви, Владико, читаєте послання Божого Милосердя в контексті викликів сучасного світу, а також окремої людини?

Боже милосердя є дуже потрібним у сучасному світі. Воно приносить мир, прощення і показує нам, що ми повинні робити щодня — любити один одного, любити, поважати один одного. Йти до людей з Божим милосердям. Це Божий план для людини. Іншого шляху Бог навіть не хоче пропонувати. З цим планом ми повинні вирішувати всі проблеми.

Але тут виникає складність. Не всі хочуть знати Божий план. Не всі хочуть знати Бога, не кажучи вже про те, щоб розглянути, що Бог може запропонувати. У цьому і полягає виклик, як говорити так, щоб якомога більше людей дізналися про Божий план милосердя. Свідченням свого життя показати, що джерелом цієї любові є моя віра в Господа Бога.

Світ навколо нас сповнений різних поглядів, поведінки, вчинків, рішень, що змінюють життя і хвилюють усіх нас. Збройні конфлікти, етнічні чистки, вбивства ненароджених дітей, педофілія. Як може і повинно втілюватися Боже милосердя в цих випадках? Чи милосердя охоплює всі сфери зла? Чи залишається тільки справедливість, щоб судити?

У цьому контексті справедливість повинна бути здійснена в першу чергу. Без розуміння того, що були вчинені огидні вчинки, які є злом, ми можемо спотворити розуміння поняття Божого Милосердя. Боже милосердя діє тоді, коли ми самі, розуміючи свою провину, приходимо і просимо прощення та приймаємо тверде рішення про своє виправлення. Бог чекає на нас і хоче поділитися своїм милосердям. Для цього потрібна наша воля, потрібен рух до Бога і віра в те, що Бог допоможе. Сьогодні нам, здається, бракує цього аспекту. А Бог терпеливо чекає.

Сучасна людина дуже прискорилася, вона навіть женеться і не бачить цієї простягнутої руки Господа Бога. Вона забуває, що Бог хоче супроводжувати на цьому шляху навернення, хоче йти з людиною по життю, а не тільки в один момент, коли вона Його потребує. Бог хоче бути з людиною щодня.

Покійного Папу Франциска називали «Папою Милосердя». Що у вченні та практичному підході Франциска було найбільш зворушливим для вас як єпископа?

Папа Франциск опублікував енцикліку, яка нагадує про традицію і актуальність думки про «людську і божественну любов Серця Ісуса Христа», закликаючи до оновлення автентичної побожності, щоб не забувати про ніжність віри, радість служіння і запал місії. Це вже четверта енцикліка «Dilexit nos» («Він полюбив нас»), яка відсилає до слів святого Павла з Послання до Римлян. Апостол народів, посилаючись на Христа (Рим. 8, 37), закликає нас відкрити, що від цієї любові ніщо «не може нас розлучити» (Рим. 8, 39).

Передусім запам’ятається його турбота про бідних, слабких, відкинутих, знедолених, ув’язнених. Час понтифікату папи Франциска позначений великими міграційними змінами, і тут привертає увагу його турбота про біженців. Він називає Церкву «польовим шпиталем». Він дарує Христа кожному. Він просить відкривати свої церкви, парафіяльні будинки, монастирі для біженців. Він закликає підняти шум, тобто встати з дивану і вийти у світ, щоб звіщати Христа. «Якщо ви не вийдете, люди не прийдуть», — повторював він усім. Це позбавлення від звичок, які роблять людей лінивими.

Це також ставити запитання. Як сказав папа Франциск, той, хто ставить запитання, завжди буде молодим, незалежно від віку. Бо можна, вже будучи молодим, стати літньою людиною, не ставлячи запитань. І це трагедія кожної людини. А запитувати треба — хто я, куди я йду, в чому сенс мого життя? Багато інших запитань потрібно ставити знову і знову.

Папа Франциск часто говорив — «треба мати надію в собі», «треба мати пристрасть до душпастирства», «треба бути близьким до людей». Крім того, папа Франциск просив про молитви і допомогу для України та підтримував український народ. Він попросив про припинення воєн у всьому світі. Папа Франциск багато в чому здивував.

Я також запам’ятаю особисті зустрічі з Папою Франциском. По-перше, 21 жовтня 2021 року, в рік, коли я став єпископом, під час візиту «Ad limina Apostolorum». Це був дуже особливий момент. Я навіть написав статтю про цю подію українською мовою.

Потім у 2023 році, у вересні, коли в Римі проходив Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви. Зустріч розпочалася 6 вересня відразу після 7 ранку і закінчилася о 8:45. Тоді папа Франциск майже дві години слухав греко-католицьких єпископів, загалом 56, а темою розмови була турбота про страждання українського народу через російську агресію. Папа мав змогу вислухати свідчення українських єпископів, які щодня стикаються з російською агресією, ненавистю та боротьбою за виживання. Він зміг почути безпосередньо від свідків трагедії та дізнатися про те, що відбувається в Україні. Папа терпеливо вислухав і висловив солідарність з українським народом та нашою Церквою.

Служіння Воскресної панахиди, очолена владикою Аркадієм Трохановським

Єпископ також висловлює свою вдячність покійному папі Франциску за його особливу місію та служіння.

Папа Франциск здивував мене, призначивши мене своїм декретом єпископом Ольштинсько-Ґданської єпархії Української Греко-Католицького Церкви 25 листопада 2020 року. Я прийняв цей виклик під час пандемії, і попри все, було необхідно звернутися до людей. Це залишилося зі мною й донині. Папа створив нову церковну структуру, і вона з великою відповідальністю повинна слідувати заданому напрямку. Вставайте щодня та будьте ближче до людей. Підходьте до всього з великою пастирською пристрастю. І саме тут міститься Боже Милосердя.

У свою чергу, звістка про смерть папи Франциска застала мене на нашій раді в Ґданську, під час Літургії на другий день Великодня. Відразу після Літургії ми помолилися Воскресну панахиду разом з духовенством та вірянами, співаючи «Христос Воскрес». У свою чергу, в Ольштині, в нашому соборі, в суботу, 26 квітня, в день похорону Папи Франциска, ми відслужили Літургію, а також Воскресну панахиду. І так залишиться в пам’яті те, що під час похорону ми співали про воскресіння, тобто надію, і в переконанні про перемогу Божого Милосердя.

Дякую за інтерв’ю.

Переклад з польської мови
Розмовляла: Здіслава Кобилінська для інтернет-видання «Katolicka Agencja Informacyjna»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ