«Єпархія у сопричасті: єдність, братерство, інакшість» — семінар для священників із Франції та країн Бенілюксу в Орвалі

25 листопада 2019

З 19 по 21 листопада 2019 року, священники з п’яти країн Паризької єпархії Святого Володимира Великого з’їхалися до монастиря Нотр-Дам-д’Орваль у Бельгії на семінар на тему «Єпархія у сопричасті: єдність, братерство, інакшість».

«Єпархія у сопричасті: єдність, братерство, інакшість» — семінар для священників із Франції та країн Бенілюксу в Орвалі

Під час зустрічей першого дня основна увага була звернена на сопричастя на рівні єпархіальному. Спочатку владика Гліб Лончина представив напрацювання Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви «Сопричастя в житті та свідченні УГКЦ». Згодом виступили отець Юрій Лещинський, канцлер єпархії святого Володимира Великого, з доповіддю про єпархіальні собори, та Килина Курочка, голова служби комунікації єпархії, з представленням роботи служби комунікації: поточних справ та планів розвитку на перспективу. Завершився блок доповіддю про Єпархіальний дім як «hub» гостинності та місії від отця Романа Остап’юка, адміністратора єпархіального дому і парафії Всіх Святих, та обговоренням почутого.

Другий день семінару був тематично поділений на дві частини.

В першій половині дня учасники семінару розглядали сопричастя на парафіяльному рівні. Адміністратор парафії Антверпена отець Руслан Піх розповів про парафію як «спільноту спільнот». Темою доповіді отця Ігоря Наконечного, адміністратора парафій у Ліллі та Турне, була «стара» діаспора та «нова» еміграція. Отець Еммануїл Фріч, настоятель парафії св. Іринея Ліонського в Ліоні, розповів про перспективи міжнародної парафії візантійського обряду.

Наступною важливою тематикою було обговорення душпастирського плану «Христос — наша надія», а також молодіжного катехизму Української Греко-Католицької Церкви. Обидві дискусії модерував владика Гліб Лончиина.

Останньою темою другого дня семінару було сопричастя на рівні всієї Української Греко-Католицької Церкви. Голова патріаршої екуменічної комісії о. Ігор Шабан розповів про роль патріарших структур у глобальному сопричасті. На завершення, учасники переглянули фільм «Від серця до серця», присвячений інтронізації владики Бориса Ґудзяка як архиєпископа та митрополита Філадельфійського.

Третій день був присвячений тематиці екуменічної єдності. Представлення цієї теми відбувалося на різних рівнях. Отець Ігор Ранця розповідав про екуменізм у єпархії Святого Володимира Великого, о. Ігор Шабан — про екуменізм на рівні усієї Української Греко-Католицької Церкви, а о. Еммануїл Фріч поділився своїм досвідом євангелізації серед православних і католиків Ефіопії. Завершився семінар дискусією-обговоренням екуменічних та міжрелігійних контактів на рівні парафій. Отці Святослав Горецький, Микола Гривнак та Юрій Лещинський поділилися своїм досвідом локальної співпраці з протестантами, православними та мусульманами.

Окрім священників і працівників єпархії Святого Володимира Великого у семінарі також взяли участь бельгійські гості: о. Альфонс Боррас, генеральний вікарій Льєжської дієцезії; диякон Люк Маєльс, відповідальний за екуменізм у Льєжській дієцезії; диякон Кун Якобз, працівник Брюссельсько-Мехеленської архидієцезії; п. Михайло Шелудько та с. Ігнатія, українські студенти Лювенського університету.

Довідка

Абатство Орваль (Abbaye Notre-Dame d’Orval) — цистерціанський монастир, заснований в 1132 році в регіоні Гауме (Бельгія) і розташований у місті Віллер-девант-Орваль, частина Флоренвіля в провінції Люксембург. Абатство добре відоме своєю історією та духовним життям, а також місцевим виробництвом пива «Траваліст» Орваль та специфічним сиром.

Земельна ділянка, на якій сьогодні знаходиться монастир, була зайнята ще з періоду Меровінг, і є дані, що тут в Х столітті вже існувала каплиця. У 1070 році група монахів-бенедиктинців з Калабрії поселилася тут, на запрошення графа Арнульда, управителя бельгійської провінції Чині, і розпочала будівництво церкви та монастиря, але через сорок років, можливо, через смерть графа Арнульда, вони переїхали знову. Їх замінила громада Canons Regular, яка завершила будівельні роботи: церква абатства була освячена 30 вересня 1124 року.

У 1132 році приїхала нова група монахів-цистерціанців з абатства Троа-Фонтейн у Шампані, і дві групи утворили єдину громаду в складі цистерціанського ордену при першому ігумені Константині.

Близько 1252 року монастир був знищений пожежею; відбудова зайняла близько 100 років.

На літературній ниві ченці Орваля не дуже популяризували себе. Єдиним відомим письменником був Егідід або Жил д’Орваль, який жив у першій половині ХІІІ століття. Він написав продовження у 1251 року «Gesta Pontificum Leodiensium», яке було написано ще у 1048 року Геригером Лоббом та Ансельмом Льєжським.

Протягом XV-XVI століть різні війни між Францією та різними сусідніми регіонами (Бургундія, Іспанія) мали значний вплив на Орваль. На одному етапі війн на цьому місці було створено ливарне виробництво. У 1637 році під час Тридцятилітньої війни абатство було розграбоване та спалене французькими найманцями.

У XVII столітті абатство перетворилося на траппістську гілку цистерціанського ордену, але повернулося до «Правила головного порядку» близько 1785 року.

У 1793 році, під час Французької революції, абатство було повністю спалене французькими силами в помсту за гостинність, яку воно надало австрійським військам, і громада розійшлася.

У 1887 році землю та руїни придбала родина Харенне. Вони подарували землі цистерціанському ордену в 1926 році, щоб монастирське життя могло відновитись на цьому місці. Між 1926 і 1948 роками під керівництвом ченця-трапіста Марі-Альберта ван дер Крейссена був побудований новий монастир, а в 1935 році Орваль отримав звання абатства. 8 вересня 1948 року нову церкву освятили. В абатстві є безліч артефактів, розроблених та виготовлених Камілем Колройтом.