«Єдине, чим ми можемо вразити Бога, це — глибиною віри, щирістю любові», — владика Богдан Дзюрах

22 лютого 2022

У черговому роздумі над словами Святого Письма владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії, говорить про наші дари Богові. Він зазначає, що ми не у стані вразити Бога чимось великим, — бідна вдова дарує дві лепти, жінка виливає плящину мира на Його голову. Однак, Бог не вимірює наші дари матеріальною вартістю. А чим же?

«Єдине, чим ми можемо вразити Бога, це — глибиною віри, щирістю любові», — владика Богдан Дзюрах

«Ісус сказав: „Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок. Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте. Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон. Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам’ятку про неї“» (Мр. 14, 6–9).

«Що могла, те зробила» — так лаконічно, просто і безпретензійно реагує Ісус на великодушний жест жінки, яка у домі Симона прокаженого розбила алебастрову посудину, повну щирого дорогоцінного мира, і вилила Йому на голову — як знак любові, вдячності, пошани. Хоч миро справді коштувало багато, але Ісусові не йшлося про матеріальний вимір дару. Ми нещодавно роздумували над тим, як високо оцінив Ісус пожертву вбогої вдови, яка поклала до скарбоні все, що мала, а це були дві дрібні монети.

Люди звикли оцінювати дар за його матеріальною вартістю, а Господь оцінює за любов’ю, яку людина вкладає у свій дар. Подібно як батько тішиться простеньким камінчиком чи аркушем паперу, на якому дитина напише своїми косими літерами слово «тато», щоб привітати татуня з Днем народження, так само й Бог тішиться навіть найменшим даром своїх улюблених дітей, який вони Йому приносять з великою і щирою любов’ю, з любов’ю саме дитини. А дитина, як відомо, ще не вміє калькулювати, вираховувати чи маніпулювати, — вона слухається голосу свого серця і вірно слідує за ним.

Саме такою євангельською дитиною була ця жінка. А її великодушний жест залишився навіки промовистим прикладом євангельської християнської постави, живою проповіддю, яка звучатиме по всьому світі аж до кінця віків: «По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила».

Господь не очікує від нас чогось великого і вражаючого. Та й ми, насправді, не є в стані вразити нашого Бога чимось великим і видовищним, бо Він — сама Велич під кожним оглядом і в кожній царині. Єдине, чим ми можемо вразити Бога, це — глибиною віри, щирістю любові. І саме цього Він від нас очікує: вірності в малому, жертовності в щоденному житті, простих виявів великої і щирої любові. Таким він запевняє свою непомильну обітницю: «Слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого» (Мт. 25, 21); «Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, — істинно кажу вам, — той не втратить своєї нагороди» (Мр. 10, 42).

Спитай себе сьогодні: Чи я роблю для Бога те, що можу? Чи те, що я дотепер робив/робила для Бога, є всім, що я можу для Нього робити? Що я сьогодні можу зробити для Бога? Нагод будемо мати, без сумніву, чимало. Дай Боже, скористатися навіть найменшою із них!

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії