СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЄдність є пріоритетною для всіх українців, — митрополит Борис Ґудзяк
Владика Борис Ґудзяк — митрополит УГКЦ, голова Філадельфійської архиєпархії у США та президент Українського католицького університету став першим гостем нового сезону проекту «Клуб експертів» від «Медіа-хаб ТВОЄ МІСТО». У відкритій розмові з ведучою, редакторкою медіа Світланою Жабʼюк, владика розповів про свій шлях: дитинство в родині мігрантів, навчання у Гарварді, участь у заснуванні УКУ, служіння у Франції та шлях до митрополичого служіння у США.
Під час зустрічі у «Медіа-хаб ТВОЄ МІСТО» йшлося про лідерство у час зневіри, здатність не втрачати себе й вести за собою інших, залучати людей до власних ідей та не здаватися після численних відмов. І головне — як не опускати рук, коли важко, а продовжувати діяти. Про це пише пресслужба Українського католицького університету.
Тези владики Бориса Ґудзяка:
- Я не уявляю свого життя без служіння, роботи й творчості. У цьому я знаходжу своє щастя — і бачу, що так само його знаходять багато інших людей. А ті, які сидять без діла, не мають чим займатися, тікають від роботи, часто переживають депресивні стани.
- Колись, наслідуючи гарний приклад інших, я почав розуміти, що Господь мене любить. Він любить кожну людину. Коли ти відкриваєш це в собі та допомагаєш іншим це відкрити, це творить простір великої любові. Ми маємо жити так, щоб наші стосунки сприяли взаємному і спільному ширшому процвітанню людини.
- Коли ти починаєш розуміти, що твоя гідність і цінність не залежать від того, чого ти досягнув, яку маєш позицію в суспільстві, скільки заробляєш, хто тебе хвалить чи підносить, — тоді все змінюється. Ти розумієш, що маєш глибоку, Богом дану гідність. Що Господь віддав своє життя конкретно за тебе — так само, як і за кожну людину. Тоді фундамент твого саморозуміння стає іншим — глибшим. І на цьому фундаменті людина здатна вистояти перед усіма обставинами та невдачами.
- Я визнаю своє безсилля перед багатьма обставинами. Деякі рани й проблеми цього світу не знайдуть свого вирішення. Тому для мене перспектива вічності є обнадійливою. Ми мусимо боротися, щоб нас не накрило.
- Вірю, що Господь Бог має особливе місце для тих, хто в цьому світі не мав шансу.
- Тема єдності є пріоритетною для всіх українців — і в Україні, і за кордоном. Щоб рухатися до спільної мети, її потрібно усвідомити: як у медицині потрібен діагноз, так у будівництві — образ того будинку, який має постати завдяки спільній праці. Якщо ми хочемо об’єднуватися, то маємо починати з того, щоб не роз’єднуватися. Сьогодні не час для емоційних сплесків, постійного «я» чи бажання себе показати. Сьогодні треба шукати близькості з тим, хто поруч.
