СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Єднаймося у служінні ближньому і своїй Батьківщині — і це буде наш справжній, дуже добрий піст», — Блаженніший Святослав
Що таке Великодній піст — для християнин і тих, хто шукає Бога, у часі війни? Так, це найкращий час для осмислення багатьох речей, які оголив цей важкий час: про себе і свої стосунки з Богом і людьми, про справжні цінності, духовну силу і найвищі прояви любові. Про це в ефірі телемарафону «Єдині новини» 29 березня говорив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.
Гідне переживання цього часу — у захисті України, у допомозі й підтримці тих, кого війна вигнала зі своїх домівок, саме по собі є долученням до Великоднього посту як підготовки до Христового Воскресіння. Цей час може і повинен стати часом для духовного оздоровлення і оновлення, відкривання нових джерел духовної сили в собі у спілкуванні з Богом, які дає ці сили, нове розуміння і бачення людського життя. Про це розповідає Оксана Козак для Департаменту інформації УГКЦ.
«Це питання справді стосується основ християнської аскетики і розуміння того, як нам потрібно переживати час Великого посту, — каже Блаженніший. — Християнська духовність, зокрема, духовність християнського Сходу — Православних Церков, нашої Греко-Католицької Церкви — завжди має терапевтичний характер. Це означає, що сам спосіб переживання духовного посту означає, що найперше нам потрібно пізнати самих себе, пізнати свої вади, свої слабкості, але також і свої сильні сторони. І час Великого Посту є добрим часом для духовного оздоровлення, тобто звільнення від наших духовних хвороб».
«Цей час вимагає бути справжніми»
Як переживати цей час правильно, якщо доречно вжити це слово? Чи є якісь особливі духовні практики посту, які могли б підтримати саме зараз, у часі війни? «Правильність», як підкреслює Блаженніший Святослав, річ відносна і дуже індивідуальна, проте є критерій, який її визначає — і це справжність. Справжність відчуттів, дій, емоцій, ставлення до того, що відбувається, тощо.
«Як добрий лікар не може прописати хворому лікування, не зробивши перед тим дослідження, так само й щоб правильно побудувати духовний шлях Великого посту, найперше потрібно зі своїм духівником провести духовне осмислення власного гріховного стану. І ви знаєте, як на диво, час війни швидше помагає, а не перешкоджає такому духовному осмисленню, — каже Блаженніший. — Подивіться: у таких екстремальних обставинах завжди до кінця відкривається, хто є хто. Бо ці обставини не дають можливості заховатися за якоюсь маскою, не дають можливості вдавати праведного, якщо ти є звичайним грішником. Тобто цей час вимагає від тебе бути справжнім. І навіть наші спонтанні відповіді на драматичні обставини показують, що там накопичилося в нашому нутрі, показують, якими ми є насправді».
Три виміри посту і духовного зцілення
Чи існують якісь загальні правила і програма для духовної роботи людини над собою? Більшість людей поступово приходить до розуміння, що піст — це не обмеження у їжі, а саме така глибока внутрішня робота. І саме зараз ця робота може бути надзвичайно корисною.
«Духовна програма посту як своєрідного переживання духовного зцілення завжди має три виміри, — пояснює Глава Церкви. — По-перше, це молитва. По-друге, піст у сенсі керування самим собою, своїми бажаннями, своєю мотивацією до тих чи інших вчинків. І третє — це милостиня, тобто правильне ставлення до свого ближнього. І тому я б хотів дати кілька порад, як властиво тих три основних виміри переживати в умовах війни».
Про молитву
«Найперше: коли почалася війна, всі почали молитися, навіть невіруючі, тому що всі ми відчуваємо, що перебуваємо в обставинах, які не можемо до кінця контролювати. І ми звертаємося до Того, хто є джерелом нашого життя, Того, у чиїх рукає наша доля, наше сучасне і майбутнє. Тому заохочую молитися, заохочую до такого діалогу з Богом і Творцем.
У кожного — свої стосунки з Богом: хтось, можливо, його знає менше, хтось — більше, хтось вже має певний досвід духовного життя. Тому заохочую вас молитися так, як можете, спілкуватися з Богом, як можете, — особливо, на початку дня і в кінці. Коли прокидаєтеся зранку, подякуйте Господу Богу, що ви живі, що бачите світло денне, як цього ранку. Подякуйте, що Він дає вам можливість і шанс прожити ще один день вашого життя, і попросіть Його, щоб цей день ви могли прожити справді гідно, відповідно до тих викликів і завдань, які вам принесе цей новий день. І коли завершуєте свій день увечері — подякуйте, що його прожили, що маєте можливість трошки спочити. Передумайте, як ви прожили цей день: коли щось було доброго — подякуйте за це Богові, коли щось злого зробили — покайтеся, перепросіть за ваші грішні вчинки милосердного Бога і Творця».
Про стриманість
«Стан війни сам по собі змушує нас обмежувати себе у якихось приємностях — інколи ми просто не маємо можливості такі наші потреби задовільняти. Не накладайте на себе додаткові тягарі, бо стан війни і так накладає багато різних тягарів — психічних, духовних, тілесних. Тому у цьому сенсі не потрібно занадто себе упокорювати відмовою від чогось, але з покорою приймайте ті невигоди, які доводиться переживати. Наприклад, багато хто давно не спить у своєму ліжку, бо, так чи інакше, треба виконувати правила повітряної тривоги, і люди ночують у бомбосховищах. Ті невигоди можуть бути доброю духовною вправою, смирення, яке накладають на нас обставини війни».
Про милостиню
«Милостиня — це щось дуже важливе. Бо коли ми, наприклад, постимо, але не чинимо діл милосердя по відношенню до свого ближнього, наш піст не до кінця справжній, не до кінця досконалий. В умовах лихоліття війни солідарність із тими, хто потребує, допомога ближньому, є надзвичайно важливими.
Шукайте можливості волонтерити, якщо маєте час. Шукайте можливості займатися суспільно-корисною працею. Допомагайте нашому війську. Задумайтеся над тим, як можна бути корисним — чи для вашої місцевої самооборони, чи для якихось інших потреб. Маєте можливість приймати біженців — приймайте їх у свій дім.
Є різні види милосердя для тіла і для душі ближнього. Діло милосердя для душі ближнього — втішити сумного, дати раду тому, хто сумнівається, навчити невігласа і так далі. Коли говоримо про діла милосердя для тіла ближнього, то це — голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого зодягнути, подорожнього у дім прийняти».
Блаженніший Святослав підкреслює: більшість українців зараз так і живуть, підтримуючи дух милосердя і служіння ближньому і країні.
«Так, нічого надзвичайного я не пропоную. Гідно переживаймо цей час лихоліття, єднаймося в добрі, в служінні ближньому і своїй Батьківщині — і це буде наш справжній, дуже добрий піст», — побажав Глава УГКЦ.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
