СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиДуховенство Апостольського екзархату в НІмеччині та Скандинавії зібралося на черговий «Духовний імпульс»
3 червня 2026 року відбулася чергова зустріч духовенства Апостольського екзархату для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії з апостольським екзархом Богданом Дзюрахом. Зустріч розпочалася спільною молитвою до Святого Духа і об’єднала священників з усіх куточків Екзархату для братнього спілкування, духовного збагачення та обговорення важливих питань церковного життя.
Привітання новоприбулих та молитовна пам’ять
У вступному слові владика Богдан наголосив на особливій цінності регулярних братніх зустрічей духовенства — як простору не лише для обміну інформацією, а й для взаємного духовного збагачення та поглиблення знань, необхідних для пастирського служіння. Про це повідомляє пресслужба Апостольського екзархату в Німеччині та Скандинавії.
Архиєрей привітав священників, які нещодавно долучилися до служіння в Апостольському Екзархаті: о. Ярослава Писака, який розпочав служіння в Данії, та о. Ігора Тріля, який здійснюватиме душпастирське служіння в Дортмунді та допомагатиме в опіці над громадою в Зігені.
Також єпископ попросив духовенство про молитву за о. Андрія Радика, який нещодавно переніс операцію та проходить реабілітацію. Особливі слова підтримки були висловлені о. Мирославу Костіву у зв’язку зі смертю його матері Марії. Духовенство також продовжує молитися за о. Андрія Хомена у зв’язку із зникненням безвісти його брата Івана.
Духовний імпульс: «Ніхто не спасається сам — про зцілення і про тих, хто стоїть поруч»
Центральним моментом зустрічі стала доповідь о. В’ячеслава Окуня, ТІ, на тему духовного супроводу як шляху Божого зцілення. Доповідач побудував свої роздуми навколо біблійного тексту про зцілення сирійського воєначальника Наамана від прокази (2 Цар. 5).
Парадокс успішної людини
Священник звернув увагу на уточнення Святого Письма: Нааман був успішним, впливовим і шанованим — «але був прокажений». Це коротке речення розкриває глибоку правду про людське буття: зовнішні здобутки не усувають внутрішніх ран і не заповнюють потреби людини у Божому зціленні. Кожна людина, хай якою б успішною вона не здавалася зовні, несе в собі свою «прокажену» частину.
Зцілення — це не проєкт, а процес
Головна теза доповіді: життя — це не проєкт, а процес, і так само духовне зцілення не відбувається миттєво. Людина нерідко прагне швидких і ефектних результатів, надзвичайних знаків, видовищних чудес. Нааман також очікував урочистого жесту від великого пророка — натомість отримав просте і навіть принизливе запрошення: зануритися сім разів у річку Йордан. Не ефектне видовище, а шлях довіри, покори і витривалості.
Семикратне занурення, за словами доповідача, — це образ поступового сходження до самого дна власної слабкості. І плід цього шляху — не повернення до колишнього стану, а нове народження: «тіло, як тіло малої дитини» — незахищена відкритість, вільна від масок і рангів.
Також о. В’ячеслав підкреслив, що духовне життя зростає через маленькі й постійні кроки — щоденну молитву, регулярний іспит сумління, вірність простим практикам, щирі духовні розмови.
Бог діє через найменших і безіменних
Особливу увагу доповідач присвятив постаті безіменної ізраїльської дівчинки-полонянки — саме вона, непомітна і безправна, стала початком усього ланцюга подій, який привів Наамана до зустрічі з Богом. Ніхто не може претендувати на те, що тримає в руках усе — Господь дуже часто діє через найменших, через випадкові зустрічі, через прості слова підтримки, через непомічені втручання Своєї благодаті.
Мистецтво стояти поруч
Переходячи до теми духовного супроводу, о. В’ячеслав наголосив, що правильніше говорити не про «керівника», а про «супутника» — того, хто йде поруч. Духовний провідник не занурюється у Йордан замість людини, не здійснює зцілення і не приймає рішень за неї. Його покликання — бути «безіменним слугою, що тихо вказує на воду»: допомогти людині побачити дію Бога в її власному житті.
Як Єлисей стояв осторонь і не привласнював собі Божої дії, так само й духовний провідник покликаний залишатися смиренним слугою Божої благодаті. «Справжній духовний супровід — це завжди зустріч трьох: двоє учасників і Святий Дух як головний Провідник і Зціліювач. Завдання супровідника — допомогти помітити Того, Хто вже говорить», — сказав о. В’ячеслав.
Доповідач поділився досвідом зі своєї формації в Товаристві Ісуса, коли його духовний наставник нерідко розпочинав зустріч словами: «А тепер послухаємо тишу». «Справжній духовний супровід починається не з порад, а зі здатності уважно слухати — людину і Святого Духа», — наголосив священник.
Межі служіння: духівник — не психотерапевт
Окремо о. В’ячеслав наголосив на необхідності чіткого розрізнення між духовним супроводом і психотерапією. «Священник не повинен без відповідної підготовки перебирати на себе роль психотерапевта. У випадках психологічних травм, депресій чи інших складних станів — людину необхідно скеровувати до фахівця. Водночас духовний супровід і професійна психологічна допомога не суперечать одне одному, а взаємно доповнюються», — скзав доповідач.
Також він застеріг від типових небезпек служіння: пошуку власних потреб крізь супровід підопічних, нав’язування себе як духівника, перетворення зустрічей на лекції, проєкції власної ієрархії гріхів на іншу людину.
Три питання для особистих роздумів
Отець В’ячеслав завершив доповідь трьома запитаннями, запрошуючи кожного до внутрішнього діалогу:
- Де у моєму житті я досі чекаю великого зцілення, але уникаю свого Йордану, який Бог уже мені показує?
- Хто є тією людиною, через яку Бог сьогодні промовляє до мене?
- Чи є в моєму житті людина або спільнота, перед якою я можу бути справжнім, без масок і страху?
Після доповіді відбулося жваве обговорення, у якому священники ставили запитання щодо духовного супроводу та співпраці з психологами і психотерапевтами.
Адміністративні питання та анонси
Під час зустрічі також було обговорено ряд важливих питань церковного життя в Апостольському екзархаті.
Владика Богдан подякував о. Павлові Цвьоку та всім деканам за успішне проведення деканальних форумів душпастирства родини.
Натомість Голова Катехитичної комісії о. Андрій Витівський повідомив про завершення роботи над двомовним українсько-німецьким підручником для підготовки дітей до Урочистого Причастя, а також анонсував підготовку двомовного дитячого молитовника та формаційний з’їзд катехитів 25–27 вересня у Мюнхені.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦЛокації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
