СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Дух Святий є диханням вічної Божої любові»: проповідь Блаженнішого Святослава у свято Зіслання Святого Духа
«Дух Святий є диханням вічної Божої любові. І лише той, хто відчує себе зігрітим цієї любов’ю, може сказати, що знає Бога». На цьому наголосив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час Божественної Літургії у Патріаршому соборі Воскресіння Христового у м. Києві у день празника Зіслання Святого Духа, 4 червня 2023 року.
і Ти відновлюєш лице землі»
(Пс. 104, 30)
Всечесні та преподобні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні Христова Церква святкує одне з найвеличніших християнських свят, яке ми називаємо днем народження Христової Церкви, яке було передвіщене пророками Старого Заповіту і на яке чекали апостоли в Єрусалимі після Христового воскресіння та Його вознесіння на небо, — Зіслання Святого Духа.
Очікування Святого Духа
Перед тим як відійти до лона Небесного Отця, наш Господь Ісус Христос наказав своїм учням не покидати Єрусалиму, доки вони не зодягнуться силою з висоти. І ось настав той день, — п’ятдесятий день після воскресіння Христового, на який усі чекали. Чекав після гріхопадіння людини створений всесвіт, небо і земля. Про це очікування апостол Павло каже так: «Саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих. Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках» (Рим. 8, 21–22, пор. 23). Цього дня чекало впродовж Старого Заповіту все людство, яке було вигнане з раю і позбавлене доступу до джерела життя. Цього дня чекали апостоли перед тим, як розійтися по всьому світу, щоб нести добру новину про воскресіння Христове і дар Духа воскреслого Спасителя.
Як сьогодні нам оповідає євангелист Лука, учні Христові разом із Богородицею зібралися на молитві. І на них зійшов Дух Святий у вигляді вогняних язиків, сповнив їх цією довгожданою силою, яка зодягнула їх з висоти (пор. Ді. 2, 1–4).
Бог, який дає життя
Що ж це за сила, якою сповнилася людина? Що сталося з апостолами у день П’ятдесятниці? Вчора ввечері про ту дивну силу ми співали, що це Дух Святий, Утішитель, третя Божа особа Пресвятої Тройці, яка з Отця виходить і в Сині спочиває: «Одна сила, одна природа, одне божество» (Стихира Вечірні П’ятдесятниці).
Про ту силу читаємо ще на початку Священного Писання. Вона покликала до існування, до буття весь світ і дає життя кожному з нас. Як нам важливо зрозуміти, що ми живемо, дихаємо, рухаємося та існуємо завдяки тому, що Бог Отець через Сина дихає нами Духом Святим (пор. Ді. 17, 28). Я дихаю, бо мною у своїй предвічній любові дихає сама Пресвята Тройця, та сила, яка з воскреслого Христа передається людині, її оживляє, зігріває та лікує та яка об’являє їй Бога як Творця і Спасителя.
Аж у день П’ятдесятниці ми зрозуміли, чому так радісно співав пророк Давид: «Зішлеш Твій дух, — вони [тобто все що живе і дихає] оживають і Ти відновлюєш лице землі» (Пс. 104, 30). Сьогодні ми бачимо нашого Бога, який дає життя, ним надихає, веде його до повноти.
Дух Святий є диханням вічної Божої любові
Святий Єфрем Сирин, учитель Церкви IV століття, пояснюючи, як Дух Святий зігріває всесвіт, наводить такий приклад. Зазвичай, ми святкуємо П’ятдесятницю тоді, коли всі птахи вже звила гнізда, відклали яйця і висиджують, зігрівають своїх пташенят. Щось подібне, каже святий Єфрем, стається із всесвітом, зокрема з людиною. Бо замало лише покликати людину до життя, її ще треба висидіти, вигріти, щоб розвивався зародок життя, якого вона носить у собі. І ось на нас сходить Дух Святий, щоб, як голубка, зігріти нас теплом свого тіла, захистити нас під своїми крильми, дихаючи на нас силою Божественної любові, влити в нас повноту того життя, над якою навіть смерть не має сили.
Дух Святий є диханням вічної Божої любові. І лише той, хто відчує себе зігрітим цієї любов’ю, може сказати, що знає Бога. Апостол Павло навчає: «Хто бо з людей знає, що в людині, як не дух людський, що у ній? Так само й того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого. Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога» (I Кор. 2, 11–12). Ми відчуваємо, що християнське життя, християнська віра — це не якась теорія, не збірник істин чи знань. Це життя Божого Духа в людині і людини в цьому Дусі, це сила і діяння животворного та всеосвячувального Божого Духа. Тому сьогодні Церква прикликає того самого Святого Духа, який дві тисячі років тому зійшов на апостолів, і просить Його: Духу Святий, прийди і обнови нас, вилікуй те, що зранене, підсиль те, що немічне, поєднай те, що розділене! Перетвори ненависть на любов, немічних укріпи, невчених мудрими вчини, вияви в житті Твого народу та Твоєї Церкви Твоє животворне начало!
Недаремно наш народ називає це свято Зеленими святами. Ми кажемо, що зелений — колір надії. А людина може мати надію лише тоді, коли відчуває, що вічна Божа любов у Дусі Святому спочиває на кожному з нас.
Дух Святий подається нам як бальзам на рани
Прикликаймо Духа Святого на наш народ, на нашу Церкву в драматичних умовах війни. Упродовж останніх днів тут, у Києві, із неба на наші голови падав вогонь смерті російських ракет — ми ж сьогодні прикликаємо вогонь життя Подателя! Ворог зробив усе для того, щоб нас налякати, — ми ж відчуваємо Духа Святого, який нас потішає! Нашою щоденною дійсністю є руйнування і смерть — ми ж прикликаємо Духа Святого, вічне животворне начало, джерело гармонії і краси, силу, яка зробить нас сильнішими від смерті, що її нам несе російський окупант і ворог! Тому ми нині кажемо: Духу Святий, прийди, очисти нас від усякої скверни і спаси, Благий, душі наші! Залікуй рану українського народу, якої нам завдає безбожний ворог!
Сьогодні сам Бог, третя Божа особа, Дух Святий подається нам як бальзам, як ліки на наші рани, як джерело зцілень нашого багатостраждального народу. Тому ми Йому кажемо: Духу Святий, прийди, дай силу нашому війську творити в нас, на Батьківщині, простір життя, визволити братів і сестер на окупованих територіях, які перебувають у лабетах смерті.
Молимося нині за мудрість нашої влади. Молимося за те, щоб наші дипломати говорили всіма мовами світу, як колись апостоли під дією Святого Духа, щоб промовити до серця світової спільноти нашого часу. Молимося за зцілення ран тих, хто постраждав від цієї війни. І ми бачимо, відчуваємо, знаємо, що Дух Святий приходить, сповнює нас, розширює наші горизонти. Дух Святий робить нас вповні живими християнами.
Молімося в цей особливий день радості життя Духа Святого в нас і нас у Ньому словами прабатьківської молитви: «Царю Небесний, Утішителю, Духу істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе добра і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші». Амінь.
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
