СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Чиніть це на мій спомин» — це заклик до жертви, запрошення нести свій хрест з любов’ю, — владика Тарас Сеньків
Проповідь преосвященного владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, виголошена у Великий четвер, 29 квітня 2021 року, під час Вечірні з Літургією святого Василія Великого в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці у місті Стрию.
Дорогі співбрати у Христовому священстві,
Для нас, священиків, Страсний четвер є винятковим днем. В ньому поєднані всі символи Христової любові, висловленої ним установленням двох величних і взаємопов’язаних Таїнств: Євхаристії та Священства.
Христос віддає себе за нас і нам
Найбільшим Христовим даром людству є Таїнство Євхаристії. Божий Син дає себе нам у жертві свого Тіла і Крові під видами хліба і вина. На Тайній вечері, так, як і розп’ятий на хресті, Ісус добровільно стає смиренним, щоб віддати себе цілого у руки людини. Видає себе «за нас», і дарує себе «нам». Видає себе як жертва нашого примирення з Богом, заради прощення гріхів і скасування вини людини за злочини, які стали причиною її відчуження від Бога. Христова смерть є висловленням правди про дійсний стан впалого людства. І одночасно дає себе нам, щоб наше існування, спустошене гріхом, а тому без Бога, наповнити своїм життям, Божественним та безконечним. На Тайні вечері словами «Це моє тіло, Це моя кров, Новий і Вічний завіт», Спаситель ствердив, що Він сам є нашим відкупленням та спасінням. А потім Христос проголосив те, що підніме нашу земну людськість до неба. Він вложив до нашого серця покликання до найвищого послання — як заключний акорд установлення Євхаристії і Священства, свій заповіт для нас — «Чиніть це на мій спомин!»
Христова жертва — це Таїнство
Кожен завіт Ізраїля з Богом був стверджений кров’ю. На Голгофі укладається Новий Завіт з цілим людством і, як запевнення Божої вірності, на хресті проливається кров Божого Сина. Цей Тестамент навіки вручений нам встановленням Євхаристії. У Пасхальній чаші Ісус перемінив вино у Свою кров, яка за кілька годин реально пролиється з Його змордованого і розп’ятого тіла. Тільки оточуючі, та й ми теж, ще не розуміли до кінця всього, що насправді відбувається. Христова жертва — це Таїнство, яке виходить за рамки не лише нашого розуміння, але нашого існування загалом. Але можемо теж багато чого зрозуміти. Те, що передувало Тайній вечері: події Вербної неділі і вмивання ніг, як і те, що слідуватиме: трагедія Страсної п’ятниці. Все є скрито в силі хреста, який установленням Євхаристії поєднав землю і небо зв’язком миру та любові.
Смиренність Спасителя проваджує нас до розуміння таїнства хреста
Квітної неділі Ісус прибуває до міста Давида на віслюку. Осел є твариною, на спину якої кладуть великі вантажі. Уся гучна ослава навколо та радісне «осанна» — це лише зовнішній фон, котрий для сучасників Христа затьмарює дійсність, яку Ісус назначує вже своїм входом у Єрусалим. Він сам понесе на собі тяжкість хреста, який має вагу гріхів усього світу. Тому, незважаючи на пальмові гілки, Ісус смиренно виступає як той, єдиною місією кого є нести тягар і служити.
Між величчю покори того, «хто йде у ім’я Господнє» Квітної неділі, та смертю засудженого у Страсну п’ятницю, мов між горизонтальними раменами хреста, височить знак любові Бога, який сходить до грішної людини. Господь опускається до крайності вниз, до ніг апостолів, які вмиває мов останній слуга. Це сильне, повне смирення знамення. Ісус відкладає свій одяг та, підперезавшись рушником, клякає на землю. Він не робить різниці між тими перед ким схилився, не зрікається свого наміру і тоді, коли опуститься на коліна перед Юдою.
Смиренність Спасителя проваджує нас до розуміння таїнства хреста. Від самого Бога до земного пороху; від смирення слуги до ганьби засудженого на страту. А потім до джерела всього: повного Божественної доброти, але теж болю з нерозуміння та неприйняття, серця Божого Агнця. Це з нього линуть слова заповіту взаємної любові та служіння, клич, перед яким падають всі мури зла: «Я дав вам приклад: щоб і ви так робили, як оце я вам учинив». Як ці слова співзвучні зі сказаними Ісусом над Євхаристійною чашею: «Чиніть це на мій спомин».
Любити означає жити для інших
Цей «спомин» — не тільки пишність нашої Літургії, але передовсім заклик до жертви, запрошення нести свій хрест з любов’ю. Бо любити, означає жити для інших, як він. Тому каже: «Чиніть це на мій спомин!» Без жертви Євхаристія втратила б своє значення і була б безглуздим містичним обрядом. Жертва дає сенс Євхаристії. Євхаристія є жертвою любові — тієї реальною кровавою Жертвою Нового Завіту, репрезентованою для нас у безкровній жертві Божественної Літургії.
Дорогі співбрати у священстві! Щоразу, коли приступаємо до Господнього вівтаря та звершуємо у безкровний спосіб Його неповторну Жертву, пам’ятаймо, що цим ми покликані бути схожими на Христа. У Божественній Літургії та Євхаристійній гостині немає місця для формалізму та прагматизму. Передовсім потребуємо мати відкрите серце, щоб ритм нашого життя був відповіддю на Христові слова: «Щоб і ви так робили, як оце я вам учинив». Бо наша вартість в Божих очах буде визначатися мірою сповнення нами його неповторного запрошення: «Чиніть це на мій спомин».
Досконале звершення нашого священства є мистецтвом любові
Прошу вас, не дозвольте, щоб Божественна Літургія через постійне служіння вам збуденіла. Щоб Таїнство Євхаристійної жертви не втрачало для вас своєї життєдайної сили та цінності. Під час кожної Літургії Ісус Христос приноситься «за нас» і «для нас», щоб ми теж стали співучасником його Божественної жертви, хоч нерідко і в болючий спосіб.
Тому досконале звершення нашого священства є мистецтвом любові: щораз разом з благословенним хлібом і вином класти теж на вівтар цілого себе та приносити своє життя як цілопальну і приємну жертву Богу. Стаємо так виконавцями Нового і Вічного завіту Христа. Тоді дар Священства та Євхаристії буде єдиним джерелом нашої ідентичності та непохитної вірогідності нашого свідчення. А Той, хто сам є Хлібом життя, буде нашою життєвою силою та приведе нас з собою через хрест і смерть до воскресіння і життя вічного! Амінь.
єпарх Стрийський
