«Чи ми справді є носіями такого світла, поставленого на світильнику?» — владика Богдан Дзюрах

15 лютого 2022

«Ви — світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5, 14–16).

Якщо світильник, лампадку чи свічку накрити посудиною, то полум’я згасне. Господь, даючи нам у Святому Хрещенні Святого Духа, запалив у нас Свій божественний вогонь. Прийнявши Святе Таїнство Миропомазання, ми пережили власну П’ятидесятницю, Зіслання Святого Духа, яке супроводжувалося сходженням вогненних язиків (пор. Дії 2, 3). Цей вогонь Церква зберегла посеред всіх випробувань і потрясінь історії і через її служіння він дійшов аж до нас, коли-то під кінець нашого Хрещення священник простягнув до нас (або до наших хресних батьків в нашому імені) запалену свічку, звертаючись до нас з таким напутнім словом: «Прийми оцю горіючу свічку і старайся в усьому житті твоєму просвічуватися світлом віри і добрих діл, щоб, коли прийде Господь, ти міг/могла світло вийти назустріч Йому зі всіма святими і ввійти беззаборонно у чертог небесної слави Його і царювати з Ним у безконечні віки».

У цих словах чути виразно відлуння заповіту-наказу нашого Господа, щоб Його учні були «світлом світу», яке, будучи поставленим на світильнику, світить усім «у домі», допомагаючи людям бачити з Божої перспективи щоденну дійсність, мати правильні орієнтири у житті та почуватися огорненими і зігрітими вічною любов’ю нашого Небесного Отця.

Але чи ми справді є носіями такого світла, поставленого на світильнику? Світло — це наша жива віра; натомість, світильник — це визнання віри назовні, передовсім — свідоцтвом нашого життя, нашими конкретними ділами, але також — виразним свідченням словом, проповіддю. А чим є ота «посудина», під якою так часто слабне, або й зовсім гасне у нас Боже світло? — Цією посудиною може бути гріх; може бути поверхова чисто номінальна віра; може бути наш страх перед насмішками і кпинами, який блокує нас і спонукає «злитися» в одну масу із сірим морем цього світу; може бути наше лінивство, або ж — наша байдужість… Посудин може бути так багато, але ефект завжди той самий: моє світло перестає світити для мене і для інших… Інколи думаю собі: скільки таких «погаслих світильників» є поміж нами, в наших родинах і спільнотах, — осіб, які, щоправда, називають себе християнами, але чи справді ними є? …

О мій Ісусе, не дай, щоб Твоє світло у мені погасло! Не дай, щоб мій світильник замість світла поширював довкола мене кіптяву поверховності і непослідовності у вірі! Натомість, розпалюй в мені знову і знову вогонь живої віри, щоб ним я світив для інших і витривало прямував до Тебе — вічного невечірнього Світла!

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії