«Чернівецький катедральний храм повинен стати взірцем для наслідування іншими парафіями», — владика Йосафат Мощич

23 жовтня 2018

Чернівецька єпархія є наймолодшою в Українській Греко-Католицькій Церкві, однак тішить великими можливостями для активного росту та розвитку. Отож, про першій рік діяльності у Буковинському краї, про виклики та завдання єпархії, а також про майбутні перспективи — розповів в інтерв’ю для Департаменту інформації УГКЦ владика Йосафат Мощич, Правлячий єпископ Чернівецької єпархії.

«Чернівецький катедральний храм повинен стати взірцем для наслідування іншими парафіями», — владика Йосафат Мощич

— Владико, рік тому під час Синоду Єпископів УГКЦ було проголошено про створення Чернівецької єпархії, а ви стали її першим єпископом. Що ви відчували у той момент? Чи справдилися ваші сподівання (очікування, переживання)?

— Понад 20 останніх років я перебував в Івано-Франківську, тому там призвичаївся. Звісно, я розумів, що рано чи пізно доведеться змінити місце служіння. Відверто кажучи, я ніколи не думав, що очолю Чернівецьку єпархію, бо там бував лише проїздом. Напевно, Богородиця взяла мене за руку і привела туди, де я маю щось для Неї зробити.

Передусім мене вразило те, що там є чудотворна ікона, а також катедральний собор названий на честь Успіння Пресвятої Богородиці, оскільки у Старому Роздолі, де я народився, також є храм Успіння Пресвятої Богородиці. Ба більше, мене висвячували на єпископа в Крилосі також у храмі Успіння Пресвятої Богородиці, тож Матір Божа постійно мене всюди супроводжує.

Спочатку я потурбувався про те, щоб надати чудотворній іконі Матері Божої «Надія безнадійних» в Чернівцях особливий статус від Папи. Ми відразу почали нічні чування, які відбуваються кожної третьої суботи місяця, тобто почали розвивати душпастирство, але біля цієї ікони. Згодом, у березні ми написали листа до Рима, а в червні отримали відповідь про те, що Понтифік надає нашій іконі повний відпуст на 7 років на всі Богородичні свята та кожну третю суботу місяця (нічні чування).

Окрім цього, ми прагнемо повернути цю ікону на автентичне місце — на бічний престол, який починаємо реставровувати. Таким чином ми хочемо відкрити ікону для міста. Плануємо це зробити до 18 листопада, тобто до першої річниці проголошення єпархії та інтронізації.

Крім того, ми вже завершили розпис святилища, який виконали художники-іконописці зі Львова на чолі зі Святославом Владикою. А на даний час в процесі роботи зі спорудження престолу, кивоту, проскомидійника і горного сідалища.

Тепер ми очікуємо на посвячення і вже запросили Блаженнішого Святослава, який згодився приїхати до нас 9 грудня і освятити новий престол і святилище. А в майбутньому плануємо розписувати повністю ввесь храм.

— На ваш погляд, чого вдалося досягнути за рік? Яка статистика/динаміка єпархії?

— У «спадщину» я отримав 13 священиків і 17 парафій. Нещодавно місцева влада надала нам дві земельні ділянки в Чернівцях. Це було доволі символічно, оскільки за 100 років в місті не було збудовано жодного греко-католицького храму. Наприклад, катедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ через кілька років святкуватиме 200 річчя.

На даний час вдалося сформувати і зробити основні призначення отців до праці в єпископській курії, а тепер приготовляємо приміщення, меблі і офісну техніку і очікуємо, що Блаженніший освятить нам також єпархіальне управління. Крім того, варто зазначити, в Чернівцях ми вже започаткували єпархіальний Карітас.

Взагалі важко говорити про точну кількість вірних, але загалом їх від трьох до п’яти відсотків в області, тобто від 30 до 50 тисяч людей.

— Владико, які ви бачите першочергові завдання для єпархії після першого року діяльності та служіння? Що нагального повинні зробити?

— Я планую продовжувати проводити формаційні зустрічі зі всіма священиками, які роблю кожного місяця, а також хочу започаткувати будівництво парафіяльних будинків з катехитичними класами при кожній нашій парафії. Це потрібно для того, щоб священик міг жити при парафії, кожен день служити Святу Літургію, займатися катехизацією, а для того потрібно катехитичні класи. Так буде значно зручніше та ефективніше працювати з дітьми, молоддю та формувати парафіяльну громаду.

— На Буковині греко-католицька громада є у меншості. Скажіть, будь ласка, як виглядає міжконфесійне життя у вашій єпархії? Завдяки чому Чернівецька єпархія має розвиватися?

— Для себе я відкрив те, що Буковина є дуже толерантним краєм! Ми з представниками інших конфесій разом зустрічаємося, вітаємося та по можливості молимося. Можливо, через таку «національну і культурну мішанку» та поліконфесійність Буковина завжди славилася толерантним ставленням одне до одного.

Ба більше, це навіть захоплює німців. Вони чомусь надзвичайно закохані в Чернівці. І я почав досліджувати чому. Як з’ясувалося, там виростало чимало німецьких поетів, які внесли значний вклад в німецьку літературу (переважно це були євреї німецького походження). Вони писали німецькою мовою. Тому німці хочуть бачити і знати, а де ж виростали їхні талановиті митці?! …

Я вважаю, що наша єпархія має розвиватися за допомогою проголошення Божого Слова, євангелізації, пасторальної праці і т. д. Ми повинні відкривати свої садочки, робити формаційні курси для молоді та студентів. Поступово кількість вірян буде зростати, адже це Христос навертає людське серце і приводить до Церкви.

Як на мене, наш катедральний собор в Чернівцях повинен стати прикладом та взірцем для наслідування іншими парафіями. Наприклад, в понеділок ми запровадили молитовне читання Святого Письма (Lectio Divina), у вівторок і четвер після Літургії проводимо катехизацію для дорослих, а в неділю — для дітей у трьох вікових групах. Також наша «Обнова» організовує фестиваль «Обнова-фест» на Зелені свята. Зараз активно при катедрі розвиваємо соціальне служіння, а також прагнемо розвинути студентське і в’язничне капеланство. Тобто ми стараємося виконувати своє служіння по максимуму, а результат не залежить вже від нас, а від Господа.

Звісно, ми маємо велику потребу у священиках, тому запрошуємо до праці та служіння. Якщо хтось бажає із семінаристів та священиків послужити у нас, то будемо надзвичайно раді цьому!

— Владико, тема цьогорічного Синоду Єпископів нашої Церкви — Боже Слово і катехизація. На вашу думку, чому саме ця тема і саме тепер?

— Часто ми бачимо людей спраглих, зранених та змучених, загублених… Але віра зароджується через слухання Божого Слова. Про це, зокрема, говорить апостол Павло у посланні до римлян. Для того, щоб віра розквітла, потрібно свідомо почути Його, прийняти і дозволити, щоб це Слово перемінювало нас. Люди потребують Євангелія, що звільняє їх. Я вважаю, що у цьому справжня сила — наново увірувати в силу проголошеного Євангелія Ісуса Христа.

Над інтерв’ю працювали Оксана Войтко та о. Ігор Яців
Департамент інформації УГКЦ