«Через Хрест прийшла надія, і через Хрест ми отримали життя», — єпископ Григорій Комар

25 вересня 2026

Чому саме на Хресті, у момент найбільшого приниження і страждання Христа, відкривається Його Божественна слава? Роздумуючи над словами Спасителя «Коли ви піднесете Сина Чоловічого, тоді спізнаєте, що Я є», владика Григорій показує Хрест як найповніше об’явлення Божої любові, царювання Христа та Його вірності волі Отця. Особливої актуальності ця таємниця набуває перед обличчям війни і страждань українського народу, коли з людського серця виривається запитання: «Боже, де Ти?». Дивлячись на Розп’ятого, християнин отримує відповідь: Бог не залишає людину в її болю, а входить у саме серце страждання, щоб через Хрест провести її від смерті до життя.

«Через Хрест прийшла надія, і через Хрест ми отримали життя», — єпископ Григорій Комар

З цієї проповіді єпископа Григорія Комара ви довідаєтеся:

чому Христос пов’язує пізнання Його як Бога зі Своїм піднесенням на Хресті, а не лише з чудесами та проявами могутності?
що Хрест відкриває людині про велич і безмежність Божої любові?
чому Хрест можна назвати царським престолом Христа і як на ньому виявляється Його царювання?
чого приклад Христа навчає нас про виконання Божої волі тоді, коли вона вимагає жертви?
як слова Христа «Отець Мій не залишив Мене» допомагають осмислити страждання українського народу?
чому Церква називає Хрест животворчим?
що означає прийняти Хрест Господній не лише очима, а й серцем?

Мудрість Хреста

Сьогодні ми хочемо роздумувати над Хрестом — тим Хрестом, який побачимо перед собою, якому кланяємося і якому поклоняємося. Хочемо наново зрозуміти й пригадати, у чому є його сенс, у чому полягає сила цього Хреста для нашого духовного життя, для нашого християнського життя.

У Євангелії, яке ми сьогодні чули, ми також багато разів зустрічаємо тему Хреста. Можливо, саме слово «хрест» жодного разу не було безпосередньо вимовлене, але серцевиною цього євангельського благовістя, яке ми слухали, є мудрість Хреста.

Господь говорить такі слова: «Коли ви піднесете Сина Чоловічого, тоді спізнаєте, що Я є». Про яке піднесення говорить Господь? Очевидно, що йдеться про Його піднесення на Хресті.

На Хресті ми пізнаємо, ким є Христос

І дивно, що саме тоді, коли Христос буде розп’ятий на Хресті, ми зрозуміємо, що Він — Бог, що Він є Той, Хто «є». Адже цей вислів — «Я є» — має глибоке біблійне значення. Це ім’я самого Бога, об’явлене ще у Старому Завіті.

І нам це може здаватися дуже парадоксальним: саме тоді, коли Христос буде найбільше принижений, коли над Ним будуть насміхатися, коли Його приб’ють до хресного дерева, — саме тоді ми пізнаємо Його у Його найвищій славі, у Божій славі.

Нам, можливо, було б зрозуміліше й логічніше, якби Божа слава виявлялася в Його могутності: тоді, коли Він творить чуда, відкриває очі сліпим, повертає слух глухим, підносить паралітиків і навіть воскрешає померлих. Усе це показує Його як Бога, сповненого слави та могутності.

Але Господь каже: «Ні. Тоді, коли Я буду піднесений на Хресті, тоді ви зрозумієте, хто Я є». Подивімося на Сина Божого, який піднесений на Хресті. Що ми тоді розуміємо? Яким ми Його відкриваємо для себе? Хто Він для нас?

Любов, яка не має меж

На Хресті ми бачимо Любов, яка не має меж. На Хресті ми пізнаємо Бога, який любить до кінця. Не до тієї межі, коли любов ще нічого не коштує, нічого не вимагає і не потребує жертви. Ні. Саме на Хресті ми пізнаємо, що означає Божа любов, якою вона є великою і незбагненною. «Так Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне». Так Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного.

І там, на Хресті, ми споглядаємо здійснення цих євангельських слів. Саме через Хрест ми пізнаємо, що означає: Бог віддав Свого Сина, Свого Єдинородного Сина. Це дуже важливо.

Хрест став Його престолом

На Хресті ми також пізнаємо Христа як Царя. Римський прокуратор Пилат наказав прибити на Хресті таблицю і написати: «Ісус Назарянин, Цар Юдейський». Тоді первосвященники протестували: «Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам сказав: Я — Цар Юдейський».

А Пилат відповів: «Що написав, те написав». Очевидно, Пилат не був богословом і сам не пізнав, що Ісус є Цар. Але навіть через його напис Господь дозволяє іншим прийти до цього пізнання, до віри в те, що Той, хто висить на Хресті, є Царем. Хрест став Його престолом.

Святий євангелист Іван говорить, що багато людей читали цей напис. І цей напис ставав своєрідним свідченням для тих, хто приходив до Христа і пізнавав у Ньому Царя. А далі Господь говорить, що Він не шукає Своєї волі, а прийшов виконати те, що Отець Йому доручив. В іншому місці Він каже: «Я завжди роблю те, що Йому до вподоби». І тут, дорогі брати і сестри, для нас є велика надія.

Виконувати Божу волю навіть тоді, коли це важко

Господь навчає нас слухати Бога і виконувати Його заповіді — завжди. Не лише тоді, коли нам це легко, коли нам це подобається або коли Божа воля не вимагає від нас жертви. Щоб ми слухали Його і тоді, коли, за нашим людським розумінням, ми хотіли б поступити інакше. Господь каже нам: «Прощайте». А ми відповідаємо: «Я не можу цього зробити». Він каже: «Любіть свого ближнього». А ми кажемо: «Це понад мої сили. Я цього не можу». Він каже: «Благословляйте, не проклинайте». А ми думаємо: кого ж нам благословляти? Хто заслужив від нас прощення і добра?

І тому ми не завжди виконуємо Божу волю, не завжди є послушні Божому слову. У цьому ж Євангелії Господь говорить: «Отець Мій не залишив Мене, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби». І тут, дорогі брати і сестри, є ще одна думка, яка може ввести нас у замішання. Ці слова можуть здаватися навіть суперечливими.

Як Отець не залишив Христа, коли Він розп’ятий на Хресті? Коли Він зазнає поразки? Коли над Ним насміхаються? Коли перемогу, здається, здобувають ті, хто чинить зло? Коли зло, здається, перемагає? І Господь каже: «Отець Мій не залишив Мене».

Бог є поруч із тими, хто страждає

Навіть там, на Хресті, ми чуємо слова: «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?» Чи щось сталося не так, як Ісус уявляв? Чи справді Він думав, що Отець Його не залишить, а тепер, коли Він терпить на Хресті, вигукує: «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?» Але ці слова є словами псалма. І якщо прочитати його до кінця, то ми бачимо: ні, Бог не залишив. Він є. Він залишається зі Своїм Сином.

І це надзвичайно важливо для нас сьогодні. Особливо тоді, коли наш народ страждає, коли несе величезні втрати через війну. Напевно, з людського серця не раз вириваються слова: «Боже, де Ти? Чи Ти про нас забув? Чи Ти нас залишив? Що сталося?»

Але, дивлячись на Хрест, ми отримуємо відповідь. Він не залишив. Він прийняв наш біль. Він прийняв наш хрест. Він знає, що таке страждання. Він є поруч із тими, хто страждає, з тими, хто зазнає насильства, з тими, хто терпить і втрачає своїх близьких. І Він дає нам цю віру, цю надію: «Отець Мій не залишив Мене».

Хрест, який дарує життя

Ми хочемо прийняти мудрість Хреста, хочемо нею жити. І мудрість ця полягає в тому, що навіть у найбільшому стражданні, навіть у найбільшій поразці, навіть тоді, коли нам здається, що все втрачено, Отець Небесний не залишає нас. Ми поклоняємося Христові не просто як перед знаряддям смерті, але перед животворчим Хрестом. Тому що Хрест є животворчим. Він є життєдайним, бо на Хресті Ісус здобув перемогу.

Він переміг не силою цього світу. Він переміг гріх. Його смерть на Хресті принесла нам життя. Через Хрест прийшла надія, і через Хрест ми отримали життя. Цей животворчий Хрест став ключем, яким Господь відімкнув двері смерті.

Тому ми схиляємося перед цим Хрестом, доторкаємося до нього і цілуємо його. І сьогодні ми хочемо прийняти Хрест не лише очима, але й серцем. Відкрити своє серце перед ним.

Бо Хрест об’являє нам, ким є Бог. Хрест об’являє нам Божу любов. І Хрест об’являє нам, що Бог настільки близько до людини, що входить у саме серце її страждання. Тому дивімося на Хрест, поклонімося Хресту і дозвольмо йому промовити до нашого серця.

† Григорій Комар,
апостольський адміністратор Апостольського екзархату в Італії