СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Час підкладати плечі під хрести, які несе наш народ»: у прокатедрі Святої Софії молилися традиційну Хресну дорогу за Україну
У Хрестопоклонну неділю, 3 березня, у прокатедральному соборі Святої Софії у Римі помолилися особливу «Хресну Дорогу під звуки війни».
Пройти шляхом нашого Спасителя, жертвуючи свою молитву за мир в Україні, зібралися численно зібрані віряни та гості: п. Андрій Юраш, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Ватикані, сестри Василіянки, парафіяни українських храмів у Римі, семінаристи Папської колегії святого Йосафата, представники Асоціацій та Рухів, віряни Лютеранської церкви у Римі, та небайдужі італійці. Про це розповідає пресслужба Релігійного товариства «Свята Софія».
Учасники події у спільності роздумували над шляхом на Голгофу, муками і розп’яттям нашого Божественного Спасителя у контексті сьогоднішньої війни.
Провадили Хресну дорогу душпастирі прокатедри Святої Софії — її ректор, о. Марко-Ярослав Семеген, її віцеректор, о. Дмитро Кудін, та о. Роман Кулинцак. Кожна стація супроводжувалась зачитуванням роздумів, які у 14-й день війни написав монах-редемпторист о. Михайло Іваняк, що на той момент перебував в окупації в Чернігові.
Перед початком молитовної події о. Марко-Ярослав, закликав вірних споглядати хрест та Того, Хто на ньому розп’ятий, щоби черпати життєву силу від нашого Спасителя для пережиття несправедливої війни в України. «Для тих, хто спасається, хрест — Божа сила — йдеться у посланні святого апостола Павла. Проходячи Хресною дорогою, ми найперше повинні просити в Бога сили пережити період війни та всі виклики цього часу. Ми маємо зрозуміти, що сьогодні не час переживати страсті Христові сентиментально, але реально. Тепер час підкладати свої плечі під хрести, які несе наш народ в Україні, конкретними ділами та своїм життям. Ця хресна дорога має стати для кожного іспитом сумління і спільним проханням, щоби Господь викорінив все старе і руйнівне, і загоїв кровоточиві рани нашого народу. Просімо зцілення не тільки від болю смертей генерації молоді, які замість того, щоб бути майбутнім генофондом нашої нації, лежать в могилах, й від ненависті до росіян, але також просімо мудрості, щоб наше життя віддзеркалювало Бога», — провадив ректор прокатедри.
Проповідник пригадав вірним історію зі Старого Завіту про бій та перемогу ізраїльтян проти Амалика, проводячи паралель із сьогоднішніми реаліями України. «Коли Мойсей тримав руки піднятими в молитві, Ізраїль перемагав. І коли руки Мойсея втомилися, Аарон та Хур підтримували йому руки аж до заходу сонця, і з Божою допомогою народ Ізраїля здолав Амалика. Так само і наш народ має тримати руки молитви піднятими до Бога. Нехай рамена хреста будуть обіймами Господа, який прощає нам все, попри наші рецидиви і помилки, а тінь хреста буде тінню зцілення і слава Христа після Воскресіння буде для нас силою. Адже в Євангелії немає іншої логіки, як Хрест, Голгофа і Воскресіння», — пояснив о. Марко-Ярослав Семеген.
Хресна Дорога під звуки війни завершилася п’ятнадцятою станцією «Воскресіння», що висловлювала прохання українців, щоби Бог дарував віру та мужність українському народові на тернистому та болючому шляху до переможного Воскресіння.
Після чування над страстями Христовими у храмі відбулася поминальна молитва. В часі Панахиди віряни піднесли свої моління та вшанували пам’ять усіх захисників, які героїчно віддали свої життя за Незалежність України, невинних жертв російсько-української війни та душі у Чистилищі.
На завершення традиційної Хресної Дороги ректор прокатедри висловив слова подяки усім присутнім, закликаючи до невтомного молитовного стояння та вчинків допомоги для нашої Батьківщини.
Насамкінець, усіх присутніх запросили прихилити коліно та стати в молитві за мир в нашій Україні перед частицею Животворящого Хреста, отримавши благословення від душпастирів.
Фото: Юрко ГанчукПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
